Радіація, дикі звірі й «Шахеди». Уночі неподалік міста-примари Прип’ять бійці мобільної вогневої групи 25-ї бригади імені князя Аскольда стоять на посту, стежачи за небом, де будь-якої миті може з’явитися загроза. Frontliner провів із бійцями добу на бойовому чергуванні.
Швидка від'їжджає від Інституту серця о першій ночі. Летить під сто пʼятдесят кілометрів на годину, зрідка вмикаючи сирени, бо майже усі траси – порожні. Тримає курс до Коростеня. У невеликому місті на Житомирщині є посмертний донор, чиє серце може врятувати важкохворого пацієнта.
Через Херсонщину проходить одна із найскладніших ділянок фронту – з лабіринтами дельти, заростями і примарними переправами. Серед тих, хто адаптувався до цієї стихії – підрозділ «Бузький гард». Його бійці поєднують знання місцевості з тактикою асиметричних ударів. Frontliner розповідає, як вони працюють у зоні постійного ризику.
Художниця Валентина Гук прикрашає вулиці Харкова власноруч створеними мозаїками. Сьогодні на будівлях міста висять уже шість візерунків створених з уламків вікон, що не витримали російських обстрілів. На кожну з них Валентина витрачає кілька тижнів кропіткої роботи, починаючи від пошуку скелець на руїнах та закінчуючи їхнім складанням у незвичні «пазли».
Росіяни посилюють атаки на Донеччині, зокрема нищать критичну інфраструктуру найбільших міст області. Авіабомби та FPV-дрони сипляться на вулиці Добропілля, Костянтинівки та Дружківки годинами поспіль.
Російська армія постійно нарощує свої сили на Покровському напрямку задля активізації штурмів, які відбуваються щоденно. Завдяки весняному потеплінню стає легше наступати й ховатися за листям дерев. Ворог користується тактикою малих груп – по 2-4 людини, а також починає частіше використовувати під час штурмів автомобілі та мотоцикли.
На полігоні десантно-штурмових військ інструктори навчають особовий склад водінню броньованих машин. Бійці кермують бронеавтомобілями «Козак», Dingo, MaxxPro, Kirpi. Вони вивчають матчастину та безпосередньо водіння у різний час доби. Крім того, відпрацьовуються також вправи з орієнтації на місцевості (рух по точках), швидкого десантування, евакуації поранених, протидії FPV-дронам, подолання водної перешкоди.
Бразильське джиу-джитсу адаптували для українських ветеранів і військовослужбовців з ампутаціями.
«Зараз я не вірю, що росіяни підуть війною на Фінляндію – так само, як раніше не вірив, що підуть на Україну», – говорить Кирило Рінне. Вже три роки фінський волонтер допомагає українцям у війні, забезпечуючи військових спорядженням. Переймаючи їхній бойовий досвід, він допомагає і своїй країні, аби в разі загрози, Фінляндія була готова до оборони. У прифронтовому Харкові Рінне ініціював виробництво наземних дронів для евакуації поранених і загиблих з поля бою. Frontliner розповідає історію фінського волонтера.
199 навчальний центр – єдиний в Україні заклад, який займається підготовкою особового складу для підрозділів десантно-штурмових військ. Тут пройшли вишкіл військовослужбовці, які брали участь в боях на Донецькому, Харківському, Запорізькому, Курському напрямках.
Жінки на війні проходять навчання з вогневої, тактичної та медичної підготовки на курсі нацспротиву. У кожної своя мотивація взяти до рук зброю.
Вулиці всіяні тілами вбитих цивільних, та захаращені згорілим залізяччям, на яке перетворилася російська техніка. Навкруги – побиті та зруйновані вщент будинки. Так виглядала Буча, коли після звільнення від окупантів 2 квітня 2022 року в місто потрапили перші журналісти. Серед них був і репортер Frontliner, якому вдалося доїхати через Романівський міст.
«Війна для Північної Америки здається настільки далекою, що ми вважаємо себе недоторканими. Але це не так», – переконана канадійка Ейпріл Хаггет, яка понад 2 роки тому залишила мирний дім, трьох дітей і улюблену справу, щоб допомагати Україні. Після двох років волонтерства жінка підписала контракт і стала до лав української армії. Заради незнайомців у чужій країні канадійка пожертвувала шлюбом, відносинами з близькими, сном і душевним спокоєм. Попри все переконує: ні про що не шкодує, адже на цій війні вона бореться за майбутнє своїх дітей. Її історія – не лише про особистий вибір, а й про зміну західного погляду на російську агресію, яка вже майже 11 років випробовує міжнародний порядок.
«Старлінк» – не панацея та які існують альтернативи, з якими викликами стикаються зв'язківці та як загалом працює цей надскладний механізм. Про це репортерка Frontliner дізналася, відвідавши вузол зв'язку 148 ОАБр на Курахівському напрямку.
Марія два з половиною роки жила під російською окупацією. Замість підготовки до випускного зі школи й участі у танцювальних конкурсах, вона спостерігала, як рідний Бердянськ втрачав знайоме обличчя. Росіяни зупинили у місті час. І залишили в заціпенінні десятки тисяч бердянців, серед яких була й п’ятнадцятирічна Маша. Frontliner дізнався, як вона вчилася виживати у новій реальності, що не могла прийняти.
Українські Сили оборони досі поступаються в кількості оптоволоконних БПЛА на окремих ділянках фронту. Росіяни давно налагодили масове виробництво, тоді як українці в більшості виготовляють їх самостійно. Побачити роботу таких безпілотників складно – деякі тримають у таємниці, а в багатьох підрозділах таких БПЛА просто немає. Про роль оптоволоконних дронів на фронті Frontliner розповів командир відділення взводу управління групи розвідки на Покровському напрямку.
В Херсоні на вулицях малолюдно, під ногами – скло вибитих вікон, а над головою – ворожі дрони. Пересуватися містом небезпечно. У будь-який момент може прилетіти снаряд російської артилерії. Містяни намагаються якомога менше перебувати на відкритому просторі. Проте життя тут продовжується. Люди працюють, розважаються, виховують і навчають дітей. Але всі активності проходять в укриттях, оскільки лише під землею люди почувають себе у відносній безпеці.
Коли прийшов до тями, він міг ворушити тільки головою. А лікарі не давали жодних шансів на відновлення. Артем Рудень на позивний «Шокер» був бійцем 54-ї окремої механізованої бригади, свого поранення чоловік зазнав у боях за Марʼїнку. Після того, переніс 5 складних операцій, кілька місяців був прикутий до лікарняного ліжка. Згодом чоловік вирішив, що не збирається опускати руки й взявся за відновлення. Як вдалося знову відчути своє тіло та допомогти тим, хто опинився в схожій ситуації, ветеран розповів репортерам Frontliner.
