Після потопу: як живе селище на березі знищеного водосховища на Херсонщині
Селищу Нововоронцовка на Херсонщині пощастило. Воно уникло окупації в 2022 році і затоплення після підриву Каховської ГЕС у 2023-му. Однак легким і безтурботним життя тут назвати важко: на іншому березі Дніпра – російські окупанти, над селом постійно літають дрони. Алея слави з портретами полеглих героїв та оголошення про рекрутинг до лав Збройних Сил – дві крайнощі однієї історії.
Пляжні «грибки» та роздягалки на березі знищего водосховища заросли чагарями – тепер це «мертва» зона. Там, де була вода – вербовий ліс, частково обгороджений «колючкою». Стежки встелені мушлями і черепашками, а в хащах можна знайти рештки будівель, цвинтар, уламки керамічного посуду: колись тут були вулиці, затоплені заради створення Каховського водосховища. Без потреби у ліс краще не потикатися – ніхто не знає до ладу, скільки там вибухонебезпечних «сюрпризів».
Тривоги тут не вщухають. Мобільний зв’язок і інтернет відсутні як явище, натомість у кожній крамниці і в кожному закладі можна вільно підключитися до вайфаю. Виклик швидкої – через номер у «вайбері». Не працює і навігація. Ринок, аптека, лікарня накриті антидроновими сітками. Діє режим світломаскування – після заходу сонця треба їздити виключно з вимкненими фарами та щільно зашторювати вікна. Адже будь-яке джерело світла – потенційна ціль. Детектори дронів є навіть у продавців у крамницях. Хоча від оптоволокна це не рятує, тож треба весь час уважно дослухатися до звуків згори. Розлогі каштани стають гарним сховком від загрози згори, проте навряд лишаться ними після того, як опале листя.
Багато будівель зруйновано, однак на ринку доволі людно, вулицями гасають підлітки на самокатах. Зранку за пару годин до оголошеної роздачі гуманітарної допомоги люди шикуються в чергу, незважаючи на атаку.
Не всі ховаються, навіть коли над громадою кружляють FPV, – місцеві вірять, що на пішоходів дрони не стануть розмінюватися, а полюватимуть лише за автівками. Однак поранення і смерті стаються і з пішими мешканцями. На фейсбук-сторінці громади з’являються відповідні повідомлення. Зокрема 10 серпня з’явилась новина про загибель 15-річного підлітка внаслідок атаки БПЛА. Інший юнак зазнав поранення. Спалений автобус на в’їзді до Нововоронцовки – більш ніж виразне застереження.
Станом на липень 2026-го у селищі проживала половина від населення, яке було до повномасштабного вторгнення: 6000 проти колишнього показника 13000. Серед них – близько 300 дітей у Нововоронцовці і близько 700 – у громаді. Школи функціонують онлайн. А «наживо» – спортивна і школа мистецтв. У деяких сусідніх населених пунктах оголошена примусова евакуація, у Нововоронцовці ж поки до цього не дійшло.
Історія Нововоронцовки на Херсонщині
За кращих часів на території селища археологи знаходили і стоянки мисливців кам’яної доби, ранні стійбища скотарів, могильники доби бронзи, скіфські поселення. Про останніх нагадують і графіті зі «скіфськими бабами» на стінах. Частина цих безцінних пам’яток була затоплена водами Каховського водосховища, та зараз знову вийшла на поверхню. До ліквідації російською імператрією Запорізької Січі тут розташовувались козацькі зимівники. Саме ж селище було засноване наприкінці XVIII сторіччя і називалося Миколаївкою. В 1821 році його купив граф Михайло Воронцов, новоросійський генерал-губернатор і повноважний намісник Бессарабії. Він же й «скромно» пейменував селище на свою честь, лишивши імперський слід у самій назві.
Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки,
одразу став невпізнанним.
Під час створення каховської ГЕС кілька вулиць селища пішли під воду. Штучна водойма затопила понад 90 сіл. 37000 жителів втратили оселі. Зараз про їхнє існування нагадують лише шматки цегли. Про трагедію «великого будівництва» писав і Олександр Довженко у своїй «Поемі про море»:
«Цей страшний сон переходить у дійсність майже непомітно. Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки, одразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Усе, що батькам і дідам століттями здавалося красивим від перших дитячих років, — все щезло».
Водосховище. «За» і «проти»
Утім, більшість мешканців тужить за знищеним водосховищем і мріють про його повернення, аргументуючи це, зокрема, знищенням рівня води та ризиком посухи. Противники ж відновлення штучної водойми (принаймні у її колишніх масштабах) натомість запевняють, що до появи водосховища землі були родючими, і посухи не було, тож і зараз загрози немає. Зі знищенням водосховища рівень води справді упав, однак ті свердловини, що існували до нього, і досі не втратили води.
За словами старожилів, до появи водосховища життя тут було мирним і благополучним. Були величезні дуби і верболози (останні повертаються тепер, після підриву Каховської ГЕС), були повноводні річки, було поширене скотарство – навесні вівчарі уходили з отарами, і поверталися вже восени.
Колонія «здорової людини»
Тут же мешкали і діяли легендарні Фальц-Фейни – династія менонітів-колоністів, що переселилися на південь України з сучасної Німеччини. Із засновників маленьких колоній вони виросли до власників порту, заводу та заснували біосферний заповідник «Асканія Нова». Вони займалися благодійністю, а також мали чимало екзотичних захоплень. Наприклад, Олександр Фальц-Фейн захоплювався іхтіологією – зробив греблю, що затопила частину балки, утворивши водосховище, і розводив там живність. А його брат Фрідріх заснував Асканію-Нову. Їхня мати Софія в Хорлах побудувала порт на Чорному морі, єдиний, який не замерзав. У Хорлах діяв сінематограф, безкоштовна школа, парк. Фальц-Фейни були першими, хто завів автомобілі на південь України. А також першими підприємцями, які почали інвестувати в населення.
Імперські амбіції Росії, закарбовані знищенням Січі на цьому самому місці та у самій назві селища, сьогодні оприявнюються у атаках FPV, «Шахедів» і артилерії. Протистоять цьому військові і цивільні – кожен у своїй царині. На стінах будівель багато графіті з цитатами з української поезії. На одному з бетонних укриттів Нововоронцовки цитата з поезії Лесі Українки: «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає суші». У цьому селищі, як і на Херсонщині загалом, точно знають цю ціну.
