«Ти не знаєш куди воно прилетить»: як Суми вживаються з КАБами
У середмісті Сум катамарани ширяють Пслом, а у кав’ярнях та барах подекуди немає вільних місць. Коли у спокій міста нагло вклинюється виття тривоги, люди не розбігаються, проте над розмовами й сміхом нависає напруга. Місто не припиняє жити, але війна поступово змінює навіть найбанальніші звички. Frontliner побував у Сумах і поговорив із містянами про те, як їм вдається вживатися з новою у 2026 році постійною небезпекою – загрозою КАБів.
Маленька Кіра боїться тривог. Коли чує вибухи, просить маму Христину Голод не відходити від неї ні на крок. У липні 2026 року в їхній будинок влучила керована авіабомба. Коли вибух зруйнував дитячу кімнату, мама з донькою ховалася у коридорі. Укриття поблизу, куди можна встигнути дістатися після оголошення повітряної тривоги побудували лише після цього влучання. Христина каже, що поки місто атакували FPV-дрони відсутність укриття не так гостро відчувалася, а от КАБи лякають на багато сильніше.
FPV-дрони мені не так страшно,
вони фіксуються,
«Авіація злітає, серце не на місці, ти не знаєш, куди воно прилетить. Добре, що зараз вже створили групу, де є сповіщення. FPV-дрони мені не так страшно, вони фіксуються. Коли пройшов обстріл, все начебто притихло, люди не ходять, не їздять. Тільки проходить якийсь період, люди знову вже звикають», – говорить Христина.
Вона зізнається, що майже щодня змінює думку про майбутнє в Сумах. Втім їхати деінде не хоче – тут батьки, друзі, дім. Та після влучання у будинок усе частіше замислюється, чи безпечно залишатися доньці, хоче, щоб та ходила до школи без страху. Христина мріє показати донці світ, як того бажав батько Кіри Денис. Він загинув у 2024 році захищаючи село Миропілля Сумської області. Могила чоловіка неподалік Сум стала ще одним якорем, який тримає жінку у місті:
Чоловік хотів, я все виконую. Він дав такий шанс.
Треба використати його,
Підлітки вчаться жити поруч із вибухами
Неподалік зруйнованого будинку, у сквері імені Харитоненка, сумчани сидять на лавках і ловлять сонячне проміння. Їхніх розмов не чути навіть зблизька через галас сотень місцевих галок. Посеред парку височіє скульптура «Памʼятник цукру-рафінаду». На верхівці вмостилися двоє підлітків – Анастасія Бойчук (імʼя та прізвище змінені) та Микита Бодяк. Вони не рухаються з місця, хоч кілька хвилин тому голос з гучномовця сповістив про повітряну тривогу.
Підлітки жваво зі сміхом щось обговорюють, час від часу поглядають у телефони, стежачи за повідомленнями про КАБи. Анастасія каже, що останні два тижні в місті відносно спокійно. До цього КАБи прилітали по кілька разів на тиждень, іноді майже за розкладом: о 9-й зранку та ввечері і о 3-й вдень та вночі.
3 липня 2026 року, тоді КАБ уперше влучив по будинку у центрі міста, саме тоді містяни гостріше відчули небезпеку.
У липні, коли КАБ вперше влучив у будинок в Сумах, Анастасія гуляла неподалік. Раптом вона почула свист і одразу ж побігла до сусіднього будинку, щоб сховатися. Цього дівчина зробити не встигла – стався вибух, з вікон будівлі посипалося скло.
Одразу зателефонувала мама, наче відчула, що донька у небезпеці. Через шок та легку контузію дівчина не могла нормально пояснити, де перебуває, але зрештою спромоглася назвати район. Хотіла, щоб батьки розуміли, де вона, на випадок, якщо щось трапиться.
Не встигнувши оговтатись, Анастасія почула голоси поліцейських, які попереджали про повторний удар. Додому дівчина добігла, здавалося, за хвилину.
Тепер вона знає, що робити, якщо вибух стається поруч: лягти на землю, схрестити ноги й прикрити голову руками. Цього її навчила мама після того випадку.
Микита, як і його ровесниця, також вже встиг опинитися за кількасот метрів від місця удару. Коли у Telegram з’явилося попередження про КАБ, хлопець побіг ховатися до залізничного вокзалу, а за кілька хвилин почув вибух:
«Прилітає 300 метрів від мене. Побачив дим і одразу почав тікати подалі. Раптом ще один буде приліт. Страшно», – згадує він.
Анастасія та Микита ще підлітки, проте в обох за плечима випадки, коли повільніша реакція, або кілька зайвих метрів могли означати смерть.
Відпочинок у Сумах
Через дорогу від скверу – парк культури та відпочинку імені Кожедуба. Крізь нього протікає річка Псел, люди розсікають її воду на катамаранах. Володимир Сенчаров уже третій рік здає їх охочим напрокат. Зауважує, що містяни попри небезпеки не відмовилися від відпочинку:
Якщо весь час думати про небезпеку – це не життя.
Треба відпочивати. Життя продовжується,
Але пригадує, що торік на воді було значно більше людей. За останні місяці частина містян виїхала. Володимир багато спілкується з відвідувачами, зокрема з військовими. Вони радять йому не ігнорувати тривоги. Він у відповідь дає їм катамарани та намагається підтримувати розмову про щось буденне. Виїжджати із Сум Володимир поки не планує, каже, що для цього потрібні гроші й розуміння, куди саме їхати.
Бізнесам важко залишатися на плаву
Доки прокат катамаранів не має відбою від клієнтів, іншим бізнесам у Сумах стає все важче лишатися на плаву. Для власника кав’ярні та винного бару Дмитра Яценка найгострішою проблемою стала нестача людей. Особливо це стало влітку 2025-го, коли хлопцям 18–23 років дозволили виїзд з України. Тепер чоловіків у команді майже не залишилося.
До липневих ударів бізнес ще тримався, але потім клієнтів поменшало: «У нас така історія, що фактично працювати немає кому. До КАБів це був нормальний червень. Липень посипався повністю. Клієнти одразу зрізаються», – каже Дмитро.
Зберегти Суми
Пошкодження історичних будівель після російських ударів фіксує разом із Heritage Monitoring Lab голова громадської організації «Суми Майбутнього» Ігор Титаренко. Фотографує, створює 3D-моделі та передає матеріали до архіву злочинів Росії проти української культурної спадщини. Ігор каже, що любить Суми за їхній повільний темп і людей:
Тут усе таке от чилове. Воно йде своїм темпом,
досить повільно, але в правильному напрямку,
Суми зазнали щонайменше 15 ударів, лише у першій половині вересня 2026 року, за повідомленнями начальника Сумської міської військової адміністрації Сергія Кривошеєнка. Росіяни атакували місто FPV-дронами, зокрема на оптоволокні, реактивними БпЛА, дронами невстановленого типу та КАБами. Наймасованішою стала атака 9 вересня на парковку біля популярного ТЦ у центрі міста. Тоді поранень зазнала 21 людина, серед них троє дітей, двоє дорослих загинули.
-
Спалений торгівельний центр «Епіцентр» на вулиці Героїв Крут внаслідок атаки російських FPV-дронів, Суми, Україна, 26 серпня 2026 року. Данило Дубчак / Frontliner
-
У вересні місто атакували майже через день – під ударами опинилися житлові будинки, підприємства, торговельні об’єкти та цивільні автомобілі. Внаслідок атак загинули щонайменше двоє людей, ще 33 отримали поранення. Ціна цих атак є відчутною для невеликого міста, де до повномасштабного вторгнення жило близько 256 тисяч людей.
***
До поїздки я уявляла Суми небезпечнішими, ми потрапили туди у дуже спокійний період. Якби не знала, що місто за 25 кілометрів від фронту, і не чула від людей про КАБи, навряд чи відчула б будь-яку небезпеку. Удень воно здавалося дуже спокійним: люди сиділи в парку, каталися на катамаранах, ходили в кав’ярні. Лише вночі, коли я чула гудіння FPV-дронів і звук поступово ставав гучнішим, згадувала, де перебуваю. Після цієї поїздки я зрозуміла, що до будь-якої небезпеки звикаєш. Містяни знають, де сховатися, як поводитися під час вибухів і коли краще не виходити з дому. Психіка адаптується, бо інакше ми б просто не вижили. Суми залишилися для мене живим, цікавим і дуже рідним для своїх людей містом – і тепер я хочу туди повернутися.
З вашою підтримкою ми продовжуємо розповідати важливі історії. Долучайтеся до спільноти Frontliner, щоб допомогти нам документувати війну Росії проти України з передової та тилу.
***
