Залежність на фронті: як ігроманія підриває боєздатність підрозділів
Піхотинець програв на ставках онлайн-казино все, що отримав за три місяці на «нулі» – 460 тисяч гривень. Коли власні гроші скінчились, він виставив на продаж свій бронезахист, а потім поніс у ломбард автомат. Зброю вдалося повернути завдяки втручанню командира. Але тепер піхотинець із залежністю не має доступу до власної банківської картки. А його телефон побратими прибили цвяхом до дерева. Як на фронті незаконно, але дієво борються із залежністю від азартних ігор – розповідає Frontliner.
В ломбард уже несеться шолом і тактичні окуляри,
щоб було за що купить енергетоси,
Лудоманію у «бойових» військових помітити складно: нервовість через службу, регулярні витрати на сім’ю та власні потреби приховують момент, коли зароблене кров’ю програється за кілька годин. Ставки для бійців – це така ж «розрядка», як і алкоголь чи візити в «масажки». Єдина різниця – швидкість втрати заробленого та поширення «хвороби» у підрозділі, каже командир роти «Шпак». І позбутися залежності майже неможливо: навіть після лікування існує ризик зірватися.
«Ми все розуміємо: є хлопці, які йдуть до дівчат, за раз витрачають 10-15 тисяч, а коли це розуміють, повертаються і такі суми не витрачають. Це великі гроші, які треба віддати за раз. А на ставках все починається з 10, 20, 100 гривень. Такі копійки хлопці не помічають, поки не доводиться «відігравати» 20-30 тисяч гривень. Тоді вони думають: «О, закину відразу 10 тисяч, щоб швидко відбити». Ставка не спрацьовує. Так кілька разів – і в ломбард уже несеться шолом і тактичні окуляри, щоб було за що купить енергетоси», – пояснює військовий.
У роті, якою командує «Шпак», троє лудоманів. Почалося все з добровольця, який потрапив на війну з в’язниці, де відбував покарання за крадіжку. Усе життя чоловік заробляв не більше мінімалки, тож коли після перших бойових на картку прийшло понад 100 тисяч гривень – «пустився берега». За пів року служби він витратив 400 тисяч гривень, перш ніж це помітили побратими. А поки зрозуміли, що відбувається, на «азартну голку» встигли підсісти ще двоє бійців.
Коли перший автомат поїхав у ломбард,
довелося дуже жорстко втрутитися.
Усі троє були піхотинцями й кілька місяців перебували на «нулі», їжу та воду отримували дронами. Позиції були відносно віддалені, тож ані близьких боїв, ані полювання ворожих БпЛА на них не було. Єдиним значним обмеженням, на думку «Шпака», була соціальна ізоляція та нудьга. Імовірно, вона й підштовхнула чоловіків до ставок.
«Усі дорослі дядьки, але працювали на якихось «шабашках», великих грошей ніколи не бачили. Це як діти. Тому почалося: «та ти просто тупиш», «дай я покажу». Я навіть не звертав уваги – думав, грають в іграшки на телефоні. А коли всі троє почали набирать боргів по взводу – прозрів. Попередив, що за азартні ігри покарання аналогічне, як за те, що наквасяться. Вони мені божилися, що гроші не програють, бо крутять віртуальні монетки. А коли перший автомат поїхав у ломбард, бо не було за що монетки куплять, довелося дуже жорстко втрутитися», – каже комроти.
Азартні ігри можуть руйнувати боєздатність підрозділів
Командир взводу на Куп’янському напрямку на псевдо «Грем» втрутився у залежність побратима від азартних ігор, коли від цього почала страждати бойова спроможність підрозділу. Спершу той програвав бойові виплати та зарплату, згодом почав позичати гроші у побратимів. Коли заборгував чи не кожному, а віддавати було нічим через нові ставки, почалися суперечки у взводі. У лютому 2026 року, за пів року від початку помічених ознак лудоманії, «Грему» написала дружина бійця – зі скаргою, що чоловіку не виплачують грошове забезпечення та бойові пів року, нібито бухгалтери «забирали собі» гроші.
Це була лавина тотальної брехні,
до якої важко додуматись:
то його ні за що оштрафували, то він сам купив кілька мавіків, то в бухгалтерії сказали, що саме йому не проходять платежі. Дружина чула ці вигадки місяцями, поки жила в чужому місті й сама доглядала двох їхніх синів. Я спробував вирішити все мирно – запитав у бійця, чому він їй бреше. Тоді він набрехав уже мені. Зрештою, я зробив спільний дзвінок, і тоді дружина вперше дізналася, що у нього залежність», – пригадує комвзводу.
За два місяці лудоманія військового погіршилася: він не повернув борги побратимам, так і не почав перераховувати гроші родині, а весь час поза бойовими завданнями проводив у телефоні.
«Дійшло до того, що перед бойовим виходом він не спав, а крутив слоти. На позицію йти два дні, для цього треба бути хоч виспаним. А він весь час, відведений на відпочинок, залипає в телефон. Дійшло до того, що один телефон я йому підстрелив, бо на тіпа скаржились всі, хто з ним працював. З надійної людини він перетворився на зомбака, який не відлипав від крутилок. Хлопці боялися залишати свої речі в кімнаті, де був цей боєць, бо боялися, що він їх вкраде чи щось нахімічить із переказами», – каже «Грем».
Комвзводу запідозрив, що залежність прогресувала, коли у підрозділі почали зникати дрони. Стало зрозуміло, куди, після дзвінка командира суміжників – той запитав, чи справді вони продають дрони. На той момент лудоман уже встиг продати три «мавіки», купити новий телефон і повернутися до програшів в азартних іграх.
Командири почали боротися з лудоманією «армійськими методами»
Легальних методів контролю не було. «Грем» пропонував командиру й фінансистам бригади припинити виплати на картку лудомана, почати нараховувати гроші дружині чи командиру роти, аби той «дозовано» видавав кошти побратиму. Жоден з варіантів не є законним, тож «Грему» довелося самому контролювати проблему.
«Я поділяю думку, що телефон – то особисте кожного бійця. Але коли від цього страждає боєздатність підрозділу, а майно починає розпродуваться, щоб були гроші на крутилки, я такого не дозволю. Підрозділ, де всі мають прикривати один одного, почав сипаться через одного тіпа. Законних методів боротьби не було, тому подіяли незаконні», – зауважує військовий.
Командири підрозділів «Шпак» і «Грем» починали з попереджень лудоманів: спершу казали, що заберуть телефон, якщо ті не зупиняться. Цього не ставалося, тож смартфон забирали й на тиждень, і на два чи три.
«Дзвінки дружині й батькам були при мені: він говорить з ними, сидячи в моєму кабінеті. Потім я забирав телефон і видавав раз на кілька днів, якщо боєць хотів ще раз поговорить із сім’єю. Але потім він випадково зустрів волонтерів, які йому «підігнали» інший. Заради демонстрації той телефон став ціллю на підрив, коли ми випробовували нові дрони. Тоді я вперше побачив, як боєць був готовий плакати, тільки не знищувати ціль», – пригадує «Грем».
Нічого не допомагало – він прокидався
і відразу заходив у ту бридоту.
«Шпак» після невдалих умовлянь знищив телефони своїх залежних бійців, прибивши їх цвяхами до дерева. Останньою краплею стала крадіжка смартфона у побратима. За це «Шпак» уперше ініціював зняття бойових виплат із крадія-лудомана. Коли й це не допомогло, ігроман опинився у ямі.
«Це було ніби покаранням підлітка. Відбирали телефони, кричали, побратими давали йому «лящів», коли бачили крутилки на екрані, почалися бійки. Били і його, і він, коли забирали телефон. Нічого не допомагало – він прокидався і відразу заходив у ту бридоту. Тому на початку квітня у нього було велике переселення: телефон і картку я переслав дружині, а дядько зараз у підвалі ночує, коли не на бойових», – каже комроти.
Українська армія не має системи боротьби з лудоманією
Військові переконані, що українській армії давно слід запозичити досвід військ США: коли боєць заганяє себе в борги, командування дізнається про це автоматично. Військового одразу позбавляють доступу до державної таємниці, а з нею – і значного відсотку зарплати. У Британії залежність від азартних ігор сприймають як загрозу національній безпеці, тож борги через гру означають негайне усунення від таємних документів та зброї.
Станом на травень 2026 року у Реєстрі осіб, яким обмежили доступ до участі в азартних іграх, перебуває близько 16 тисяч осіб. Потрапляють у нього добровільно – самі гравці обирають термін, упродовж якого не зможуть витрачати гроші на онлайн-залежність. Термін блокування лудомани також обирають самостійно – від 6 місяців до 3 років. Коли заява ігромана потрапляє у базу, ліцензовані онлайн-казино та букмекерські контори зобов’язані відмовляти йому у ставках та доступі до ігор. Організатор зобов’язаний звіряти користувачів із цим списком, який щомісяця поповнюється на близько тисячу осіб. Якщо організатор азартних ігор проігнорує заборону і дозволить людині з реєстру зробити ставку, ліцензію компанії можуть анулювати.
Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» передбачене внесення громадян у Реєстр за рішенням суду. Проте в Україні немає жодного подібного прецеденту. Навіть військовослужбовці, яким до кінця воєнного стану заборонено грати в азартні ігри, можуть потрапити у Реєстр добровільно чи після звернення родичів, але лише у випадку, якщо ті доведуть ігрову залежність.
У Законі України про азартні ігри зазначено, що родині необхідно довести бодай одну причину заблокувати гравця:
- Якщо витрати на гру перевищують особисті доходи гравця, що ставить його або його сім’ю у складне матеріальне становище.
- Наявність боргових зобов’язань на суму понад 100 прожиткових мінімумів доходів громадян.
- Ухилення від сплати аліментів протягом більше ніж трьох місяців.
- Якщо особа або члени її сім’ї отримують житлову субсидію чи пільги на сплату житлово-комунальних послуг.
В онлайн-просторі існують понад 34 тисячі тіньових онлайн-казино, і ця кількість з кожним місяцем зростає. Станом на середину травня 2026 року Асоціація українських операторів грального бізнесу оприлюднила результати дослідження про тіньовий гральний бізнес: частка «чорного» ринку iGaming сягнула 56,7% у грошовому вимірі. Фінансовий обсяг цього нелегального ринку в Україні – понад 61,6 млрд гривень.
З регулюванням ігрового ринку можуть допомогти прості, але дієві кроки: заборона азартних ігор, сайти з контрольованими і лімітованими ставками. Але регулювати проблему лудоманії українських бійців слід негайно, поки хвороба не підірвала оборону. Можливо, ситуацію покращить механізм, розроблений Урядом та Міністерство оборони. Згідно з анонсом, час реєстрації чи входу до казино система автоматично перевірятиме користувача у реєстрі осіб, яким обмежували доступ до азартних ігор, і в реєстрі військовослужбовців. Якщо буде підстава для обмеження, доступ до гри заблокується. Принаймні за умови, якщо військовий реєструватиметься під власним ім’ям та реєструватиме свою платіжну картку.
Однак про дієвість механізму можна буде говорити лише після його реалізації.
***
Привіт! Це Аліна, авторка цього матеріалу. Дякую, що дочитали його до кінця.
Військові програють на ставках в онлайн-казино мільйони доларів, які заробляють кров’ю та потом на фронті. Неконтрольована залежність переростає у втрату боєздатності їх підрозділу: поки бійці продають власні речі заради грошей на ставки, у ломбарди та на внутрішні ринки потрапляє зброя та дрони. Бійці з залежністю ризикують бути завербованими російськими спецслужбами. Повного одужання майже від хронічної залежності майже не існує, тому ризик зриву залишиться назавжди. Тож із лудоманією, яка загрожує життю побратимів, доводиться боротися командирам гравців. Найчастіше – незаконними та негуманними методами, оскільки держава ігнорує це питання роками.
З вашою підтримкою я продовжую розповідати важливі історії. Долучайтеся до спільноти Frontliner, щоб допомогти нам документувати війну Росії проти України з передової та тилу.
***
