Потяги Укрзалізниці перестали доїжджати до станцій Слов’янськ та Краматорськ. Чи відновиться сполучення згодом – невідомо, хоча зараз мало підстав сподіватися на краще. Рейси до Краматорська, кінцевої станції на сході України, були просякнуті символізмом та любов’ю.
«Коршун» – піхотинець 10 ОГШБр «Едельвейс» за 7 місяців бойового досвіду пережив чимало: взяв у полон ворожого солдата, сам утримував позицію протягом кількох діб, отримав поранення. Командування подало бійця на орден «За мужність».
Швидка від'їжджає від Інституту серця о першій ночі. Летить під сто пʼятдесят кілометрів на годину, зрідка вмикаючи сирени, бо майже усі траси – порожні. Тримає курс до Коростеня. У невеликому місті на Житомирщині є посмертний донор, чиє серце може врятувати важкохворого пацієнта.
Через Херсонщину проходить одна із найскладніших ділянок фронту – з лабіринтами дельти, заростями і примарними переправами. Серед тих, хто адаптувався до цієї стихії – підрозділ «Бузький гард». Його бійці поєднують знання місцевості з тактикою асиметричних ударів. Frontliner розповідає, як вони працюють у зоні постійного ризику.
Художниця Валентина Гук прикрашає вулиці Харкова власноруч створеними мозаїками. Сьогодні на будівлях міста висять уже шість візерунків створених з уламків вікон, що не витримали російських обстрілів. На кожну з них Валентина витрачає кілька тижнів кропіткої роботи, починаючи від пошуку скелець на руїнах та закінчуючи їхнім складанням у незвичні «пазли».
Росіяни посилюють атаки на Донеччині, зокрема нищать критичну інфраструктуру найбільших міст області. Авіабомби та FPV-дрони сипляться на вулиці Добропілля, Костянтинівки та Дружківки годинами поспіль.
«Коршун» – піхотинець 10 ОГШБр «Едельвейс» за 7 місяців бойового досвіду пережив чимало: взяв у полон ворожого солдата, сам утримував позицію протягом кількох діб, отримав поранення. Командування подало бійця на орден «За мужність».
Україна повертає своїх полеглих захисників додому. Але разом із тілами загиблих з’являється і складна робота – встановити, ким вони були. Ідентифікація загиблих стала одним із найважчих процесів війни.
На Національному військовому меморіальному кладовищі, що відкрилося 29 серпня 2025 року, вже поховано понад сто військових. Репортери Frontliner побачили процес будівництва нового комплексу і дізналися про труднощі, з якими стикаються українці у похованні полеглих захисників.
На боксерському турнірі «За межею» в поєдинку зійшлися ветерани, які пережили травматичні ампутації. Видовищні бої показали: воля дозволяє долати межі можливого. Frontliner побачив ці поєдинки наживо і розповідає, як це було та що мотивує бійців.
Медики з Києва долають сотні кілометрів, щоб допомогти цивільному населенню в селах прифронтових регіонів, де немає доступу до якісної медицини. Вони вважають: люди, які відмовилися виїжджати, мають таке ж саме право на допомогу, як інші.
Захист для українців давно перестав бути абстрактним словом – він має людські обличчя й передбачає конкретні вчинки. За роки війни героями стали звичайні люди: айтішники, студенти, фермери, журналісти.
Місто затихає, зустрічаючи поховальну процесію. Вже за кілька хвилин, коли вона зникне за рогом, вуличний рух продовжиться, ніби нічого і не було. Вшанування пам’яті пронизує реальність, підпорядковуючи собою ритм життя.
На кладовищі селища Ярова викопали двадцять нових могил. Труни поклали в ями, швидко засипали та пішли геть – за пʼять кілометрів від нуля не буває тривалих прощань. Спочивають поховані недалеко від місця, де їх миттєво вбила російська керована авіабомба 9 вересня 2025 року.
Радіація, дикі звірі й «Шахеди». Уночі неподалік міста-примари Прип’ять бійці мобільної вогневої групи 25-ї бригади імені князя Аскольда стоять на посту, стежачи за небом, де будь-якої миті може з’явитися загроза. Frontliner провів із бійцями добу на бойовому чергуванні.
На початку повномасштабного вторгнення наймолодшими воїнами стала молодь 2003 року народження. Зараз – це народженні у 2007-му. Їхні подвиги та загибель сприймаються особливо болюче.
Вони вважають себе щасливчиками – ті, хто доживає свої роки в турботі та під дахом. По всій Україні прихистки для людей з інвалідністю та пенсіонерів переповнені. З кожним роком війни ситуація погіршується.
Щонайменше дев’ять тисяч іноземців воюють за Росію проти України, порахували в проєкті Координаційного штабу «Хочу жить».
