Вибухова лабораторія: як дронарі забезпечують себе боєприпасами
Близько 80% скидів, якими підрозділ спецпризначення «Тайфун» ліквідовує окупантів, – саморобні, виготовлені у власній лабораторії. Тут модернізують і більшість боєприпасів, які постачають у бригаду. Для цього іноді доводиться використовувати міни й артснаряди 70-х років минулого століття. Що з них можна зробити – військові розповіли репортеркам Frontliner.
Посеред кімнати боєць з позивним «Лєший» б’є молотком по десятикілограмовій протитанковій міні. Щоб не вибухнуло, – обережно, по контуру, Звична практика для «Лєшого», за день він розбирає кілька десятків боєприпасів. Розділивши на дві половини, пересипає вибухову речовину у відро. У сусідній кімнаті побратими пересипають суміш у пластикові циліндри боєкомплектів, які вішатимуть на дрони.
Коли росіяни тікали з позицій,
вони залишили багато матеріалу на перероблення,
Лабораторія БССП «Тайфун» нашпигована вибухівкою. Вона у ще нерозібраних мінах, у залізних мисках між розполовиненими протитанковими й артснарядами. Деякі бригади використовують їх, щоб бомбардувати легку ворожу броню, але не всі підрозділи мають дрони, здатні підняти таку вагу. Тож ці боєприпаси стали донорами для легших і затребуваних снарядів – скидів для БпЛА, які роблять легшими й більш смертоносними.
Кустарні снаряди, здатні знести будинки
Більшість скидів для дронів БССП «Тайфун» роблять у лабораторіях біля лінії зіткнення. Україна має тонни вибухівки, що зберігаються у мінах радянських часів. Щоб її застосувати, доводиться розбирати старі снаряди, непотрібні у війні дронів. Тепер завдяки додатковим речовинам менші боєприпаси завдають тієї ж шкоди, що й важчі на 1-2 кілограми.
Снаряди важать від одного кілограма до 20 кілограмів. Наприклад, для великих БпЛА роблять фугасні, баражуючі, уламкові й термобаричні боєприпаси. Радіус деяких авіабомб, які випускають дрони – до 100 метрів. Для оптоволоконних – акумулятивні, вагою менш як кілограм, здатні пробити броню товщиною у 1,5-2 см.
«З однієї протитанкової міни вийде чотири акумулятивні снаряди. Порошок, який дістаємо з ТМ-ок, вибухає і через 10, і через 30 років, якщо боєприпас зберігався в нормальних умовах. Процесу розпаду в цієї суміші немає, вона не псується», – розповідає «Лєший».
Саморобні боєприпаси за якістю відповідають БК, що роблять на підприємствах. До виробництва допускають не багатьох – бійців, які успішно пройшли навчання на сапера. Лише після того і тривалої практики вони отримують доступ до лабораторії.
«Лєший» займається саперною справою з часів АТО. Більшість побратимів, зараз працюють у лабораторії вибухівки, також раніше мали справу з тротилом. Частина була саперами, інші ж пройшли піхоту та важкі бої, літали на дронах, і вже після того самі почали робити бомби.
Навколо нас тонни вибухівки. Без довіри
з такою сумішшю працювати не можна,
«Хлопці навчаються 2,5 місяці. Потім практика й екзамени. Навіть після екзаменів не одну безсонну ніч з ними проведуть командири, поки не впевняться, що хлопці не підірвуть себе й виробництво. Коли починається робота, новачок – під ретельним наглядом побратимів. Бійця вважають готовим тоді, коли він розслабиться під час зміни», – каже «Лєший».
Принтер для скидів і дефіцитний филамент
Модернізація боєкомплектів уповільнюється через брак корпусів, що друкують на 3D-принтерах. Засипати вибухову суміш треба в місткість, яка забезпечить детонацію, витримає всі етапи транспортування й прилетить у необхідне місце. Для цього щодня потрібен дефіцитний филамент, з якого друкують деталі для дронів чи іншого БК, каже боєць на псевдо «Артист».
-
Військовослужбовець "Артист" підрозділу спеціального призначення "Тайфун" у складі НГУ за роботою, Харківська обл., Україна, 18 березня 2026 року. Маргарита Фаль / Frontliner
-
Військовослужбовець "Артист" підрозділу спеціального призначення "Тайфун" у складі НГУ за роботою, Харківська обл., Україна, 18 березня 2026 року. Маргарита Фаль / Frontliner
«Щоб створити ефективну форму скиду, ми їх розробляли з нуля. Щось брали у колег і переробляли під свої потреби. Але виробів, які зовсім не змінювали, не було. Інколи не вгадаєш, як вони виглядали на початку. Наприклад, хвостовики дуже еволюціонують. Спершу скиди робили за принципом «як попаде, так і попаде». Потім на них повісили хвостовики, щоб допомогти набрати центробіжну силу. Зараз він падає точно, його не здуває. Але вони різні, і витрати матеріалу не однакові», – пояснює військовий.
Бійці, які працюють над розробками, самі виїжджають на полігони для перевірки, чи треба додатково щось змінити. Зв’язок з операторами БпЛА цілодобовий, тому виробництво вибухівки й 3D-друку не зупиняється навіть уночі.
***
Привіт! Це Аліна та Маргарита, авторки цього матеріалу. Дякуємо, що дочитали його до кінця.
З 2014 року Україна воює з окупантами переважно їхньою зброєю. Відсоток «самопальної» вибухівки на фронті вражає й лякає водночас: без цих боєприпасів воювати було б нічим. Це показово – Силам оборони доводиться покладатися лише на себе, попри багатообіцяючі заяви партнерів, нашої держави та виробників зброї.
З вашою підтримкою я продовжую розповідати важливі історії. Долучайтеся до спільноти Frontliner, щоб допомогти нам документувати війну Росії проти України з передової та тилу.
***
