«Зеленка», FPV та боротьба за логістику. Як змінився фронт у травні
На фронті змінився характер боїв: поява густої рослинності дозволила противнику прихованіше пересуватися, зросла кількість стрілецьких контактів, а боротьба за логістику стала одним із ключових елементів війни. За даними Генерального штабу, Покровський напрямок упродовж травня був лідером за кількістю бойових зіткнень, тоді як російські війська продовжували тиск на підступах до Костянтинівки. Попри постійні штурми, масштабних проривів росіянам досягти не вдалося. Донеччина залишається головним театром бойових дій російсько-української війни. Як змінювалася ситуація протягом травня – пояснює Frontliner.
У травні російські війська продовжували наступальні дії практично вздовж усієї лінії фронту. У пікові дні кількість бойових зіткнень перевищувала дві сотні на добу. Водночас основні зусилля противник і надалі зосереджував на сході країни. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) також відзначали концентрацію російських сил на Донеччині та спроби розвивати наступальні дії на Покровському й Костянтинівському напрямках. Українським військовим вдається стримувати просування противника, зокрема завдяки ударам по логістиці, роботі безпілотників та знищенню російських резервів ще на підступах до позицій Сил оборони.
Ворог старається максимально використовувати «зеленку»
у своїх штурмових діях,
На фронті суттєво відчувається різниця між зимою та пізньою весною. Взимку та на початку весни російську піхоту можна було виявляти ще на дальніх підступах до позицій. Тепер зробити це значно складніше через густу рослинність – «зеленку», що з’явилась саме в травні.
Командир батальйону оперативного призначення 3 БрОП НГУ «Спартан» Ігор Шафігулін розповідає, що на Покровському напрямку дистанція виявлення противника скоротилася майже вдвічі.
«Ворог старається максимально використовувати «зеленку» у своїх штурмових діях. Якщо раніше ми спостерігали його на підходах за 8–10 кілометрів від лінії бойового зіткнення і могли знищувати ще на підходах, то зараз ця дистанція скоротилася до трьох-п’яти кілометрів. Він став менш помітним і отримав можливість прихованіше пересуватися до наших позицій», – каже він.
Кількість FPV на радіозв’язку збільшилась
у декілька разів.
За словами військового, через це побільшало стрілецьких боїв. Росіяни намагаються накопичуватися малими групами поблизу українських позицій, а потім чекають на підкріплення для подальших дій.
«Задача у противника – інфільтруватися в наші бойові порядки, сидіти, спостерігати і чекати підкріплення. Зараз через зеленку це стало ефективніше».
Про це свідчить і статистика підрозділу. Якщо у квітні від стрілецької зброї в зоні відповідальності батальйону щодоби в середньому гинули один-три російські військові, то в травні цей показник зріс до трьох-шести.
Втім, головним засобом ураження на фронті залишаються безпілотники. Як зазначає офіцер, найчастіше ворога вдається ліквідувати завдяки FPV-дрону, бомберу або скиду з Mavic.
Проте і ворог розширює «кіл-зону», нарощує кількість та інтенсивність застосування різних типів дронів – від FPV до БПЛА типу «Молнія», якими росіяни дедалі частіше б‘ють по передньому краю.
«Вони просто вилітають у вільне полювання. Якщо сідає батарея, можуть бити по посадці або по будівлях. Кількість FPV на радіозв’язку збільшилась у декілька разів. Періодично ми зустрічаємо «Молнії», які несуть FPV-дрони. Вони можуть залітати на 30–40 кілометрів від лінії бойового зіткнення і вже звідти запускати FPV. Такі випадки відбуваються щодня», – зазначає командир батальйону.
Головною ціллю таких ударів є маршрути забезпечення – логістика. Саме боротьба за можливість безпечно підвозити особовий склад, боєприпаси та ресурси дедалі більше визначає ситуацію на фронті.
Від «Жигулів» до мотоштурмів
Змінилася і техніка, яку росіяни використовують безпосередньо біля лінії фронту. На Покровському напрямку противник дедалі частіше використовує легкий цивільний транспорт.
«Ми бачимо перероблені «Жигулі»,«Ниви», УАЗи. Вони вирізають частину даху, багажник і роблять із них щось на кшталт пікапів», – каже Шафігулін.
Водночас на Костянтинівському напрямку мотоцикли та багі залишаються одним із головних способів доставки штурмових груп.
Командир 3 механізованого батальйону 44 ОМБр В’ячеслав розповідає, що такі атаки відбуваються практично щодня.
Під час крайнього накату їхало понад шість-сім мотоциклів,
два багі та одна бронемашина по різних напрямках.
Вони прикривають такі штурми артилерією, закидають димами
та намагаються довезти групи до точок, де ті мають закріпитися.
Всі ці групи знищуються. Але останніми тижнями інтенсивність
таких атак лише зросла,
Куди намагаються просуватися росіяни
Попри відсутність масштабних проривів, російське командування не відмовляється від своїх цілей на Донеччині.
Ключовою стратегічною метою Росії залишається захоплення Краматорсько-Слов’янської агломерації та вихід на адміністративні кордони Донецької області. Але темпи просування залишаються значно нижчими, ніж під час окремих етапів кампанії попередніх років.
Локально противник концентрує сили не лише на Покровському відтинку фронту. На Костянтинівському напрямку найближчими цілями росіян залишаються Дружківка та Олексієво-Дружківка.
Якщо дивитися по фронту, то зараз вони кинули дуже
велику кількість сил саме на Донецьку область.
Тут формується основний кулак наступу.
«Вони намагалися захопити Добропілля та зайти з того флангу у бік Дружківки. Більш ніж півроку в них пішло на спроби взяти агломерацію в кільце. Але нічого не вийшло. Зараз вони почали йти в лоб. Вони йдуть на Костянтинівку, намагаючись просочитися в місто», — розповідає командир 3 механізованого батальйону 44 ОМБр В’ячеслав.
Втім, попри постійні атаки, швидкого просування противнику досягти не вдається. За оцінкою українських військових, для досягнення відчутних результатів на цьому напрямку росії довелося б перекидати додаткові значні резерви. А це «десятки тисяч» особового складу.
Що показав травень
Травень не приніс російській армії масштабних проривів на Донеччині. Натомість він показав, що фронт дедалі більше визначають безпілотники, боротьба за логістику та можливість приховано накопичувати сили поблизу позицій противника.
Поява густої рослинності зробила ефективнішими дії малих піхотних груп, збільшила кількість стрілецьких боїв і водночас ускладнила виявлення противника на підступах до українських позицій. Паралельно зросла роль FPV-дронів та безпілотників-носіїв, які дедалі глибше проникають у тил і намагаються перерізати маршрути забезпечення.
При цьому Донеччина залишається головним напрямком російської літньої кампанії. Саме тут зосереджена найбільша кількість сил противника, а Покровський і Костянтинівський напрямки продовжують залишатися серед найгарячіших на всій лінії фронту.
«По всіх прогнозах може бути велика активізація по всьому Донецькому напрямку. Ми бачимо підготовку до літньої кампанії вже зараз», — підсумовує Ігор Шафігулін.
