«За добу знищили 50 росіян»: одна з тисяч історій оборони Покровська – як 1 ОШП стримував ворога силами штурмових рот з колишніх ув’язнених
Покровськ зараз у складній ситуації – це офіційно підтверджує Генштаб і добре видно на мапах DeepState. Росія давить усім, чим може, і знову й знову намагається прорвати оборону. Та цю ділянку фронту різні українські підрозділи тримають вже понад рік проти переважаючих сил російської армії. Один із цих підрозділів – 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла. Навесні 2025 року Frontliner був присутній під час однієї зі штурмових операцій підрозділу і бачив, якою ціною дається оборона міста. Це – задокументована історія операції «Бєзя», у якій брали участь колишні ув’язнені, що доєдналися до штурмових рот.
28 квітня 2025 року. Добропілля. О 9 ранку, за 6 годин до початку операції, група піхотинців отримує турнікети, сигарети та рації. Хтось із них в ЗСУ 2 місяці, а хтось вже пів року. Але для більшості – це перший штурм. Раніше були тільки виходи на оборонні позиції. Перша штурмова група складається з 12 людей, усі вони з роти колишніх увʼязнених. Наймолодшому – 22 роки, найстаршому – 51.
Якщо дивитись з дороги на будинок, де живуть військові, намет біля нього й подвірʼя, то схоже на мурашник, де всі зайняті своїми справами й переживаннями. Лише висока квітуча яблуня на тому подвірʼї не заклопотана.
«Манюня» і «Мєлкий» посеред диму у наметі складають свої турнікети. У «Мєлкого» на формі сліди крові – це вчорашня кров побратима, з яким він виходив з оборонних позицій і потрапив під ворожий дрон. Побратим важкопоранений, а «Мєлкий» готується до свого першого штурму. Подертими вчора об землю та гілля руками він складає бойовий рюкзак.
-
Руки штурмовика 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла з позивним «Мєлкий», який перед виїздом на штурм забиває набої в магазин автомата Калашникова. Андрій Дубчак / Frontliner
-
Бронежилет солдата-штурмовик 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла з позивним «Мєлкий». Добропілля, 28 квітня 2025 року. Альбіна Карман / Frontliner
-
Солдат-штурмовик 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла з позивним «Мєлкий» курить у бойовому спорядженні біля вже спакованого рюкзака. Добропілля, 28 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
«Я народився під час першої війни у Нагірному Карабаху. Тоді Росія теж брала в цьому участь. І мама віддала мене жити до брата в Кривий Ріг, щоб я не бачив війни. Зараз мені 35. Росія все ще всюди лізе у війну. Дістали», – каже «Мєлкий». Від народження він так і не зміг більше побувати в себе на Батьківщині.
Найбільше бойового досвіду тут має «Тихий», бо служить ще з 2002 року. На цій операції він буде старшим групи. «Тихий» збирає рюкзак, співаючи українських пісень. Потім кілька разів кличе побратимів сфотогруватись. «Фанта», «Сліпий» і «Малиш» щоразу позують.
Та, братан, що ти як в останній раз?
Ще сфоткаємось,
Кілька днів тому він повернувся з оборонних позицій, куди також виходив вперше. До того весь період повномасштабного вторгнення провів у вʼязниці, але мав звʼязок з родиною, що тривалий час жила на окупованій Харківщині. Тож у нього була своя мета вступити до ЗСУ – не допустити повторної окупації дому.
Біля будинку наймолодший «Сухар» насторожено оглядається по сторонах, склавши руки на автомат. «Блек» тримається осторонь від усіх, він зʼявився в роті нещодавно, про його історію тут ще ніхто нічого не знає. «Покемон» сумно й непорушно сидить на своїй касці й тримається за голову. На його обличчі читаються важкі думки. Він також має кількарічний бойовий досвід в підрозділах протиповітряної оборони. Був засуджений за дезертирство через те, що не ладнав зі своїм колишнім командиром. На цьому штурмі «Покемон» собі в бойову пару обрав наймолодшого «Сухаря», аби хоч трохи допомогти йому своїм досвідом.
«Бетмен» з-поміж сумних побратимів вирізняється посмішкою й блиском у очах – йому закортіло поділитись історією про нещодавнє одруження.
Коли відбував увʼязнення мріяв, що вийду
і більше не питиму алкоголь, одружитись хотів.
«Коли відбував увʼязнення мріяв, що вийду і більше не питиму алкоголь, одружитись хотів. Зараз все, про що я мріяв, збулось. Так що я не здамся в полон», – каже «Бетмен» і простягає вперед руку зі срібною обручкою, що виблискує на сонці. Слухають його найстарші в групі «Дідо» і «Куліш», інші продовжують збиратись.
Американо з молоком перед штурмом
Командир роти «Йож» збирає усіх під квітучою яблунею. Уся група поміщається під її гіллям, крізь яке на обличчя падають промені сонця. Планшет командира виблискує сонячними зайчиками – «Йож» показує карту з посадками, на яких за кілька годин почнеться штурм.
Цю посадку штурмуєте
тільки ви.
– Цю посадку штурмуєте тільки ви. Буде багато димів (димові шашки для маскування солдатів та техніки – ред.), якими вас будуть прикривати, не розгубіться. Ви маєте бути постійно разом. Щоб нам максимально зберегтися треба якнайшвидше зайняти укриття. Як тільки займете укриття не виходьте зайвий раз, щоб не було кіпішу, – пояснює командир.
– А в цій посадці вже будуть росіяни? – показує ділянку, на яку потрібно зайти, штурмовик «Манюня».
– Так, там росіяни і вони будуть рухатись в ту саму сторону, що й ви, – відповідає «Йож».
Він виконує основну роль в підготовці кожного військовослужбовця – проговорювати запланованих дій, всіляких варіантів розвитку подій та в підготовці засобів для прикриття усіх груп. З його роти в штурмі загалом мають брати участь три групи піхотинців та одна група мотоциклістів. Також готується ще одна група піхотинців – з іншої роти.
Мета операції «Бєзя» (названа на честь одного з військовослужбовців з роти «Йожа» – ред.) не дати росіянам вийти на трасу «Покровськ – Дніпро» та відрізати їх від повторного захоплення Котлиного. До повномасштабного вторгнення в маленькому селищі Котлине, що в 10-ти кілометрах від Покровська, проживало близько 450 людей. А тепер населений пункт перетворився у велику логістичну ціль противника, оскільки відкриває вихід на тактично важливу трасу. Ділянка, на якій планується операція, розташована на окупованій росіянами території, в районі села Вовкове, що на південь від Котлиного.
О 12-й годині перед виїздом уся група збирається в сільському магазині випити американо з молоком і поїсти печива. Звідти прямують до посадки, де вже чекає важка техніка. Останніми в машину заходять «Манюня», який сидів у траві і молився, а також старший групи «Тихий», який ховався від інших за гіллям і сумував за сином – тому ще не виповнилося й 2 років.
«Хвилююсь. Але не сумніваюсь, що ми ще побачимось», – каже «Тихий».
Командно-спостережний пункт
«Танцор» завершує дзвінок до рідних і заходить на командно-спостережний пункт (КСП). «Все дівчата, давайте, у мене починається бій», – каже військовий у слухавку і йде до рації. «Танцор» сьогодні керуватиме штурмом. Він – заступник командира полку з бойової роботи. Перевіряє готовність техніки, піхотинців, мотоциклістів та дронщиків. Усі на звʼязку.
«Всім увага команда на старт дана», – каже «Танцор» о 15:00. Починає рух наша колона з 4 одиниць важкої техніки, яка везе піхоту. Близько 20 військовослужбовців на КСП прикуті поглядами до моніторів.
Задіяно три одиниці американських MaxxPro, один із них з катком для розмінування, та один український Spartan. Це одні з найякісніших і найдорожчих бойових машин. Рідко коли підрозділи можуть дозволити собі таку кількість нової техніки на штурмах.
Завдання – атакувати 5 обʼєктів в напрямку Котлиного та закріпитись на них, аби відкинути ворога з вузьких лісосмуг на більш відкриті ділянки. Вузькі посадки та поля – специфіка цієї місцевості. Таким чином, відкинувши ворога в поля, є більше шансів вибити його різними типами озброєння, збільшити так звану «кілзону» та не дати просунутись до наших оборонних позицій. Оскільки тримати оборону у вузьких лісосмугах важко, бо в таких умовах перемагає той, в кого перевага в піхоті. А більше піхоти, звісно, у росіян, тому українська армія вдається до якісних тактичних маневрів на випередження.
-
Піхотинці «Фанта», «Тихий» і «Малиш» у десантній бронекапсулі машини MaxxPro за хвилину до виїзду на штурм. Район Добропілля, 28 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
-
Піхотинці у десантній бронекапсулі другого MaxxPro перед виїздом на штурм. Район Добропілля, 28 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
-
Наймолодший у групі штурму, 22-річний із позивним «Сухар», у десантній капсулі третьої бронемашини MaxxPro перед виїздом на штурм. Район Добропілля, 28 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
Групу прикриває артилерія, FPV-дрони, українські дрони-бомбардувальники «Вампіри», а також танкісти 1 ОШП.
О 15:36 колона проходить останні українські позиції. Стартує група з шести мотоциклів. Вже за кілька хвилин по колоні починає працювати ворожа артилерія і один із мотоциклів наїжджає на міну. Підірвався – водій загинув. Решті мотоциклістів довелося спішитися і заховатися в посадці.
Одному з MaxxPro вдається висадити десант на одному із запланованих об’єктів. Переміщення іншої машини пішло не за планом, як то буває часто під час активних штурмових дій, її атакував та вивів з ладу російський FPV і штурмова група покинула машину. Але основа ціль незмінна і виконання завдання продовжується.
О 15:58 «Танцор» доповідає командиру полку «Перуну»: «Мотоциклісти наїхали на мінування. Поки що 1 мотоцикл повернувся. Інші – в дорозі… Один із танків їде на відкат – відпрацював».
Починають активно працювати FPV та «Вампіри». В цій операції кількість українських безпілотників, порівняно із ворожими, приблизно однакове. Дрони супроводжують піхоту й прикривають, поки ті зачищають позиції і закріплюються.
Росіяни контратакують
Після 18-ї години росіяни почали штурмувати позицію українських піхотинців. Був бій, у підсумку, двоє росіян – 300 (поранені), один – 200 (убитий), ще один втік у посадку.
О 18:47 військові зійшлись до моніторів подивитись як заживо горить росіянин, який намагався атакувати. Його уразили скидом пілоти дронів. Можливо, це був той один, хто втік.
Бої загострюються регулярно. Найбільше на КСП чути вигуки «Танцора» про активність дій та накази «Туриста» – заступника командира полку з артилерії – про запуск «димів», аби прикрити нашу піхоту. Рівень активності дронів на вечір тимчасово спадає – бої стають ближчими.
– В район MaxxPro працюю. Запускайте «дим» на позицію! – вигукує «Танцор».
– Гаубиця наведена, – реагує «Турист».
– Давай, сонечко…Так, а хто підхопить його? – питає «Танцор».
– Там знають», – запевняє «Турист».
– Вони їх побачили…Прикривай! – на цьому діалог припиняється і продовжується нервове спостереження за боєм на моніторах.
-
На моніторі — позиції росіян, які розбиває українська артилерія та дрони. КСП 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла, район Добропілля, 28 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
-
На моніторі — знищена артилерією та дронами лісосмуга, яку штурмують українські піхотинці. КСП 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла, район Добропілля, 28 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
«Турист» просить підмоги артилеристів: «Наступний виїзд у вас буде на позицію. Спорядіться одним осколковим снарядом і одним фугасним. Якщо буде легко, наступного разу візьмете три».
Співвідношення важкої артилерії в цій операції з противником приблизно рівне, але у росіян дуже багато мінометів, якими вони добре і швидко користуються.
О 19:27 ще один бронетранспортер MaxxPro висаджує піхоту 1 ОШП. Машину вражає ворожий дрон, та водій і особовий склад встигають вибігти й заховатись в посадку. «Танцор» переживає, аби росіяни не побачили скупчення.
– Заряджайте «дими» і вилітайте, бо їх там розібʼють, – кричить «Танцор».
– Вітер південний, вище посадки, – одразу наводить координати «Турист» і дає наказ прикривати.
«Хлопці, просуваємось, не скупчуємось, там неподалік точно є укриття», – викрикує в рацію командир роти «Йож». Тоді чи не вперше за всю операцію на звʼязок виходять двоє піхотинців «Тихий» і «Манюня», щоб відповісти командиру. Вони вибігли з тієї машини, яку уразив дрон. Всі затихають на КСП, аби їх розчути.
Половина групи станом на 20:00 має проблеми зі звʼязком.
Виконали 50% від плану
«Танцор» і «Турист» виходять на вулицю покурити. Їм треба перевести подих перед тим, як почнеться наступна фаза штурму. На цей час їх замінюють на КСП інші військовослужбовці.
Неписане правило штурмовиків :
«Якщо 50% виконано – це вже успі»
«У нас вийшло завести дві групи на два різні фланга, розфукусувати увагу противника, зайняти дві позиції із п’яти запланованих на цей момент. Один із обʼєктів не вийшло зайняти, бо противник уразив нашу машину дроном, також мотоциклісти потрапили на мінування. Ми виконали щонайменше половину того, що було заплановано. Неписане правило штурмовиків : «Якщо 50% виконано – це вже успіх». Тому ми наростимо сили і хочемо добити ще один обʼєкт атаки», – каже «Танцор».
За його словами, противник серйозний. Росіяни старатимуться контратакувати і також будуть нарощувати сили вже цієї ночі. Тому зараз треба готуватись до потужного вогневого ураження. Це, як каже «Танцор», класика дій. Тож попереду важкі бої. Треба втримати те, що вже зайняли.
Вночі ворог знову почав атакувати. У першу добу операції «Бєзя» загинуло 50 російських військовослужбовців. Основні штурмові дії тривали 3 доби. У результаті вийшло зайняти 3 із 5 запланованих обʼєктів. Також тиждень піхотинці зачищали посадку, що була підконтрольна ворогу.
Це був початок нинішніх дій ворога
Frontliner був присутній ввечері 27 квітня 2025 року під час планування операції «Бєзя». Тоді командир полку «Перун» наказав своїм військовим після зайняття 5 основних обʼєктів атаки тримати оборону 10 днів з подальшою передачею позицій суміжному підрозділу. Однак, ситуація розвинулась за іншим сценарієм.
«Укриття, які ми штурмували, були знищені повністю. То ж ми зачистили ділянку, повернулись на свою попередню лінію оборони і передали позиції іншій бригаді. Загалом це того вартувало», – каже командир роти «Йож».
Тоді ми їх зупинили,
але зараз вони знову намагаються прорватися,
За його словами, на той момент поведінка ворога на Покровському напрямку була не типовою.
«Це був початок нинішніх дій, вони починали закидати ДРГ, малі піхотні групи. Вони були добре замасковані, добре озброєні. Основні їхні шляхи були у вузьких посадках. Таку тактику вони застосовують і зараз, але тепер вона відточена ще краще. Бо тоді ми їх зупинили, але зараз вони знову намагаються прорватися», – каже «Йож».
Попри всю складність операції, як логістичну, так і по втратах, за словами «Йожа», не провести її було б ще гіршим сценарієм для української оборони. Загалом в підрозділі вважають успішним комплекс дій здійснених під час цього штурму. Втрати ворога були значно більші, ніж з боку ЗСУ, а наступ в бік Котлиного та Покровська вдалось призупинити й дати час на підготовку підрозділам, що стояли в обороні.
Нині штурмові дії ворога в районі Котлиного досі тривають – у росіян є успіхи. Покровськ потерпає від вуличних боїв і диверсійних нападів. Добропілля також зазнає нищівних обстрілів, бо армія рф прорвалась в напрямку міста. Також російські дрони почали долітати на небачену раніше відстань – до 40 кілометрів, відповідно, кілзона на фронті розширилась.
Після завершення операції «Бєзя» частина першої групи досі не виходить на звʼязок. За тиждень після початку штурму «Манюня» й «Тихий» змогли вийти з посадки, яку тримали до кінця.
***
Привіт! Це Андрій та Альбіна, автори цього матеріалу. Дякуємо, що дочитали його до кінця.
Колона MaxxPro вже завела двигуни.
Переді мною — обличчя наймолодшого штурмовика, 22-річного «Сухаря». Він показує «клас» і киває: все буде добре.
Ляда бронемашини закривається — колона рушає. Попереду штурм.
Того дня «Сухар» зник безвісти. І не він один.
Але цей штурм зупинив просування росіян під Покровськом. Це був один із тисяч боїв, які тримали оборону місяцями.
Ви маєте про нього знати.
Ми публікуємо цей матеріал через рік після тих подій.
***
