Докази існування українців: навіщо росіяни руйнують історичні пам’ятки та музеї
Росія пошкодила сотні українських музеїв, храмів, бібліотек і пам'яток. Frontliner досліджує це на прикладі кількох пам'яток, які стали мішенями російських атак.
Спецпризначенець Олександр Кунгуров з позивним «Турбо» двічі брав участь в модних показах на Ukrainian fashion week, навчився танцювати на протезі й повернувся на службу. До активного життя після поранення його спонукають люди, які ним захоплюють, і бажання допомогти пораненим побратимам психологічно впоратися з їх травмами. Зараз 34-річний військовослужбовець 3 полку Сил спеціальних операцій звикає до посади наукового співробітника у відділі психологічної підтримки персоналу і здобуває освіту, щоб стати повноцінно військовим психологом.
Прощання з 11-річним Максимом і його батьками Миколою та Наталією Мартиненками відбулося. Поховали родину в Старому селі, де вони жили. Родина загинула у неділю 13 квітня 2025 року, внаслідок російського удару двома балістичними ракетами типу «Іскандер» по центральній частині Сум.
Ефективність дронів у сучасній війні є беззаперечною. Безпілотники за кількасот доларів здатні не лише вбити піхотинця, а й знищити або вивести з ладу техніку вартістю в мільйони доларів. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, лише у січні 66% втрат російської військової техніки були спричинені саме ударними БПЛА. Статистика застосування дронів з російської сторони, на жаль, пропорційна.
Я провів лиш на стаціонарному лікуванні 8 місяців, переніс 8 операцій. Це не просто статистика, а ціла відстань між тим, ким я був, і тим, ким я став. За цей час я змінив кілька лікарень у різних містах. Нові стіни, нові коридори, нові лікарняні ліжка. В кожному місці – інші люди, інші голоси, але однаковий запах антисептика і стислий, трохи напружений ритм життя між процедурами.
На полігоні десантно-штурмових військ інструктори навчають особовий склад водінню броньованих машин. Бійці кермують бронеавтомобілями «Козак», Dingo, MaxxPro, Kirpi. Вони вивчають матчастину та безпосередньо водіння у різний час доби. Крім того, відпрацьовуються також вправи з орієнтації на місцевості (рух по точках), швидкого десантування, евакуації поранених, протидії FPV-дронам, подолання водної перешкоди.
Бразильське джиу-джитсу адаптували для українських ветеранів і військовослужбовців з ампутаціями.
«Зараз я не вірю, що росіяни підуть війною на Фінляндію – так само, як раніше не вірив, що підуть на Україну», – говорить Кирило Рінне. Вже три роки фінський волонтер допомагає українцям у війні, забезпечуючи військових спорядженням. Переймаючи їхній бойовий досвід, він допомагає і своїй країні, аби в разі загрози, Фінляндія була готова до оборони. У прифронтовому Харкові Рінне ініціював виробництво наземних дронів для евакуації поранених і загиблих з поля бою. Frontliner розповідає історію фінського волонтера.
Цього місяця «Бучанські відьми» відзначають 3 роки від моменту створення, а разом із тим продовжують поповнювати свої ряди. Нині це формування налічує близько 150 людей, з яких 120 – жінки. Вдень – вчительки, лікарки, бухгалтерки, а вночі – це повноцінні мобільні підрозділи протиповітряної оборони, що захищають небо Київщини.
199 навчальний центр – єдиний в Україні заклад, який займається підготовкою особового складу для підрозділів десантно-штурмових військ. Тут пройшли вишкіл військовослужбовці, які брали участь в боях на Донецькому, Харківському, Запорізькому, Курському напрямках.
Жінки на війні проходять навчання з вогневої, тактичної та медичної підготовки на курсі нацспротиву. У кожної своя мотивація взяти до рук зброю.
Вулиці всіяні тілами вбитих цивільних, та захаращені згорілим залізяччям, на яке перетворилася російська техніка. Навкруги – побиті та зруйновані вщент будинки. Так виглядала Буча, коли після звільнення від окупантів 2 квітня 2022 року в місто потрапили перші журналісти. Серед них був і репортер Frontliner, якому вдалося доїхати через Романівський міст.
«Війна для Північної Америки здається настільки далекою, що ми вважаємо себе недоторканими. Але це не так», – переконана канадійка Ейпріл Хаггет, яка понад 2 роки тому залишила мирний дім, трьох дітей і улюблену справу, щоб допомагати Україні. Після двох років волонтерства жінка підписала контракт і стала до лав української армії. Заради незнайомців у чужій країні канадійка пожертвувала шлюбом, відносинами з близькими, сном і душевним спокоєм. Попри все переконує: ні про що не шкодує, адже на цій війні вона бореться за майбутнє своїх дітей. Її історія – не лише про особистий вибір, а й про зміну західного погляду на російську агресію, яка вже майже 11 років випробовує міжнародний порядок.