Одіссей із Кривого Рогу: як батько-одинак поєднує війну і виховання сина
Війна намагається зачерствити його, але він залишається чуйним. Юрій мусить таким бути не заради себе, а заради свого сина. Усвідомити це спробували й репортери Frontliner.
На кладовищі селища Ярова викопали двадцять нових могил. Труни поклали в ями, швидко засипали та пішли геть – за пʼять кілометрів від нуля не буває тривалих прощань. Спочивають поховані недалеко від місця, де їх миттєво вбила російська керована авіабомба 9 вересня 2025 року.
Радіація, дикі звірі й «Шахеди». Уночі неподалік міста-примари Прип’ять бійці мобільної вогневої групи 25-ї бригади імені князя Аскольда стоять на посту, стежачи за небом, де будь-якої миті може з’явитися загроза. Frontliner провів із бійцями добу на бойовому чергуванні.
Серед військовополонених бойовики угруповань «ДНР» та «ЛНР» – найбільш агресивні у відстоюванні ідеології «русского мира». Але найвідданіші поплічники Росії виявились їй не потрібні.
На початку повномасштабного вторгнення наймолодшими воїнами стала молодь 2003 року народження. Зараз – це народженні у 2007-му. Їхні подвиги та загибель сприймаються особливо болюче.
Вони вважають себе щасливчиками – ті, хто доживає свої роки в турботі та під дахом. По всій Україні прихистки для людей з інвалідністю та пенсіонерів переповнені. З кожним роком війни ситуація погіршується.
Щонайменше дев’ять тисяч іноземців воюють за Росію проти України, порахували в проєкті Координаційного штабу «Хочу жить».
Через Херсонщину проходить одна із найскладніших ділянок фронту – з лабіринтами дельти, заростями і примарними переправами. Серед тих, хто адаптувався до цієї стихії – підрозділ «Бузький гард». Його бійці поєднують знання місцевості з тактикою асиметричних ударів. Frontliner розповідає, як вони працюють у зоні постійного ризику.
Росіянин Михайло Романов, командир ланки танкового полку, застрелив мешканця села Богданівка та тричі згвалтував його дружину у 2022 році. В суді його інтереси представляє Андрій Доманський.
Шум вітру в горах замість тривожних новин, дитячий сміх замість сирен. У «Голосному кемпі» на Буковині підлітки, які пережили війну, знову вчаться бути дітьми. Тут вони вперше за довгий час можуть відчути себе у безпеці.
У місті досі працює ринок, ростуть квіти в парку, але поруч – згарища, обвалені будинки й загроза дронів, артилерії та авіабомб. Тут досі живуть люди, які не виїхали, і військові, які тримають лінію.
Кожного дня з фронту повертаються ті, хто захищав нас від агресора, але чи готові ми їх зустрічати? Час від часу цивільні губляться, не знаючи, як правильно спілкуватися з ветеранами, які теми обговорювати, а от яких краще уникати.
Росіяни посилюють атаки на Донеччині, зокрема нищать критичну інфраструктуру найбільших міст області. Авіабомби та FPV-дрони сипляться на вулиці Добропілля, Костянтинівки та Дружківки годинами поспіль.