Одіссей із Кривого Рогу: як батько-одинак поєднує війну і виховання сина
Війна намагається зачерствити його, але він залишається чуйним. Юрій мусить таким бути не заради себе, а заради свого сина. Усвідомити це спробували й репортери Frontliner.
-
-
Докази існування українців: навіщо росіяни руйнують історичні пам’ятки та музеї
Росія пошкодила сотні українських музеїв, храмів, бібліотек і пам'яток. Frontliner досліджує це на прикладі кількох пам'яток, які стали мішенями російських атак.
-
Свіжа могила за сусіднім будинком: фронт наблизився до Добропілля, місто ізольоване
Дістатися Добропілля транспортом більше неможливо. Під’їзди до міста перебувають під вогневим контролем російських дронів. Журналісти Frontliner дізналися чому російська армія намагається прорватися саме сюди, а також як тепер живе місто, яке колись називали перлиною Донбасу.
-
«Воюю за ногу» – навіщо військові із протезами повертаються на фронт
Вони ніколи не перетиналися. Зростали в різних місцях, воювали на різних ділянках фронту, а потім по-різному вчилися знову впевнено стояти на ногах: на одній – своїй і на другій – штучній. Хтось спирався на плече близького друга, щоб не впасти. Хтось покладався лише на власні сили – бо так звик.
-
«Якщо твій Бог живий – він повернеться»: росіяни засудили пастора з Бердянська до 22 років в’язниці
Десятки озброєних російських силовиків увірвалися до будинку Марії Сізьонової та її родини в окупованому Бердянську і забрали на допит батька – пастора і волонтера Віктора Бондаренка.
-
Усе понад усе – як працює «підпільний» музей бойової бригади
Музей 93 ОМБр «Холодний Яр» розташований в одному з прифронтових міст Донеччини, тож із міркувань безпеки він практично підпільний. Він мало нагадує традиційний музей, де можна на сайті дізнатися розклад роботи, придбати вхідні квитки і цікаво та пізнавально провести вихідний разом із родиною.
-
Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
Ужгород, що був тихим, спокійним і неспішним, зараз виглядає інакше. Війна на нього вплинула дивним чином, подарувавши багато нових і цінних людей, привізши багато добрих і поганих ідей, змусивши його наїжачитися височезними будівельними кранами.
-
«Полон вбиває навіть після звільнення»: наслідки тортур зупинили серце захисника Маріуполя Олександра Савова
Повернувшись із полону, він до останнього боровся з наслідками російських катівень: зламані ребра, виразки на тілі та інші травми. А ще з нічними кошмарами, страхом тиші та спогадів пережитого. 16 листопада 2025 року серце бійця 36-ї окремої бригади морської піхоти Олександра Савова зупинилося.
-
Обличчям до майбутнього: як міжнародна команда хірургів рятує обличчя військовим
Хірурги з США та Канади приїхали до України, аби спільно з українськими колегами оперувати військових, поранених в обличчя. За п’ять днів проводиться тридцять втручань людям, що постраждали через війну. Про те, як повертають обличчям вигляд і функції – в матеріалі Frontliner
-
На Олександрівському напрямку ускладнюється ситуація – ЗСУ впроваджують нову тактику оборони
Ситуація на Олександрівському напрямку стабільно гіршає останніми тижнями. Росіяни тиснуть піхотою, яка намагається прорвати позиції на мотоциклах, легкоброньованих авто, прикриваючись ударними дронами з неба.
-
Харків – місто на сході, місто на межі
Харків змінює своє обличчя під тиском війни: з міста студентів і заводів він став прифронтовою фортецею, що вчиться жити під постійними обстрілами.
-
Як кулеметник з ампутацією став моделлю Ukrainian Fashion week
Ветеран Дмитро Терещенко, раніше перспективний молодий боксер, а сьогодні модель Ukrainian Fashion Week. Після поранення на Луганщині та ампутації ноги, колишній військовий спочатку віддався плаванню, а потім, через недостатнє фінансування ветеранського спорту, зацікавився моделінгом.
-
Від списання до розмінування – ветерани, які хочуть повернутися у військо
У Києві ветерани проходять курс із гуманітарного розмінування, щоб віднайти себе в цивільному житті, застосувавши свій бойовий досвід і навички. Освоєння професії демінера після поранення та звільнення з лав ЗСУ дасть їм можливість у певній формі продовжити свою службу, працюючи на відновлення України.
-
Там, де рятують: стабілізаційний пункт на Донеччині
Затишшя на стабілізаційному пункті зкінчується раптово, ніби хтось перемкнув тумблер. Щойно медики розслаблено пили каву зі смаколиками, виходили на перекур та скролили соцмережі, як уже коридор наповнюється тупотом ніг, криком «тяжкий!» і стогонами пораненого.
-
Київ та зима, що ніяк не закінчиться
Київ залишається у стані внутрішньої завмерлості, навіть коли життя на вулицях відновлюється. Місто співіснує з війною: змінюються пейзажі, звички й ритми, коли уважно дослухатися до тиші, то у столиці чути напругу.
-
Брак броні, дорога в один бік та мобілізація волонтерів – проблеми евакуації з-під обстрілів
Небо Костянтинівки «кишить» FPV, які зависли перед атакою на машину. Протитанкові снаряди, що прикріплені до них, наскрізь прошивають броньовані автівки, звичайні ж «розбирають» до деталей.
-
Миколаїв. Не можна забути, як серпневе сонце сідає над Південним Бугом
Миколаїв пройшов шлях від розжареного індустріального міста до символу незламності півдня України. Велика війна змінила його та людей, які стали справжнім щитом для свого дому, переживши окупаційну загрозу й щоденні обстріли.
