Масова хода з Чернівців до Свято-Іоаннівського монастиря показала як релігійна ідентичність може перетворюватися на соціальну інерцію. У серпні 2022 року місцева влада формально заборонила хресні ходи в умовах воєнного стану.
«Коршун» – піхотинець 10 ОГШБр «Едельвейс» за 7 місяців бойового досвіду пережив чимало: взяв у полон ворожого солдата, сам утримував позицію протягом кількох діб, отримав поранення. Командування подало бійця на орден «За мужність».
Швидка від'їжджає від Інституту серця о першій ночі. Летить під сто пʼятдесят кілометрів на годину, зрідка вмикаючи сирени, бо майже усі траси – порожні. Тримає курс до Коростеня. У невеликому місті на Житомирщині є посмертний донор, чиє серце може врятувати важкохворого пацієнта.
Через Херсонщину проходить одна із найскладніших ділянок фронту – з лабіринтами дельти, заростями і примарними переправами. Серед тих, хто адаптувався до цієї стихії – підрозділ «Бузький гард». Його бійці поєднують знання місцевості з тактикою асиметричних ударів. Frontliner розповідає, як вони працюють у зоні постійного ризику.
Художниця Валентина Гук прикрашає вулиці Харкова власноруч створеними мозаїками. Сьогодні на будівлях міста висять уже шість візерунків створених з уламків вікон, що не витримали російських обстрілів. На кожну з них Валентина витрачає кілька тижнів кропіткої роботи, починаючи від пошуку скелець на руїнах та закінчуючи їхнім складанням у незвичні «пазли».
Росіяни посилюють атаки на Донеччині, зокрема нищать критичну інфраструктуру найбільших міст області. Авіабомби та FPV-дрони сипляться на вулиці Добропілля, Костянтинівки та Дружківки годинами поспіль.
Лагодять броньоване залізо, постраждале на полі бою. Міняють двигуни, колеса, латають дірки від куль та уламків, замальовують «зетки» на трофеях. Коли в цьому шпиталі для залізних коней з’являється новачок, військові виходять на Романа, командира ремонтної роти. Той завжди усміхнений, в панамі, з рудим волоссям та бородою. Він отримує повідомлення, організовує зв’язок із КСП і з […]
“Вдома” виявилося хаткою у Часовому Ярі, де, після взяття противником Бахмута, “прилітає” в режимі 24/7. Якщо відпочинок і відновлення військові знаходять у цьому “філіалі пекла”, то годі уявляти їхні “робочі умови”. Вулиці Часіка апокаліптично-порожні, ганяють лише вояки на “корчах”, та ще самотній бігун вимагає, аби його не знімали. Не видно навіть тварин. Чути постійні виходи […]
Пʼята ранку, телефонний дзвінок. Не встигаю сказати «алло», як мені у лоба кажуть: «Так, ну я був не правий стосовно того, що вам не варто поспішати. Летіть на локацію з біблійською швидкістю, бо буде бойовий виліт за 45 хвилин». Ми з колегою переглядаємося, кидаємо фотографувати пейзажі Донеччини й без гальм прибуваємо до місця. Нас зустрічає […]
«Задача зараз – взяти цю будівлю. Конкретно – зачистити перший поверх», – розʼяснює інструктор та вказує схему дій на місцевості. У повітрі висить дрон, з якого він спостерігатиме всю картинку як на долоні, аби потім разом із бійцями проаналізувати тренувальний штурм. Ще кілька хвилин хлопці готуються та по команді висуваються двома групами. Нині у 3 […]
«Ми з 21 століття потрапили в 19-те, коли відсутнє все, до чого звикла цивілізована людина», – говорить начальник міської військової адміністрації Часового Яру Сергій Чаус. Військові і волонтери називають його лагідно «Часік», а мешканці Донеччини вимовляють його одним словом: «у Часов’ярі». За кращих часів місто славилось родовищем вогнетривких глин, що згодом перерости у відповідні заводи. […]
Чоловік у кумедному вбранні з червоним накладним носом витягує з ніби-то порожнього капелюха стрічку строкатої тканини. Діти верещать від захвату. Це могли би бути будні цирку, однак ця вистава – благодійна, вона відбувається у прифронтовому Краматорську для дітей, що постраждали від війни. Частина маленьких глядачів місцеві, частина – ті, хто виїхав із більш гарячих точок. […]
Війна – це математика, нічого більше, – каже командир роти 2-го батальйону 67-ої бригади ДУК з позивним “Вій”. – Я знаю, що протримаюся 2 дні на цих цифрах. Це точна наука. Людський фактор ключовий, фішка в тому, що без людей воно не працює. Прикладна математика, грубо кажучи. Кількість снарядів, вогневих засобів, який квадрат можемо вразити, […]
27 серпня на Майдані Незалежності у Києві відбулася мирна акція на підтримку Маріупольського гарнізону. Зранку тут зібралися кілька сотень людей, більшість із яких – родини військовополонених прикордонників, морських піхотинців, нацгвардійців та інших бійців. Їхні брати, чоловіки, тати – вже понад 500 днів та ночей перебувають в російському полоні. «Кожен ранок, кожен вечір я тебе чекаю. […]
Без гучних заходів, але з «парадом» техніки – спаленої. Сьогодні українці святкують День Незалежності, вже вдруге державне свято проходить в умовах повномасштабної війни, а отже – без масових дійств. Зранку на площі біля Софійського собору Президент Володимир Зеленський нагородив українських захисників, які потом і кровʼю виборюють українську незалежність. Частину нагород було вручено посмертно – їх […]
«Води!.. води!» – хрипить поранений.«Друже, тобі не можна зараз пити, потерпи!» – кажуть йому.«Зніміть із мене це!.. Я не можу дихати!»«Тобі так здається, ти можеш дихати. Давай разом: вдих – видих!» Його голова і обличчя перебинтовані. Паралельно з розмовами, кілька пар рук точними, відпрацьованими рухами зрізають із нього одяг, ставлять крапельницю, міряють тиск і пульс. […]
Про них кажуть, що їхня воля сильніша за тіло. Приклад мужності, потужної віри та справжньої незламності. Вони – українські військовослужбовці та ветерани, які отримали важкі поранення на війні, а потім віднайшли себе у спорті. Репортери Donbas Frontliner зустрілися з двома учасниками Ігор Нескорених, аби вони розповіли про свій шлях. Володимир Товкис Володимир Товкис – колишній […]
