Дешева ракета з іноземних деталей. Що відомо про російську «Герань-5»
Росія атакує Україну новими швидкісними ракетами «Герань-5», які коштують у десятки разів дешевше за традиційні крилаті ракети. В їхній основі – американська розробка 1970-х років, китайський двигун та електроніка, яку використовують навіть у побутовій техніці. Таке поєднання дозволяє росіянам масово виробляти зброю, яка виснажує ресурси української ППО. Frontliner дослідив, як влаштована «Герань-5», звідки походять її компоненти та чому ця ракета становить особливу загрозу.
Уперше «Герань-5» застосували на початку січня 2026 року. 9 травня ракету офіційно представили на військовому параді в Москві. Улітку росіяни почали регулярно застосовувати «Герань-5» для атак на Україну. За даними моніторингового каналу «Стратегічна авіація», з вересня частка «Герань-5» серед усіх безпілотників, які росіяни запускають по Києву, сягнула близько 75%.
Від американської мішені до російської ракети
Росія не вперше використовує іноземні розробки для створення власної зброї. Під час повномасштабного вторгнення ця практика продовжилася. У 2022 році росіяни взяли за основу іранський безпілотник Shahed, а згодом модернізували його конструкцію. Апарат мав схему «літаюче крило» та поршневий двигун.
«Герань-5» також має іранський прототип, але її конструкція суттєво відрізняється від Shahed. Ця ракета має циліндричний фюзеляж, пряме крило та двокільове оперення. Її довжина – 6,5 метра, розмах крил – 3,2 метра, маса – 800–850 кг, з яких 90 кг припадає на бойову частину. Дальність ураження сягає 1000 км. Зазвичай ракета летить зі швидкістю 400–600 км/год, але на окремих ділянках може розганятися до 700–800 км/год.
Прототипом «Герань-5» став іранський Karrar, створений на основі американського дрона-мішені MQM-107 Streaker. Американці створили MQM-107 Streaker як багаторазову повітряну мішень для тренування підрозділів ППО, екіпажів винищувачів і випробування різних типів ракет. Іранські інженери використали американську розробку, але змінили її призначення: замість повітряної мішені створили малогабаритну крилату ракету.
Іноземні деталі для російської «Герань-5»
За даними Головного управління розвідки Міноборони України (ГУР), у «Герань-5» виявили 16 іноземних компонентів виробництва трьох країн – США, Китаю та Німеччини. Frontliner проаналізував доступну інформацію про ці деталі з відкритих джерел.
Країна виробництва деталей не обов’язково є країною, з якої їх постачають до Росії. Американські, китайські та німецькі компоненти могли потрапити туди через посередників у третіх країнах. Точні маршрути постачання цих компонентів невідомі. Через це складніше встановити посередників і визначити, проти кого можуть бути спрямовані додаткові санкції.
Серед 16 відомих іноземних компонентів найбільше деталей американського виробництва. Шість із них – компоненти американської компанії Texas Instruments: цифрові сигнальні процесори, регулятори напруги, шестиканальні інвертори та CAN-трансивери. Компоненти Texas Instruments Frontliner раніше виявляв і під час аналізу «Герань-4».
Контролювати постачання таких деталей непросто, адже вони мають цивільне призначення й використовуються, зокрема, у побутовій електроніці. Через широке застосування цих компонентів важче відстежувати їхній рух і запобігати потраплянню до Росії.
Використання цивільних електронних компонентів у російських ракетах може свідчити про пристосування оборонної промисловості РФ до санкційних обмежень. Це також може дозволяти російським виробникам використовувати раніше закуплені компоненти й не витрачати час на пошук нових постачальників.
Китайський двигун і російська залежність
Одна з головних переваг «Герань-5» – відносно дешевий китайський двигун TF-TJ2000A виробництва компанії TELEFLY. Оптова ціна двигуна становить приблизно 30–40 тисяч доларів, а вартість усієї «Герань-5» оцінюють у 90–140 тисяч доларів. Для порівняння, крилата ракета Х-101 коштує близько двох мільйонів доларів – приблизно в 15 разів дорожче.
Для Росії, яка продовжує затяжну війну проти України, низька вартість «Герань-5» має особливе значення. Вона дозволяє виготовляти більше засобів ураження за ті самі кошти. Водночас дешевизна ракети має свою ціну – залежність від Китаю. Перебої з постачанням китайських двигунів можуть впливати на темпи виробництва «Герань-5». Відповідно, обмеження такого постачання з боку Китаю могло б стати одним зі способів стримування російського виробництва. Залежність від імпортних двигунів також створює потенційну вразливість для санкційного тиску.
Відкрите питання – чи зможе Росія відтворити китайські технології та налагодити власне серійне виробництво двигунів. Подібний шлях свого часу пройшов Іран, використавши американську розробку MQM-107 Streaker. Російські медіа повідомляють про нібито власне серійне виробництво двигунів для наступного покоління ракет – «Герань-К5-К». Водночас ГУР у переліку компонентів «Герань-К5-К» не називає китайського чи іншого іноземного виробника двигуна.
Опосередковано ці повідомлення можуть свідчити про спроби Росії налагодити власне виробництво двигунів для «Герань-К5-К», можливо, в Алабузі. Однак прямих підтверджень локалізації виробництва у відкритих джерелах наразі немає. Росія може прагнути зменшити залежність від китайських двигунів, однак обмежений доступ до сучасного виробничого обладнання та технологій здатен ускладнити цей процес.
Дешева ракета проти дорогої ППО
За оцінками українських аналітиків, підприємство «Алабуга» виробляє близько трьох тисяч ракет «Герань-4» і «Герань-5» на місяць. У 2027 році, за їхніми прогнозами, виробництво може зрости до десятків тисяч таких ракет.
Українські сили ППО вже перехоплюють ракети цього типу та вдосконалюють способи боротьби з ними. Одне із завдань «Герань-5» може полягати у відволіканні української ППО від інших повітряних цілей. У цьому її застосування частково нагадує призначення американського дрона-мішені MQM-107 Streaker.
Під час масованих атак велика кількість повітряних цілей створює додаткове навантаження на ППО. Швидкість «Герань-5» перевищує 600 км/год, тому не кожен дрон-перехоплювач здатен її наздогнати. Через це українським військовим іноді доводиться застосовувати значно дорожчі зенітні ракети.
Російські інженери працюють над подальшим збільшенням швидкості «Герань-5», зокрема змінюють розташування китайського двигуна, переносячи його всередину фюзеляжу. Така модернізація може ускладнити перехоплення ракети дешевшими засобами ППО.
На супутникових знімках дронопорту поблизу села Цимбулова в Орловській області видно збільшення кількості пускових майданчиків для «Герань-5». Розширення пускової інфраструктури може свідчити про підготовку Росії до інтенсивнішого застосування цих ракет. Водночас самі супутникові знімки не дозволяють встановити обсяги виробництва чи регулярність постачання іноземних компонентів.