Після мінно-вибухової травми Назар Скиба втратив ногу. Ампутація змінила його тіло, але не забрала головного – волі рухатися вперед. Frontliner розповідає історію 28-річного ветерана Назара Скиби: від поранення до першого турніру з джиу-джитсу.
У прикордонному Красноїльську Чернівецької області свято Маланки відчувається як паралельний світ, що існує поряд із життям в умовах війни. Як святкували Маланку у Красноїльську, розповідає репортерка Frontliner.
На межі Донецької й Дніпропетровської областей ворог не залишає спроб зсунути лінію бойового зіткнення. Покровський напрямок – одна з найгарячіших ділянок. Про те, як у цих умовах працює артилерія, розповідає Frontliner.
Близько одинадцяти тисяч засуджених вступили до війська. Чимало з них гідно виявили себе в боях на найважчих ділянках фронту. Проте держава не надає обіцяні їм права.
Під обстрілами страшно. Але в рази страшніше людині прикутій до ліжка, яка не в змозі самотужки спуститися в укриття чи виїхати з небезпечного міста. Маломобільні люди залежать від рідних, соцслужб і рятувальників, а одна помилка чи затримка може коштувати їм життя.
Євген передчасно став дорослим. Він так і не закінчив школу, бо його батальйон відправили виконувати бойову операцію в Кринки – було не до онлайн-уроків. Євген пробув там загалом 67 днів, і вийшов майже неушкодженим.
Щодня в Одесі музеї та театри знову відкривають свої двері, після чергових атак Росії. Хоча більшість класичних творів евакуйовані або сховані в короби далі від російського прицілу, культурні інституції все одно збирають в залах чимало одеситів. Війна прискорила осмислення власної ідентичності, деколонізацію, а також додала сенсів у пошук нової художньої мови.
1000 днів тому українці прокинулись від вибухів. Війна на той момент тривала вже 8 років, цнотливо прикрита фіговими листочками абривіатур АТО і ООС. Однак давалася взнаки вона військовим, їхнім родинам, волонтерам та ще ветеранам, які зализували фізичні та ментальні рани і намагалися інтегруватися у цивільний світ. Значна частина українського суспільства просто «жила життя». Повномасштабне вторгнення змусило прокинутись усіх. Як змінилися українці за 1000 днів після третьої точки неповернення?
На Стіні пам’яті на Михайлівській площі в Києві вже немає місця для нових фотографій загиблих військових. До повномасштабного вторгнення цей меморіал містив майже 5 тисяч портретів. Нині він більший принаймні вдвічі, та все ж, не має імен усіх полеглих захисників. Вшановуючи їхню памʼять, рідні та близькі несуть до Стіни квіти, лампадки, церковні свічки, прапорці, а навіть похоронні вінки. Тим часом вицвілі на сонці фотографії, на яких ледь можна розгледіти обличчя, ніхто не наважується прибрати. Хто відповідає за цей стихійний меморіал? Чи йому місце на Михайлівській площі? Чи може одна стіна вмістити памʼять про всіх полеглих у боях російсько-української війни?
Зруйнованим вщент селом Херсонської області їде бронеавтомобіль «Ford». Авто різко зупиняється, з нього десантуються бійці у повному екіпіруванні. Бійці одразу кидаються штурмувати укріплення та зачищати територію.
Українські волонтери доставили з Нідерландів близько 500 тонн рибальської сітки. Та на складах у Європі ще є тисячі тонн такого матеріалу. Цю сітку українські військові можуть використовувати для маскування, а ще як додатковий захист від дронів на техніці. Як таке покриття використовують на полі бою? Та з якими проблемами зіткнулися волонтери під час логістичної операції, дізнавалися репортери Frontliner.
Рух VETERANKA став розширювати свою діяльність з початком повномасштабного російського вторгнення на територію України. На базі Руху створили благодійний фонд, швейний цех та дронарню. Їхня мета допомагати адресно військовослужбовицям та створювати робочі місця для ветеранок.
На Костянтинівку Донецької області впали уламки збитого російського безпілотника такого розміру, що спочатку його сприйняли за штурмовий літак. Це сталося 5 жовтня 2024 року. В ЗСУ повідомили, що йдеться про БПЛА “Охотник”, що був збитий російським літаком Су-57 під час випробувань в зоні бойових дій.
55 тисяч людей вважають зниклими безвісти внаслідок повномасштабної війни, такі дані наводить МВС України. Більшість у цьому реєстрі — військовослужбовці.
Українські військові облаштували в Суджі прихисток для літніх людей. Сюди евакуюють стареньких з усієї території Курської області підконтрольної Україні. Під час рейдів та інших операцій в зайнятих населених пунктах військові регулярно виявляють покинутих літніх місцевих жителів знесилених на стільки, що вони вже не можуть доглядати за собою.
На тій стороні проти нього воють батько і дядько. Побратими кажуть про нього поза очі: більш відданого і професійного воїна важко знайти. Військовослужбовець Центру управління польотами батальйону «Свобода» НГУ з позивним «Паладін» колись вірив російській пропаганді, а тепер свідомо боронить Україну.
Ксенотерапія зареєстрована як медичний метод, кетамін-терапія перебуває на стадії наукового дослідження, фармакологічний канабіс в Україні легалізували лише нещодавно, а псилоцибін досі заборонений. Однак, усі ці речовини й гази допомагають у психотерапії боротися з наслідками ПТСР.
Чи належить козацький хрест до української традиції? Чи справді вигляд меморіалу військових повинен затверджуватися цивільними органами місцевого самоврядування? З якими викликами стикається українське суспільство, яке кожного дня втрачає на війні своїх героїв? Frontliner шукає відповіді на ці запитання на прикладі Меморіалу Героїв України у Львові.
