-
Фронтовий щоденник Андрія і Альбіни
Репортери Frontliner Андрій Дубчак і Альбіна Карман вирушили на Донеччину, щоб розповісти, як живуть прифронтові міста та села. Вони відвідають позиції українських військових, поспілкуються з місцевими жителями та щодня ділитимуться фотографіями й нотатками з відрядження. Слідкуйте за їхнім щоденником на сайті Frontliner.
-
Війна – останнє, що вони побачили. Незрячі ветерани повертаються до життя
Втративши зір на фронті, ветерани вчаться жити заново. Опанувати базові навички їм допомагають у таборі «Життя після війни». У першому цьогорічному заїзді більшість ветеранів уперше вийшли на вулицю без супроводу. Вони змогли це зробити завдяки заняттям від ранку до вечора. Репортерка Frontliner побувала у таборі, що повертає до життя.
-
Вітер, крила-камікадзе і РЕБ «Єнот»: день на фронті з екіпажем «Москіти»
Репортери Frontliner вирушили на бойове завдання разом із екіпажем «Москіти» – бійцями підрозділу «Бродяги», які під Покровськом використовують FPV крила-камікадзе для ударів по російських військових цілях в глибині їх порядків. У репортажі – хронологія бойового виїзду: підготовка, атаки, ризики та повернення.
-
З Ukrainian fashion week на посаду наукового співробітника – як ветеран повернувся на службу після ампутації
Спецпризначенець Олександр Кунгуров з позивним «Турбо» двічі брав участь в модних показах на Ukrainian fashion week, навчився танцювати на протезі й повернувся на службу. До активного життя після поранення його спонукають люди, які ним захоплюють, і бажання допомогти пораненим побратимам психологічно впоратися з їх травмами. Зараз 34-річний військовослужбовець 3 полку Сил спеціальних операцій звикає до посади наукового співробітника у відділі психологічної підтримки персоналу і здобуває освіту, щоб стати повноцінно військовим психологом.
-
У Сумах попрощалися з родиною Мартиненків, які загинули від російської балістичної ракети
Прощання з 11-річним Максимом і його батьками Миколою та Наталією Мартиненками відбулося. Поховали родину в Старому селі, де вони жили. Родина загинула у неділю 13 квітня 2025 року, внаслідок російського удару двома балістичними ракетами типу «Іскандер» по центральній частині Сум.
-
Фотощоденник Олеся Навроцького – повернення контролю над власним тілом після поранення
Я провів лиш на стаціонарному лікуванні 8 місяців, переніс 8 операцій. Це не просто статистика, а ціла відстань між тим, ким я був, і тим, ким я став. За цей час я змінив кілька лікарень у різних містах. Нові стіни, нові коридори, нові лікарняні ліжка. В кожному місці – інші люди, інші голоси, але однаковий запах антисептика і стислий, трохи напружений ритм життя між процедурами.
-
«Не стануть всі спортсменами, але будуть серед своїх» – ветерани з ампутаціями займаються бразильським джиу-джитсу
Бразильське джиу-джитсу адаптували для українських ветеранів і військовослужбовців з ампутаціями.
-
«Швидка дронова допомога»: волонтер із Фінляндії ініціював виробництво наземних безпілотників у Харкові
«Зараз я не вірю, що росіяни підуть війною на Фінляндію – так само, як раніше не вірив, що підуть на Україну», – говорить Кирило Рінне. Вже три роки фінський волонтер допомагає українцям у війні, забезпечуючи військових спорядженням. Переймаючи їхній бойовий досвід, він допомагає і своїй країні, аби в разі загрози, Фінляндія була готова до оборони. У прифронтовому Харкові Рінне ініціював виробництво наземних дронів для евакуації поранених і загиблих з поля бою. Frontliner розповідає історію фінського волонтера.
-
Канадійка в українській армії: «Ми боремося за майбутнє наших дітей»
«Війна для Північної Америки здається настільки далекою, що ми вважаємо себе недоторканими. Але це не так», – переконана канадійка Ейпріл Хаггет, яка понад 2 роки тому залишила мирний дім, трьох дітей і улюблену справу, щоб допомагати Україні. Після двох років волонтерства жінка підписала контракт і стала до лав української армії. Заради незнайомців у чужій країні канадійка пожертвувала шлюбом, відносинами з близькими, сном і душевним спокоєм. Попри все переконує: ні про що не шкодує, адже на цій війні вона бореться за майбутнє своїх дітей. Її історія – не лише про особистий вибір, а й про зміну західного погляду на російську агресію, яка вже майже 11 років випробовує міжнародний порядок.
-
Незримі і незмінні. Як працюють зв’язківці на Курахівському напрямку
«Старлінк» – не панацея та які існують альтернативи, з якими викликами стикаються зв'язківці та як загалом працює цей надскладний механізм. Про це репортерка Frontliner дізналася, відвідавши вузол зв'язку 148 ОАБр на Курахівському напрямку.
-
У Харкові бракує донорської крові
У прифронтовому Харкові бракує крові для переливання, повідомляють лікарі та закликають містян ставати донорами. Через дефіцит можуть постраждати поранені на передовій військові та цивільні, які щодня потерпають від обстрілів. Харківська служба крові забезпечує не лише міські лікарні, але й прифронтові райони області, а від січня 2025 року ще й медзаклади Сумщини, повідомляла раніше представниця служби Валентина Таран.
