Відкладена юність: історія хлопця, що побачив пекло у Кринках і вижив
Євген передчасно став дорослим. Він так і не закінчив школу, бо його батальйон відправили виконувати бойову операцію в Кринки –...
Музей 93 ОМБр «Холодний Яр» розташований в одному з прифронтових міст Донеччини, тож із міркувань безпеки він практично підпільний. Він мало нагадує традиційний музей, де можна на сайті дізнатися розклад роботи, придбати вхідні квитки і цікаво та пізнавально провести вихідний разом із родиною.
Повернувшись із полону, він до останнього боровся з наслідками російських катівень: зламані ребра, виразки на тілі та інші травми. А ще з нічними кошмарами, страхом тиші та спогадів пережитого. 16 листопада 2025 року серце бійця 36-ї окремої бригади морської піхоти Олександра Савова зупинилося.
Американська гармата М-114 працює, тепер на покровському напрямку, стримуючи російську навалу. Цю зброю виготовили в 1943 році, аби стримувати просування німецьких фашистів під час Другої світової.
Медики з Києва долають сотні кілометрів, щоб допомогти цивільному населенню в селах прифронтових регіонів, де немає доступу до якісної медицини. Вони вважають: люди, які відмовилися виїжджати, мають таке ж саме право на допомогу, як інші.
Захист для українців давно перестав бути абстрактним словом – він має людські обличчя й передбачає конкретні вчинки. За роки війни героями стали звичайні люди: айтішники, студенти, фермери, журналісти.
Радіація, дикі звірі й «Шахеди». Уночі неподалік міста-примари Прип’ять бійці мобільної вогневої групи 25-ї бригади імені князя Аскольда стоять на посту, стежачи за небом, де будь-якої миті може з’явитися загроза. Frontliner провів із бійцями добу на бойовому чергуванні.
Через Херсонщину проходить одна із найскладніших ділянок фронту – з лабіринтами дельти, заростями і примарними переправами. Серед тих, хто адаптувався до цієї стихії – підрозділ «Бузький гард». Його бійці поєднують знання місцевості з тактикою асиметричних ударів. Frontliner розповідає, як вони працюють у зоні постійного ризику.
8 серпня 2025 року в Києві прощаються з Вікторією Рощиною – 27-річною журналісткою, яку росіяни закатували в полоні. Її вбивство сколихнуло міжнародну спільноту і стало ще одним свідченням жорстокості та беззаконня Росії.
Дві війни в одному місті пережила 73-річна Лідія Бурлацька. 2014 року вона не покинула Слов'янськ під час окупації, а зараз відмовляється евакуюватися, хоча лінія фронту наближається і проходить лише за 25 кілометрів від її дому. За три роки повномасштабної війни пенсіонерка втратила зятя, навчилася засинати під звуки обстрілів і перестала дивитися новини – «бо боляче».