-
«Я хочу в душ і нормально поїсти» – перші слова після полону
Після тривалого полону в Росії Україна повертає додому своїх захисників. У першому етапі 66-го обміну звільнено поранених та молодих військових віком до 25 років. Родини зустрічають їх зі світлинами зниклих, шукаючи новини про рідних. Готуються нові етапи обміну, включаючи репатріацію тіл загиблих. Frontliner розповідає деталі.
-
Право на правду: чому журналісти знімають наслідки російських обстрілів
Після російських атак українські журналісти фіксують наслідки обстрілів мирних населених пунктів. Це не лише репортажі, а й докази для майбутніх судів щодо воєнних злочинів РФ. Проте іноді роботі журналістів перешкоджають – як цивільні, так і правоохоронці. Frontliner пояснює, чому професійне знімання руйнувань законне, потрібне та важливе для перемоги й справедливості.
-
Між болем і мовчанням: як не зламати людину словом
Все більше українців повертаються з війни: ветерани та цивільні з прифронтових і окупованих територій. Їм потрібна не лише медична, а й психологічна підтримка. Невдале слово чи необережне питання можуть поглибити травму. Frontliner розповідає, як спілкуватися з такими людьми з повагою, без шкоди для їхнього психічного стану, і яких помилок варто уникати в медіа.
-
Жити знову: інвалідність, війна і нова архітектура українського простору
В Україні кількість людей з інвалідністю зросла через війну: серед них – ветерани, поранені цивільні та евакуйовані з інвалідністю. У відповідь держава та громади впроваджують інклюзивні ініціативи. Безбар’єрне середовище є не розкішшю, а умовою життя. Frontliner розповідає, як і навіщо змінюється громадський простір України.
-
Шлях додому: що потрібно звільненим з полону і чого від них не варто вимагати
Протягом 2022-2025 років з російського полону повернулися понад 5,7 тисячі українців, за даними Координаційного штабу. Після звільнення на них чекає не лише радість зустрічі, а й тривалий шлях відновлення – медичного, психологічного та соціального. Держава надає їм допомогу: від шпиталю до реабілітаційного центру, від одноразових виплат до оформлення статусу. Проте чимало питань досі потребують уваги, зокрема житло, документи, робота й моральна підтримка. Frontliner радить як навчитися підтримувати звільнених – без тиску і з повагою.
-
Коли країна вшановує пам’ять: як і навіщо в Україні оголошують Дні жалоби
Що таке День жалоби в Україні, хто його оголошує, які діють обмеження та навіщо це потрібно суспільству. Frontliner пояснює, як працює державна та місцева практика вшанування загиблих унаслідок війни.
-
Гроші на фронт: чому українці купують військові облігації
З’явилися п’ять нових військових облігацій, які може придбати кожен українець – Токмак, Соледар, Форос, Новий Світ та Лівадія. Тим часом українці інвестують у спеціальні «воєнні» цінні папери, щоб водночас підтримати армію та отримати дохід. Військові облігації, що їх випускає держава, фінансують потреби Сил оборони України під час війни й гарантують інвесторам повернення коштів із відсотками.
-
Поки триває війна – зростає кіберзагроза: що робити з платіжною безпекою
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну суттєво зросла активність кібершахраїв. У 2024 році сума збитків від незаконних дій з платіжними картками становила 1,1 млрд грн. Тому Національний банк України та Кіберполіція розпочали всеукраїнську інформаційну кампанію з платіжної безпеки «ШахрайГудбай». Її мета – підвищити обізнаність громадян про основні правила безпечних безготівкових розрахунків, насамперед онлайн.
-
Памʼять замість культу: чому Україні ближче 8 травня, а не 9-е
У Європі 8 травня – це день тиші, день скорботи й памʼяті. Це – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, коли не тріумф, а усвідомлення ціни миру стає головним змістом. Саме в ніч з 8-го на 9 травня 1945 року в передмісті Берліна було підписано Акт про беззастережну капітуляцію Третього рейху. Для більшості країн Заходу війна завершилась 8 травня – у той самий день, коли замовкли гармати. Вони зробили цей день офіційною датою вшанування жертв війни: військових, цивільних, знищених тоталітаризмом і нацизмом.
-
Коли гарантії нічого не варті: ядерна історія, яка болить Україні
Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій за величиною ядерний арсенал у світі. Але вже у 1994-му, підписавши Будапештський меморандум, ми добровільно віддали всю ядерну зброю – в обмін на гарантії безпеки від США, Великої Британії й, зокрема, Росії. У 1996 році останній боєзаряд поїхав з України. Згадкою про колишній ядерний потенціал України залишився Музей ракетних військ стратегічного призначення у Миколаївській області.І хоча ми зробили важливий крок до миру, насправді залишились із порожніми обіцянками. Події 2014-го і 2022-го болісно це довели. Неядерна держава Україна опинилася в стані війни з країною, що має найбільший ядерний арсенал.
-
Під завалами: як вижити, коли навколо темрява і бетон
Повітряна тривога, вибух, і за кілька секунд твій будинок стає купою бетону, металу й пилу. Те, що ще хвилину тому було кухнею чи спальнею, тепер – пастка. В Україні, де російські дрони і ракети стали щоденною реальністю, це може трапитись будь-де і будь-коли.
