У Нідерландах проходить фотовиставка про війну Росії проти України
У нідерландському місті Лейден до 5 березня проходить фотовиставка «Далеко і водночас так близько», яка представляє реалії агресивної війни Росії проти України.
Андрій Дубчак
Україна борониться: 2024 рік у фотографіях від репортерів Frontliner
Вже третій рік Україна проходить у повномасштабній війні з Росією. 2024-й був особливо важким та виснажливим для армії, для суспільства, для економіки. Щодня 100-200 бойових зіткнень вздовж тисячокілометрової лінії фронту. Сотні дронів та ракет на міста та села в глибині країни. Перевага армії РФ у ресурсі людей та зброї дається взнаки втратами територій та виснаженням людей в українській армії. Ситуація стає критичною. Але суспільство наче звикло до життя у війні. Втома моральна, економічна та від невизначеності майбутнього наче засліплюють і приховують від нас основну і незмінну мету РФ – знищення України назавжди. 2025 рік може стати у цій війні вирішальним…
Весілля на війні. Мобілізовані увʼязнені з 1 ОШБ Да Вінчі
Колишні в'язні Сергій та Катерина познайомилися на тренувальній базі 1ОШБ «Да Вінчі». Вони почали зустрічатися настільки, наскільки їм дозволяли, і через кілька місяців після знайомства одружились. Весільна церемонія була короткою. Молодята розписалися на державних документах і повернулися до армійських тренувань, адже за кілька тижнів їм треба було йти в бій.
Полонені росіяни. Вовки Да Вінчі проти “зомбі”
На «м’ясні штурми» армія РФ відправляє тих людей, чиї життя не цінує, обмінюючи їх на рух вперед. Троє російських військовополонених підтвердили нам повідомлення українських військових щодо «м’ясних штурмів» з боку росіян.
«Мене відправила сюди мама». Полонений 1 ОШБ Да Вінчі.
19-ти річний російський військовополонений Артем Журавльов взятий в полон бійцями 1 ОШБ «Да Вінчі» 31 жовтня 2024 року на вуглегірському напрямку. Полонений росіянин був штурмовиком.
1000 днів, що змінили, але не зламали українців
1000 днів тому українці прокинулись від вибухів. Війна на той момент тривала вже 8 років, цнотливо прикрита фіговими листочками абривіатур АТО і ООС. Однак давалася взнаки вона військовим, їхнім родинам, волонтерам та ще ветеранам, які зализували фізичні та ментальні рани і намагалися інтегруватися у цивільний світ. Значна частина українського суспільства просто «жила життя». Повномасштабне вторгнення змусило прокинутись усіх. Як змінилися українці за 1000 днів після третьої точки неповернення?
Воїни трьох стихій: морські піхотинці на обороні півдня України
Зруйнованим вщент селом Херсонської області їде бронеавтомобіль «Ford». Авто різко зупиняється, з нього десантуються бійці у повному екіпіруванні. Бійці одразу кидаються штурмувати укріплення та зачищати територію.
«Сестринство сильніше за братерство» – рух турботи про жінок в армії
Рух VETERANKA став розширювати свою діяльність з початком повномасштабного російського вторгнення на територію України. На базі Руху створили благодійний фонд, швейний цех та дронарню. Їхня мета допомагати адресно військовослужбовицям та створювати робочі місця для ветеранок.
Снігурівські трактористки: жінки замінили чоловіків в полі
Вродлива жінка з яскравим макіяжем, у короткій леопардовій сукні та на високих підборах виходить з білого «Мерседеса». Вона посміхається, поправляє довгі локони і говорить, що після нічної змін приїхала поспілкуватися з репортерами Frontliner.
Страхи та надії Очакова – міста розстріляного росіянами
«Ніч пройшла і слава Богу. День пройшов — добре. В нашій сім'ї слова план зараз немає. Ми просто мріємо, що закінчиться війна». У вересні на березі Чорного моря в Очакові сонячне проміння приємно зігріває шкіру, а легкий бриз одразу навіває холодок.