Замість десятків кабінетів: в Одесі зʼявився «Простір турботи» для ветеранів
Усім, хто повертається з фронту та проходить тривалу реабілітацію в Одесі, відтепер не доводиться самотужки оббивати пороги різних установ та кабінетів. У липні на базі Одеської обласної клінічної лікарні офіційно запрацював «Простір турботи» – унікальний для регіону проєкт, який об'єднує медичну допомогу, соціальний супровід та психологічну підтримку під одним дахом. Як працює новий простір – побачили репортери Frontliner.
У коридорі Одеської обласної клінічної лікарні, де ще донедавна ветерани та їхні родини губилися між кабінетами й чергами, тепер є окремий простір з написом «Простір турботи». За ними – кілька м’яких крісел, на столику кава і шахова дошка з розставленими фігурами. Після прийому лікаря сюди заходять військові, ветерани та їхні рідні. Хтось приходить оформити документи, а хтось – просто поговорити чи сісти за шахівницю, щоб ненадовго забути про лікарняні коридори.
Саме тут лікують найважчі поранення, отримані на війні. В закладі працюють мультидисциплінарні команди, діють реабілітаційний напрям RECOVERY, Центр ментального здоров’я «ПОВЕРНЕННЯ» та Центр лікування болю.
Такі ініціативи часто реалізують за підтримки окремих донорів, але поява «Просторів турботи» стала результатом співпраці Міністерства у справах ветеранів, Міністерства охорони здоровʼя та ПриватБанку. Банк фінансує створення просторів і безпосередньо включений у їхню роботу. Зокрема, він допомагає створювати комфортні умови для ветеранів. Банк також організовує виїзне фінансове обслуговування, тож необхідні банківські послуги можна отримати прямо у «Просторі турботи».
Згодом до проєкту долучилися громадські організації – ГО «Міцні 300» та Міжнародний фонд «Відродження». Один із таких просторів працює на базі Одеської обласної клінічної лікарні, де ветеран може отримати необхідну допомогу безпосередньо під час лікування. Ідея ініціативи проста: людина, яка пережила поранення чи повернулася з фронту, не повинна після лікарняної палати проходити ще один марафон фінансовими чи державними установами.
Команда проєкту переконана: така модель поступово формує нову культуру ставлення до ветеранів та ветеранок. Підтримка захисників перестає бути завданням лише держави чи громадських організацій, і стає спільною відповідальністю всього суспільства.
Саме тому на базі лікарень працюють фахівці із супроводу ветеранів. За словами представниці Департаменту регіонального супроводу ветеранів Аліни Сабатин, сьогодні в медичних закладах Одеської області працюють уже 14 таких спеціалістів, і мережу планують розширювати. Однак саме «Простір турботи» в Одеській обласній клінічній лікарні став першим у регіоні, а тому унікальним, де ветеран може в одному місці отримати супровід фахівця, психологічну підтримку, допомогу з реабілітацією та вирішення соціальних та фінансових питань.
Працівники ПриватБанку активно співпрацюють із фахівцями із супроводу ветеранів. Якщо ветеран чи ветеранка потребують нової картки, оновлення даних або просто консультації, працівник банку приїжджає до медзакладу та надає необхідні послуги.
Коли ветерани повертаються із зони бойових дій до цивільного життя,
поруч мають бути люди, які підстрахують їх у всіх моментах.
Тому, безумовно, фахівці мають бути в лікарнях,
Робота фахівців із супроводу ветеранів
Першою ветеранів зустрічає фахівчиня із супроводу Рената Ватренко. Саме до неї вони звертаються з питаннями, які часто не мають стосунку до лікування, але без їхнього вирішення складно повернутися до звичного життя. Це оформлення статусу й пільг, відновлення документів, взаємодія з Пенсійним фондом, органами соціального захисту та ЦНАПами, освітніми закладами, а також допомога з переобладнанням автомобілів для людей з інвалідністю.
Інколи роботу зупиняє, здавалося б, дрібниця. Достатньо однієї помилки в документах, щоб людина не могла оформити належні виплати чи пільги. Наприклад, після відновлення втраченого паспорта в документах може з’явитися неправильна літера. Тоді фахівчині доводиться звертатися навіть до РАЦСу, щоб виправити невідповідність і людина могла рухатися далі.
За словами Ренати Ватренко, у «Просторі турботи» ці бюрократичні питання намагаються взяти на себе, щоб медики могли зосередитися на своїй роботі.
«Лікарі повинні лікувати. Я вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою», – говорить жінка.
Та більшість звернень стосується не лише документів. Комусь фахівчиня допомагає знайти нову професію, а для когось стає людиною, яка пояснює, з чого взагалі починати повернення до цивільного життя.
«В мої обов’язки входить дуже широкий спектр послуг: оформлення документів на пільги, допомога зі здобуттям статусу. Якщо військовослужбовець уже списаний і не може знайти собі місце – це профорієнтація, направлення на навчання, перенавчання, здобуття іншої кваліфікації», – зазначає Рената.
Але однакових історій тут не буває. Кожен ветеран приходить зі своїм досвідом, проблемами й темпом. Тому головне в цій роботі – зрозуміти людину, а не діяти за шаблоном, каже фахівчиня:
Особливість цієї роботи заключається в тому,
що треба дуже делікатно підходити до кожного військового особисто.
Це не конвеєр. Тут у кожного військового свій запит,
свій характер, свої ред-флаги, на які треба зважати.
Як раніше ветерани проходили шлях повернення
Ветеран Артем Гесман пройшов шлях повернення до цивільного життя, коли фахівців із супроводу ветеранів ще не було. Після ампутації руки й ноги він майже півроку проходив реабілітацію. Паралельно самостійно оформлював інвалідність, пенсію, виплати й десятки інших документів.
«Я називаю це «квестом ветерана». Ти знаєш, що тобі мають бути виплати, пільги, допомога. Але ніхто не пояснює, як це отримати. Доводиться шукати знайомих, юристів, людей, які простими словами розкажуть, що робити», – говорить він.
Ветеран каже, проблема була не в тому, що держава не передбачила допомоги. Найважче – зрозуміти, з чого почати, куди звертатися і який документ потрібен саме зараз.
«Ти збираєш пакет документів, приїжджаєш, а тобі кажуть: цього папірця не вистачає. Ти людина з інвалідністю, тобі важко пересуватися на протезі, але мусиш їхати ще раз. Це величезний дискомфорт», – пояснює чоловік.
Людина відчуває,
що про неї дбають,
Сьогодні Артем приходить до «Простору турботи» вже з інших питань – переважно за консультаціями щодо нових державних програм. Якби такий супровід існував під час його реабілітації, багатьох виснажливих поїздок між установами вдалося б уникнути.
«Ветеран навіть трохи заспокоїться, коли до нього прийдуть і людською мовою пояснять: ось це потрібно зробити зараз, ось із цим ми допоможемо. Людина відчуває, що про неї дбають», – каже Гесман.
Психологічна та фізична реабілітація ветеранів
Та оформлення документів – лише частина повернення до цивільного життя. Після поранення чи тривалого перебування на фронті багатьом військовим доводиться заново вчитися жити зі своїм досвідом. Саме тому ще однією складовою «Простору турботи» став Центр ментального здоров’я «ПОВЕРНЕННЯ», який працює в Одеській обласній клінічній лікарні.
Тимчасово виконувачка обов’язків завідувачки Центру ментального здоров’я Катерина Шарий розповідає, що найчастіше психологи працюють із наслідками бойового досвіду: посттравматичним стресовим розладом, контузіями та складними реакціями горя у родин загиблих, полонених або безвісти зниклих військових.
Водночас найбільша проблема часто навіть не лікування, а страх людей звернутися по допомогу. Тож одна із задач центру – зруйнувати стереотип про те, що звертатися до фахівця з ментального здоров’я страшно або соромно, каже медикиня:
«До цього було ставлення: «Мені встановлять діагноз, я буду вважатись психічно хворим, у мене не буде майбутнього, у мене заберуть права». Ми пояснюємо, що це ваш вибір. Ми даємо рекомендації, а людина сама вирішує, як вона хоче лікуватися: тільки психотерапією чи поєднувати її з медикаментозним лікуванням».
Поруч із психологічною підтримкою ще одним етапом відновлення є фізична реабілітація. Завідувачка реабілітаційної служби лікарні Лідія Банна наголошує, що відновлення не починається після виписки – воно стартує буквально в перші дні після стабілізації стану.
Якщо ветеран звертається до «Простору турботи» і потребує подальшої реабілітації, фахівець із супроводу не залишає його самостійно шукати потрібне відділення чи лікаря. Він координує звернення, після чого реабілітаційна команда аналізує медичну документацію, оцінює стан людини та складає індивідуальний план відновлення.
«Ми намагаємося на всіх етапах бути присутніми та працювати з пацієнтами. Починати не коли вони вже стабільні, а коли вони знаходяться в такий непростий для них час – у реанімаціях», – розповідає Лідія.
Медикиня додає, що успіх відновлення залежить не лише від сучасного обладнання, а й від роботи команди спеціалістів із самим пацієнтом.
Кожній людині, особливо військовому, особливо ветерану,
нічого не замінить роботи фізичного чи ерготерапевта.
Їхня робота з пацієнтом – руками, словами, підтримкою –
не замінюється жодним тренажером,
Ветерани можуть отримати банківські послуги в лікарні
Після поранення чи демобілізації у ветеранів з’являється також багато питань, які не стосуються лікування. Наприклад, потрібно відновити банківську картку, пройти ідентифікацію чи оформити виплати. Самостійно доїхати до відділення ветеранам буває непросто, а інколи й неможливо.
ПриватБанк став основним донором проєкту, проте його участь не обмежилася фінансуванням. Для банку важливо бути частиною спільної роботи держави, громадського сектору та бізнесу – розвивати систему допомоги ветеранам, обмінюватися досвідом і напрацьовувати рішення, які відповідають їхнім потребам. Окремий напрям цієї роботи – допомога з фінансовими питаннями, які можуть виникати у ветеранів після поранення чи повернення з фронту.
Тому до роботи «Простору турботи» підключили службу інклюзивного сервісу банку, розповідає керівниця з питань різноманіття та інклюзії ПриватБанку Ольга Безпалько. Якщо під час розмови із фахівцем із супроводу з’ясовується, що людині потрібна банківська допомога, він зв’язується зі спеціальною службою. Після цього працівник приїжджає просто до лікарні й допомагає вирішити необхідні питання на місці.
«Це дуже правильний формат. У нас є виїзний сервіс, і ми допомагаємо Міністерству у справах ветеранів відкривати такі осередки. Так зручніше і нам надавати послуги, і ветеранам, адже їм не потрібно самостійно добиратися до відділення», – говорить Ольга.
У банку переконані, що не менш важливою за саму послугу є те, як її надають. Тому працівники проходять спеціальне навчання щодо травмочутливої комунікації.
Під час служби військові звикають жити в умовах, де будь-яка затримка або нечітке рішення може коштувати життя. Так формується так зване бойове мислення – звичка швидко оцінювати ситуацію, вимагати конкретики та постійно контролювати все, що відбувається навколо.
Після повернення до цивільного життя ці звички можуть зберігатися. Через це люди іноді гостро реагують на невизначеність, затримки чи нечіткі відповіді. Завдання працівників – розуміти причини такої реакції, зберігати спокій і допомогти людині вирішити її питання.
«Треба було навчити персонал також зрозуміти, що для них дуже важливою формою вдячності є якісно надана послуга. І ми маємо це продемонструвати, що ми це взяли в роботу, нам не байдуже, ми вас не покинули», – каже Безпалько.
Тим часом у коридорі лікарні, як і раніше, людно: пацієнти чекають своєї черги, медики поспішають між відділеннями, відчиняються двері кабінетів. До «Простору турботи» під’їжджає ветеран на колісному кріслі. Фахівчиня із супроводу одразу відкладає документи й виходить назустріч. За кілька хвилин вони вже сидять за столом із чашками кави та починають розмову.
