Підтримати нас
ігроманія в українській армії лудоманія

Про масштаб проблеми заговорили навесні 2024 року. Тоді історії про військових, які програють зарплати й залазять у борги, вийшли далеко за межі армійських розмов. Держава відреагувала рішенням РНБО: 20 квітня 2024-го Президент увів його в дію, а військовому командуванню доручили на час воєнного стану заборонити військовослужбовцям відвідувати гральні заклади та грати онлайн.

За два роки після цього головне питання залишилося без точної цифри. Урядова стратегія боротьби з лудоманією, ухвалена в серпні 2026-го, прямо констатує відсутність єдиної системи регулярного збору достовірної статистики про участь українців в азартних іграх і поширеність залежності. Військових документ окремо відносить до вразливих груп. Тому твердження про конкретну частку залежних у всіх Силах оборони зараз не має достатньої доказової бази.

26,67% – тривожний сигнал, а не статистика армії

Найсвіжіші конкретні дані дає дослідження науковців Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Вони використали комплекс психологічних методик, і виявили ознаки патологічної схильності до азартних ігор у 26,67% опитаних військовослужбовців. Автори пов’язують вищий ризик із тривожністю, емоційною нестабільністю та прагненням психологічно відсторонитися від реальності.

Ця цифра показує наявність проблеми в дослідженій групі. Вона не означає, що залежність має кожен четвертий військовий України: автори досліджували конкретну вибірку, а загальновійськового скринінгу не проводили. До того ж «схильність» за діагностичним тестом і встановлений медичний діагноз – різні речі.

Держава у своїй стратегії описує схожий механізм ризику. Тривалий стрес може підштовхувати до азартної гри як способу тимчасово відволіктися. Для військовослужбовця до психологічних і фінансових наслідків додається безпековий вимір: борги та залежність можуть створювати вразливість до зовнішнього впливу. 

Заборонили ще 2024-го. Технічний бар’єр будують у 2026-му

Рішення РНБО 2024 року вимагало від Головнокомандувача ЗСУ та керівників інших військових формувань невідкладно заборонити військовослужбовцям азартні ігри на час воєнного стану. Паралельно уряд мав обмежити рекламу, запровадити ліміти часу й витрат для гравців, розвивати систему самообмеження та блокувати нелегальні гральні сайти.

У грудні 2024 року парламент ухвалив ширший закон проти лудоманії. Він обмежив рекламу азартних ігор, заборонив використовувати в ній військовослужбовців та військову тематику, запровадив для легальних операторів вимогу щодо лімітів часу й витрат гравця. Закон набрав чинності 1 квітня 2025 року.

Однак окремий технічний механізм для військових з’явився лише влітку 2026-го. Постанова уряду №804 передбачила обмін даними між Реєстром військовослужбовців і Реєстром осіб, яким закрито доступ до азартних ігор. Після запуску системи легальний оператор зможе автоматично визначати, що людина є військовослужбовцем, і не допускати її до гри. Мінцифри в червні цьповідомляло, що технічна підготовка такого обміну ще триває. 

Реєстр росте, але військових у ньому не видно

Один вимірюваний показник все ж є. Станом на кінець квітня 2026 року в Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до азартних ігор, перебувало понад 16 тисяч людей. Лише за перші чотири місяці року туди додалося понад три тисячі заяв про самообмеження. Для порівняння, за десять місяців 2024-го таких внесень було 7573.

Ці числа теж не дають статистики по армії. PlayCity у відкритих даних не виділяє військовослужбовців серед усіх записів реєстру. Зростання кількості самообмежень може означати ширше використання самого інструменту, тому автоматично трактувати його як доказ такого самого зростання лудоманії некоректно.

Від заборони – до профілактики

У серпні 2026 року уряд затвердив стратегію боротьби з ігровою залежністю до 2035 року. Військовим там присвячений окремий напрям. Планується навчати командирів і психологічні служби помічати ризикову поведінку, запроваджувати раннє виявлення залежності, поширювати профілактичні програми в підрозділах та забезпечувати супровід військових із такими розладами після звільнення зі служби. 

Документ водночас фіксує слабке місце всієї системи: в Україні ще немає цілісної моделі допомоги людям з ігровою залежністю від раннього виявлення до лікування й реабілітації. Отже, проблема ігрової залежності у війську має документальні підтвердження, однак її реальний масштаб залишається невідомим.

Читайте також — Залежність на фронті: як ігроманія підриває боєздатність підрозділів