Українські пілоти розбили механізований штурм росіян: що змінилося на фронті за липень
Точні удари українських літаків по переправах та подальша робота FPV-дронів зупинили масштабний механізований штурм росіян цього літа на Донеччині. У той же час на Запорізькому напрямку українським підрозділам вдалося перехопити ініціативу й закріпитися. Більше про те, що відбувалося на лінії зіткнення протягом місяця розповідає Frontliner.
Липень 2026 року показав, що літня кампанія продовжує трансформуватися у виснажливу високотехнологічну війну. Залучення масштабних бронетанкових резервів на Донеччині не принесло окупаційним військам бажаного стратегічного прориву. Намагання ворога знайти слабкі місця на Харківщині, покращити рубежі на Запоріжжі чи десантуватися в дельті Дніпра призводять лише до високих втрат.
Головним епіцентром тиску з боку ворога залишалася Донеччина, де відбувалося близько двохсот боєзіткнень на добу. Під кінець місяця окупанти вирішили зробити ставку на важку техніку. У бій почали все частіше кидати танки та бронемашини піхоти для підтримки штурмових груп.
Танковий штурм на Донеччині
Один із таких масованих механізованих штурмів відбувся 22 липня 2026 року в районі села Шахове. Задум окупантів передбачав швидкий форсований марш, для цього російське командування залучили підрозділи двох загальновійськових армій та танкової дивізії за підтримки колон із десятками одиниць броньованої та колісної техніки. Однак плани ворога зірвала авіація Повітряних сил ЗСУ. Українські літаки заздалегідь пошкодила мостові переправи на шляху техніки. Окупанти намагалися під час штурму відновити їх за допомогою понтонів, але ті теж були знищені українською авіацією.
Поки окупанти вигадували як діяти далі, на них почали полювати українські пілоти FPV-дронів. У результаті підрозділи ЗСУ за 4 години знищили 7 танків, 6 бойових броньованих машин, 47 одиниць легкої техніки, а також дві реактивні системи залпового вогню. Значими були й втрати ворога серед особового складу: понад 120 осіб знищено, ще близько 30 отримали поранення.
РФ готує плацдарм для Слов’янсько-Краматорської кампанії
Найбільше росіяни тиснуть під Покровськом. За даними речника УВ «Схід» Григорія Шаповал, штурми тут рахують десятками щодня: ворог намагається прорватися біля Шахового, Софіївки, Родинського, Гришиного, Котлиного й Удачного. Разом із цим загарбники пробують зрізати українські позиції й на інших ділянках, зокрема намагаються витіснити ЗСУ з Костянтинівки та просунутися до Слов’янська.
Аналітики DeepState зазначають, що ворог поступово розгортає Слов’янсько-Краматорську кампанію. А стратегія росіян залишається незмінною – знищити все на своєму шляху. Слов’янськ та Краматорськ поступово перетворюють на руїни КАБами, РСЗВ та «Шахедами», а ворожі FPV-дрони літають прямо між будинками, вишукуючи цілі.
Вони вже неодноразово вказували, нібито захопили Костянтинівку,
Білицьке чи Родинське.
Вони також розвиваються,
тому недооцінювати ворога не можна.
Росіяни нарощують дальність ударів КАБами
Зважаючи на те, що окупанти обстрілюють територію майже на 40 кілометрів вглиб від лінії фронту, агломерація опиняється в фактичній ізоляції. А будь-яка поїздка туди, це величезний ризик. Водночас у DeepState підкреслюють: війна переходить у принципово нову, високотехнологічну фазу. Якщо російську піхоту українські підрозділи нищать у великих кількостях, змушуючи ворога зменшувати м’ясні штурми, то новим критичним викликом стає саме ворожий безпілотний арсенал. Сьогодні у статистиці знешкоджених цілей збиті дрони росіян усе частіше випереджають особовий склад.
Втім, попри таку широку географію атак і масове залучення сил, стратегічна ситуація на лінії зіткнення майже не змінюється. Якщо подивитися на карту бойових дій, реальний результат цих виснажливих штурмів зводиться лише до незначного зміщення то в один то в інший бік.
Натомість, ці мінімальні зсуви в «сірій зоні» російська пропаганда намагається видати за перемоги, аби виправдати зокрема застосування великої кількості бронетехніки. Як пояснює Григорій Шаповал, більшість заяв ворога про нібито захоплені міста чи села не мають під собою жодного реального підґрунтя.
«Їм потрібно показувати бодай якісь результати для внутрішнього споживання. Вони вже неодноразово вказували, нібито захопили Костянтинівку, Білицьке чи Родинське саме завдяки застосуванню важкої техніки, але це не так. Це інформація суто психологічна. На передній край у сіру зону прибігають так звані «флагавтики» – люди, які просто встромляють прапор десь на околиці, швидко знімають відео, що населений пункт нібито під ними, і тікають», — каже речник.
Паралельно з жорсткими боями на сході, обидві сторони все більше полюють на логістику. Наприкінці липня росіяни почали активно бити по шляхах постачання українських військ КАБами та реактивними «Шахедами». Як зазначив речник угруповання «Схід», ворожі авіабомби почали залітати глибше в наш тил, ніж зазвичай, і діставати цілі далеко від лінії фронту.
«Це не заява, але за моїми особистими відчуттями й думкою. Якщо вони роблять пуски з Запорізької області, то воно не мало б залітати так глибоко й так багато як зараз. Але ж це й не дивно, вони також розвиваються, тому недооцінювати ворога не можна. Ми також все це прораховуємо, і наше командування активно вживає протидій», — зазначив речник угруповання військ «Схід».
У відповідь українські сили протягом липня регулярно нищили тилові хаби ворога. На околицях окупованого Донецька вітчизняними комплексами знищили важливий логістичний пункт, з якого росіяни постачали свої підрозділи під Покровськом. Там під удар потрапили цехи збирання FPV-дронів та склади наземних роботизованих комплексів.
Південний фронт: ЗСУ відкинули ворога на Запоріжжі
Перша половина липня 2026 року відзначилася успішними локальними діями українських підрозділів на Василівському напрямку. За даними аналітиків DeepState, українські війська витіснили окупантів із передових позицій поблизу Маліївки, Січневого, Новогеоргіївки та Запорізького, що змусило російське командування терміново перегрупувати підрозділи. Зокрема, поки, що противник ще фіксується в тилах.
Через спроби повернути втрачені рубежі та зупинити розширення українського контролю, вже у другій половині місяця росіяни суттєво активізували штурмові дії. Згідно з щоденними зведеннями Генерального штабу ЗСУ, інтенсивність ворожих атак на Оріхівському, Гуляйпільському та Васильківському відтинках коливається від 14 до 27 зіткнень на добу. Основні зусилля противник зосередив у районах Плавнів, Малих Щербаків, Воздвижівки та Гуляйпільського.
Тактика росіян зводилася до висунення малих піхотних груп за підтримки бронетехніки та масованого застосування FPV-дронів. Проте, як підтверджує Генштаб ЗСУ, завдяки вчасно виявленим пересуванням і щільному вогневому ураженню артилерії та розрахунків БПЛА всі спроби росіян просунутися не дали результат.
Харківський напрямок: «Прозорий» фронт»
У порівнянні з Донецькою областю, на Харківському напрямку ворог був менш активним, протягом липня щодня відбувалося в середньому близько десятка бойових зіткнень. На цьому напрямку російські війська продовжують діяти малими піхотними групами по три-п’ять осіб, які під прикриттям щільного артилерійського вогню та КАБів намагаються непомітно просочуватися крізь лісосмуги й закріпитися в крайніх хатинах у прикордонні. Через це ситуація в районі того ж Вовчанська чи Липців регулярно перетворюється на хаотичні міські та контактні бої, де лінія зіткнення може змінюватися по кілька разів на день, а аналітики фіксують малі просування окупантів неподалік Малих Проходів.
Намагалися окупанти пройти потайки й в інші населені пункти. Але їх вчасно засікала аеророзвідка – далі за справу бралися дрони та скиди, які знищували бійців РФ ще на стадії розгортання. Такі бої і є головною особливістю Харківщини. Це абсолютна «прозорість» прифронтової смуги через дрони. Обидві сторони підняли в небо таку кількість FPV та розвідників, що будь-який виїзд бронетехніки чи навіть пішого патруля вдень у радіусі 10-15 кілометрів від кордону перетворюється на самогубство. Логістика повністю змістилася на нічний час, а ворог, аби компенсувати неможливість прориву фронту, дедалі частіше запускає по передньому краю та самого Харкова нові баражуючі боєприпаси типу «Молнія».
Особливо помітною така ворожа тактика була на Куп’янському напрямку. За словами речника оперативно-тактичного угруповання «Харків» Віктора Трегубова, одним із маршрутів для таких груп стала Голубівка на північ від Куп’янська. Російські військові намагалися рухатися вздовж річки та через лісосмуги, використовуючи їх як прикриття, щоб проникати у північні райони міста. Це ускладнює умови для українських сил: противник може з’являтися невеликими групами у різних точках, а бої за окремі квартали перетворюються на постійне полювання.
Подібна ситуація спостерігалася і на півночі області. У районі Вовчанська росіяни намагалися не стільки здійснити один масштабний прорив, скільки поступово розширити зону свого впливу та створити нові точки проникнення. Зокрема, за оцінкою українського військового командування, противник прагнув закріпитися в районі Вовчанських Хуторів і розтягнути українську оборону на ширшій ділянці.
Водний рубіж на Херсонщині: війна за острови та логістику вздовж Дніпра
На Херсонщині головним середовищем протистояння протягом липня 2026 року залишається острівна зона в гирлі Дніпра. Окупаційні війська не мають спроможності для проведення повномасштабної форсованої операції, тому їхні дії обмежилися спробами ведення тактичної розвідки та висадки диверсійних груп. За липень було зафіксовано понад 25 спроб російських ДРГ форсувати протоки та висадитися на островах.
Росіяни використовували для цього швидкісні моторні човни та групи по 2-4 особи. Більшість із цих плавзасобів виявлялися ще на стадії виходу з лівобережних проток і знищувалися скидами та FPV-дронами Сил Оборони. Підрозділи морської піхоти та спеціальних операцій ЗСУ повністю утримують контроль над ключовими островами та контролюють ближні логістичні шляхи ворога на окупованому лівобережжі, зокрема в районах Олешок та Голої Пристані. Не маючи змоги досягти успіхів на воді, російські війська змістили акцент на дистанційне мінування проток і посилений артилерійсько-авіаційний терор прибережних населених пунктів правого берега.
Загалом липень 2026 року показав, що літня кампанія продовжує не принесла росіянам стратегічного прориву, на який вони розраховували. Натомість ворог зазнав значних втрат шукаючи слабкі місця на Харківщині, атакуючи на Запоріжжі чи намагаючись десантуватися в дельті Дніпра чи тиснути на Донеччині.
