Посилка на нуль: взвод «роботів» тримає логістику на Куп’янському напрямку
Колісні та гусеничні платформи щодня долають бездоріжжя на Купʼянському напрямку, доправляючи на передову їжу, воду та боєкомплекти. Проте коли російський дрон уражає НРК або техніка підривається на міні, зривається забезпечення позицій. Тоді евакуаційній групі доводиться ризикувати життям і долати кілометри, йдучи пішки за розбитою машиною. Як бійці 428-го окремого полку «Тінь» тримають дистанційну логістику під постійними обстрілами – у матеріалі репортерів Frontliner.
Наземний роботизований комплекс, якого військовослужбовці 428-го окремого полку безпілотних систем «Тінь» прозвали Фродо, тричі потрапляв під російські атаки. Після першого підриву на міні він дістався бази на трьох колесах. Після другого влучення теж зміг виїхати. Після третього – згорів ущент.
Такі втрати в окремому взводі НРК, який працює на Куп’янському напрямку, – не рідкість. Знищення або пошкодження роботизованого комплексу означає, що передові позиції залишаються без їжі, води чи боєприпасів. Тоді весь логістичний ланцюг доводиться запускати наново: знову шукати вантаж, забирати його під загрозою дронів та прораховувати маршрути. Ця буденна, але критично важлива а лягає на плечі тих, хто тримає базу постачання.
Один із них – старшина матеріального забезпечення взводу Віталій Зухарь «Чечен». Посеред метушні в гаражі він раптом кидає погляд на власні долоні: шкіра на пальцях узялася чорним мазутом, бо від ранку до ночі чоловік щось лагодить, тягає каністри та готує техніку до виїздів.
«Які в мене руки грязні, жах. Хоч би сказали, я б пішов помив. Бо вони постійно то в мастилі, то в сажі. Сиджу тепер і думаю, куди їх запхати, щоб видно не було», – віджартовується молодший сержант.
До війська «Чечен» намагався потрапити з перших днів повномасштабного вторгнення. Не маючи строкової служби за плечима, щоразу отримував відмови: мовляв, «не заважай, є навчені». Зрештою у 2024 році взяв повістку на блокпості дорогою додому.
Спершу служив у тиловому ремонтному батальйоні, звідки перевівся до підрозділу безпілотних систем. Там навчався на пілота важкого бомбера «Вампір», працював із розвідувальними дронами й сам чергував оператором наземних роботизованих комплексів.
Коли верталися,
об’їжджали розбиті НРК – і підірвалися на міні.
«Мені подобається стріляти з дитинства. Тільки тоді ми бігали з деревʼяними пістолетами, а виросли – вже із залізними. Тут усе серйозно, якщо натупиш чи не довантажиш – хлопці там залишаться без нічого. Але мені подобається цей рух: постійно щось фасуєш, відбираєш, до пацанів їздиш», – розповідає «Чечен».
Хоча старшині за статутом не належить виїжджати на передову, ситуацію на нулі він знає з власного досвіду. Віталій згадує один з виїздів, коли він супроводжував забезпечення на одну з найнебезпечніших позицій пікапом.
«Заїхали, все скинули. Коли верталися, об’їжджали розбиті НРК – і підірвалися на міні. “Старлінк” одразу відлетів, у вухах дзвенить, колесо розірвало, днище посікло уламками. Дощ валив божевільний, ми ледь виїхали звідти на диску. Пощастило».
Непомітна робота, від якої залежить логістика на фронті
На базі Віталій відповідає за те, щоб кожен виїзд платформи був максимально ефективним. До пункту отримання майна – 60 кілометрів в один бік: дорога туди й назад забирає зо три години, і лише потім починається сортування провізії.
Місця всередині НРК обмаль, тож Зухарь власноруч усе оптимізує. Витягує FPV-дрони з коробок, стягує їх пластиковими хомутами по 5-10 штук, щільно трамбує акумулятори, плати ініціації та котушки. Окремо докуповує їжу за щовечірніми списками від хлопців.
«Вони кожного вечора дають звіт, що вони використали, і що залишається. І ми від цих цифр відштовхуємося, що їм треба довезти. Вони хочуть додому. Це, мабуть, найперший запит. А так – смаколики якісь, згущенку солодку постійно просять», – каже Віталій.
Якщо везти наземною технікою надто небезпечно або шлях ущент замінований, військові комбінують логістику. Фасують пакунки одразу на чотири позиції, а далі важкі дрони Nemesis за розкидають вантаж просто по бліндажах, додає «Чечен»:
І потім пацани дзвонять нам і звітують:
«Посилка отримана. Ставимо пʼять балів за обслуговування поштою».
Евакуація та ремонт наземних роботизованих комплексів на фронті
Взвод НРК, яким командує Євген «Політик», переважно займається логістикою та евакуацією. За його словами, машини вирушають на завдання щодня – іноді по два-три рази. Для рейсів використовують дві основні платформи: колісну «Рись Pro» та гусеничний «Ardal».
Придумати, як безпечно витягнути техніку,
і самому лишитися живим.
«Рись Pro» швидкісний та розганяється до 16-18 кілометрів на годину. Ardal більш прохідний, що особливо важливо, коли на дорогах багнюка і нормального проїзду немає, пояснює командир.
«Складнощі починаються, коли машинка десь застрягла, її вразив ворожий дрон або вона підірвалася на міні. Якщо вона вціліла, кидати шкода. Тоді виходять наземні групи для евакуації: треба йти кілометри пішки, придумати, як безпечно витягнути техніку, і самому лишитися живим», – каже «Політик».
«Більше це впливає на у хлопців, які на позиціях, тому що вони не отримали ні їжі, ні води. Залежно від того, який вантаж везе. Також можуть бути без боєкомплектів та засобів ураження», – пояснює командир.
Коли ж машина успішно повертається на базу, її одразу забирають техніки: оглядають ходову частину, перетягують гусениці, чистять болти, заряджають акумулятори та усувають пошкодження. Іноді на ремонт, оновлення прошивок та тестування нового програмного забезпечення після складного рейсу потрібно кілька днів.
«У цивільному житті я мав власні автосервіси, тому дещо можу зробити сам. Обварюємо корпуси металом, щоб збільшити місткість, посилюємо причепи, які виявилися ненадійними, переналаштовуємо стіки газу на пультах під звички кожного оператора», – розповідає чоловік.
Досвід з автомобілями допомагає «Політику» пристосовувати платформи до фронтових умов. Водночас навіть самостійні доробки не вирішують усіх проблем дистанційного керування: зображення з камери тремтить на нерівній дорозі, зв’язок може зникати через у РЕБ, а платформа – перекинутися в ямі.
Російські дрони ускладнюють роботу взводу
За словами Євгена «Політика», останнім часом працювати на Куп’янському напрямку стало значно складніше. Навпроти позицій взводу з’явилися нові російські підрозділи, а інтенсивність обстрілів зросла.
Кожна логістична місія
перетворюється на гру на випередження.
«Стало набагато складніше працювати: і «Молнії», і FPV літають, і «Шахеди», КАБів стало значно більше. Небо постійно перевантажене, за кожним рухом на землі стежать, тому кожна логістична місія перетворюється на гру на випередження», – каже командир.
Маршрути ускладнюють і вирви від авіабомб та міни. Через це Євген конструює власну модель наземного изованого комплексу, спираючись на досвід щоденних виїздів. Він хоче створити маневренішу платформу, яка не перевертатиметься на складній місцевості та матиме елементи штучного інтелекту.
«Бо навіть досвідчений оператор після восьми-десяти годин безперервної місії вночі може просто не помітити свіжу яму від прильоту», – зазначає командир.
Але взвод поки не поспішає переходити до штурмових версій роботів. І на «Рись Pro», і на «Ardal» технічно можливо встановити турелі, проте наразі платформи використовують для логістики та евакуації поранених.
«Бойових модулів у нас поки немає, бо для цього потрібні окремо навчені люди. Це ж зброя – зовсім інший рівень відповідальності, штурмові та оборонні дії позицій. Але гадаю, що найближчим часом ми до цього дійдемо», – пояснює Євген.
Робота операторів НРК і нестача людей на фронті
Попри технологічність процесу, для кращого налагодження роботи взводу не вистачає людей. Сам «Політик» перебуває на Куп’янському напрямку вже понад 90 днів без ротацій. Водночас він переконаний, що працювати з НРК можуть і ті, хто ще не має бойового досвіду:
«Хотілося б сказати тим, хто ще далеко від фронту: тут немає нічого страшного, це вже не війна 2022–2023 років. Ворожого піхотинця ти зараз бачиш хіба в камеру чи тепловізор. Тут треба просто мати мізки і працювати акуратно», – наголошує командир.
На базі знову готують борт до відправки. На цьому напрямку наземні платформи регулярно горять на мінах або ламаються в дорозі, але іншого способу дістатися до позицій зараз фактично немає. Поки «Політик» оглядає ходову НРК, «Чечен» знову стягує FPV-дрони хомутами, вантажить акумулятори та розливає пальне по каністрах.
«Ми тут один одного підтримуємо, підколюємо – без гумору просто не вивезеш. Якщо якась ланка випадає, ланцюг рветься. Тому працюємо. А як по-іншому?», – каже Віталій.
***
Ми хотіли показати роботу військових, яка зазвичай залишається поза увагою, але без якої неможливе забезпечення передових позицій. Цей матеріал розповідає про те, як НРК доставляють вантажі та евакуюють техніку, що відбувається, коли вони зазнають пошкоджень, і скільки роботи стоїть за кожним виїздом. Нам було важливо показати не лише можливості цих машин, а й людей, які готують їх до завдань, ремонтують і шукають рішення в умовах постійної загрози російських дронів.
З вашою підтримкою ми продовжуємо розповідати важливі історії. Долучайтеся до спільноти Frontliner, щоб допомогти нам документувати війну Росії проти України з передової та тилу.
***
