«Ніхто не знає, чий це череп»: як окуповані Олешки виживають в умовах штучного голоду через російськоу блокаду
Окуповані Олешки на Херсонщині виснажені голодом: люди помирають від відсутності їжі, ліків та гинуть внаслідок обстрілів. На вулицях знаходять свіжі людські рештки. Рідні тих, хто опинився в гуманітарній облозі, намагаються передати туди продукти будь-якими способами. Як виживають Олешки та хто допомагає доправляти посилки, дізнавались журналісти Frontliner.
Ліки, манна крупа, борошно, консерви, соняшникова олія та засоби особистої гігієни – це те, що жителька Херсона Ірина Чухалова збирає в одну посилку. Жінка родом з Олешок. Разом із чоловіком та двома дітьми виїхала з міста у березні 2022 року, після початку окупації. В Олешках залишилися її друзі.
Вага одного пакунка не має перевищувати 10 кілограмів. За кілька годин його та ще 13 посилок передадуть військовослужбовцям, які доправлять вантаж дронами-бомберами на лівий берег Дніпра.
За офіційною інформацією, в заблокованих Олешках залишаються близько двох тисяч людей, серед них – діти та люди літнього віку. Дороги на в’їзд та виїзд із міста заміновані.
«Взагалі хочеться передати все. Але не завжди за вагою вдається укомплектувати. Кладемо необ’ємні продукти, які є в запиті: дріжджі, сухе молоко, крупи. Хлопці клали свої сухпайки, сухий борщ. Було таке, що передали вершкове масло. Ми його добре заморозили – там дуже раділи, коли отримали», – розповідає Ірина.
Теракт, який призвів до гуманітарної катастрофи
Олешки розташовані на лівому березі Дніпра, приблизно за дев’ять кілометрів від Херсона. Місто перебуває в російській окупації з перших годин повномасштабного вторгнення. Воно є логістичним хабом для російських підрозділів та одним із осередків їхніх позицій. Звідти окупанти обстрілюють Херсон та інші населені пункти правобережної частини області.
У 2023 році росіяни підірвали Каховську гідроелектростанцію, що з’єднувала обидва береги. Руйнування дамби спричинило підтоплення 80 населених пунктів на правому та лівому берегах, включно з Херсоном та Олешками й стало початком глобальної гуманітарної катастрофи. Відтоді в місті немає систем життєзабезпечення – електроенергії, газу та водопостачання.
За словами Ірини Чухалової, після затоплення Каховської ГЕС, постачання продуктів до Олешок стало нерегулярним. Про їхній дефіцит жителі почали говорити із середини 2025 року.
Минулого року наші друзі в Олешках казали, що в місті стало мало їжі
та закінчилися продукти. А якщо вони є, то дуже дорогі. Спочатку була
проблема у високих цінах, бо їх було дуже мало та на всіх не вистачало,
Ми дізналися про те, що люди потерпають від голоду,
на початку цього року.
За словами жінки, посилки важкими дронами в Олешки військовослужбовці, які тримають оборону на Херсонському напрямку, доправляють від 2025 року. Місію називали «тихі посилки», оскільки в медіа її не афішували. На початку 2026 року ситуація з нестачею їжі сягнула критичного рівня.
«Ми дізналися про те, що люди потерпають від голоду, на початку цього року. Згуртувавшись із друзями та військовими, ми намагалися зробити ці поставки регулярними, але це дуже складно, бо запитів багато й фізично важко осягнути таку кількість посилок. Але це не чутки, що люди в Олешках смажать траву. Вона називається портулак, дуже жирна, і її додають як капусту в борщ, щоб хоч якось збагатити свій організм», – розповідає Ірина.
Тіла померлих лежать на вулицях
Більшість із жителів бояться повідомляти про масштаби проблеми, оскільки російські військові розосереджені у межах міста. Вони маскуються під цивільних і без дозволу заходять до помешкань, забирають запаси та проводять допити. Є випадки зникнення людей після таких візитів.
Окрім цього, в Олешках немає можливості ховати померлих та відвідувати кладовища. За словами Ірини, заборона, запроваджена російською владою, діє від початку окупації.
Смерті стаються через голод, хвороби, обстріли та підриви на мінах. Померлих звозять в одне місце, звідки транспортують до сусіднього окупованого Скадовська. Що відбувається з тілами далі – невідомо. Забрати загиблих родичам не дозволяють.
Щойно Ірина отримала звістку з Олешок про загибель літнього чоловіка, який підірвався на міні.
«Повідомили тільки що знайомі звідти, що пішли забирати тіло. Чоловік зупинився нарвати горіхів. Наступив на міну. Ось такі реалії. І таких випадків дуже багато», – зазначає жінка.
Смертність серед цивільного населення висока, якраз через обстріли, підриви на мінах та хвороби, спричинені голодом й відсутністю медикаментів. На вулицях міста знаходять рештки людських тіл. Ірина показує фотографію людського черепа на подвірʼї її друзів.
Люди зникають безслідно.
«Це до них приніс собака. Як бачите, ще не всохлий. Обгризений. Цю фотографію мені надіслали навесні. Ніхто не знає, чий це. І для мене це стало шоком. Бо люди зникають безслідно. Немає навіть можливості ідентифікувати, хто це».
Десятки кілометрів замінованими дорогами
Волонтерка та активістка Олександра Книга також родом з Олешок. За словами жінки, евакуація з міста є небезпечною через те, що дороги заміновані. Найближче селище, до якого намагаються дістатися люди – Раденськ, який розташований за 26 кілометрів від міста.
У місті переважно залишаються люди літнього віку, для яких така відстань, ще й під обстрілами, є надважкою або непереборною.
За даними Олешківської міської військової адміністрації, упродовж вересня 2026 року близько 65 жителів міста змогли вийти через заміноване поле. Серед них – 8 дітей.
Раніше постачання гуманітарної допомоги намагалися організувати і сухопутними шляхами. Люди на окупованих територіях завантажували посилки та везли їх у напрямку міста.
«Останній вантаж із гуманітарною допомогою, який намагалися завезти – дронами зупинили росіяни на заправці «Близнюки». Вони розібрали всі харчі», – розповідає Олександра.
Жінка наголошує: такі операції планували ретельно, адже якщо окупаційна влада дізнається, що місія організована на прохання української сторони, це може коштувати перевізникам життя.
«Ми не можемо казати, що це українські волонтери, що це українська місія, бо це окупація, і треба бути дуже обачними, підбирати кожне слово, фільтрувати все, що ти говориш. Домовилися з людьми на окупованих територіях, щоб вони завезли туди гуманітарну допомогу. Але, на жаль, як і решта – російська сторона не пропустила вантаж», – каже Олександра.
Протягом 2026 року в Олешках зникли птахи. За словами Олександри, поменшало собак і котів. Домашніх тварин виловлюють та вживають у їжу. Такі випадки, за її словами, трапляються як серед цивільних, так і серед російських військових.
Цивільне населення – живий щит для російських військових
Військовослужбовець 34-ї окремої бригади морської піхоти Сергій Скалозуб зазначає, що останній гуманітарний конвой прибув до Олешок у травні.
За його словами, росіяни використовують цивільне населення, як живий щит, змушуючи людей передавати посилки на ті адреси, де базуються їхні підрозділи. У разі відмови, каже Сергій, цивільним можуть погрожувати та застосовувати насильство.
Цивільне населення використовують для того,
щоб передавати продукти, спорядження, бензин їхнім військовим,
«У нас є інформація, що коли заїжджали гуманітарні конвої, вони (росіяни – ред.) робили так: збирали цивільних за списком, давали їм продукти й казали: “Ось тобі 10 кілограмів. 9 із них ти несеш на оцю точку. А кілограм залишається тобі”. Якщо цього не стається, наслідки можуть бути різні для тієї людини, яка розписалася, що отримала посилку. Можуть убити, можуть скалічити за те, що не виконав таку домовленість. Тобто, цивільне населення використовують для того, щоб передавати продукти, спорядження, бензин їхнім військовим», – каже він.
Ще одним методом ведення війни російською стороною є обстріли тих кварталів, де мешкають цивільні. За інформацією Сергія, якщо за добу українська сторона не уражала ворожі позиції – росіяни самі обстрілюють місто, а потім видають ці атаки за українські.
Стріляти по цивільному населенню – це не проблема для них.
«У росіян дуже проста практика: якщо в них сьогодні не було з нашої сторони уражень, вони організовують їх самі – тільки для того, щоб записати у свій бойовий журнал, що в них був сьогодні бойовий день та отримати за нього платню. Стріляти по цивільному населенню – це не проблема для них. Просто між собою переговорили: «По цьому сектору працюємо з міномета. Нікого з наших нема?» – «Нікого». А потім подають це так, що українська влада обстрілює місто», – каже військовий.
Сили оборони України здійснили декілька операцій, доправивши важкими дронами до міста близько 8 тисяч кілограмів продуктів.
За даними Херсонської обласної військової адміністрації, російські військові збивали українські безпілотники з провізією, призначеною для цивільних. Як повідомив голова ОВА Олександр Прокудін, росіяни забирають їжу собі, або ж перепродають її жителям міста. Також зафіксовані випадки затримань та насилля по відношенню до людей, які отримали гуманітарні пакунки.
Вище політичне керівництво Росії знає про ситуацію в Олешках, проте умисно продовжує гуманітарну облогу та не допускає незалежні гуманітарні місії на територію міста.
