Небезпечна Херсонщина. Як лікарі рятують поранених

До повномасштабного вторгнення в Херсонській обласній лікарні приймали переважно пацієнтів з хронічними захворюваннями, проводили планові операції. Після деокупації Херсонщини більшість людей потрапляють сюди з мінно-вибуховими травмами.

«Зараз багато травм від дронів, коли були лише артобстріли, надходило менше пацієнтів. Кожного дня ми приймаємо 10-15 людей з травмами середнього і важкого ступеня. Після масованих обстрілів КАБами пацієнтів може бути і більше. Якщо в день поступає лише одна особа, то це свято для нас», – говорить завідувачка відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Інна Захарченко.

Вона додає, що медперсонал працює в екстремальних умовах, під загрозою постійних обстрілів. Так лікарка ультразвукової діагностики отримала поранення від скиду дрона по дорозі на роботу. Також дуже ускладнилася евакуація, швидкі не можуть доїхати на виклик через загрозу атак з безпілотників. В лікарні не вистачає медсестер, оскільки частина з них виїхали в більш безпечні регіони.

Складність евакуації

При мінно-вибухових травмах важливо вчасно зупинити кровотечу і якнайшвидше доправити постраждалого до лікарні. Проте в деяких районах Херсонщини цивільні живуть без зв’язку і не мають можливості викликати швидку. Пацієнтів з прифронтових територій привозять в лікарню поліцейські та військові, які перевіряють місця обстрілів. Інколи минає багато часу, доки з’являється можливість евакуювати поранених.

Пенсіонер Анатолій Томель потрапив під удар дрона і три дні пролежав на вулиці, поки його не знайшли військові. Чоловік мешкає в селищі Широка Балка, де понад місяць відсутній зв’язок. Він вийшов в магазин за продуктами й помітив, що над ним кружляє дрон.

«Я взяв водички, взяв хліба, палочку ковбаски і йду назаду додому. Чую, воно жу-жу-жу-жу, літає. До хати не дійшов метрів 30 чи 40, і як бабахне. Я одразу впав і побачив, що вся нога в крові», – згадує чоловік як отримав поранення.

Анатолія доправили до лікарні непритомним, з переохолодженням і осколковими пораненнями ноги. Чоловік говорить, що після операції почувається краще, але хвилюється за дружину, яка залишилася у напівзруйнованій хаті. Вона не чує і не бачить, отже їй важко про себе дбати.

Російські дрони полюють на літніх людей

Олена Дербушева з селища Антонівка також не могла викликати швидку допомогу через відсутність зв’язку. Вона отримала поранення від скиду дрона і п’ять годин повзла додому, стікаючи кров’ю. Вночі військові почули крики, знайшли жінку і відвезли до обласної лікарні. У Олени обширні пошкодження ніг, перелом гомілки і велика крововтрата, до ранку вона би не дожила.

«Я відчула, що з мене тече кров, було боляче і страшно. Я лягла на живіт і почала повзти по-пластунськи. По дорозі були глина, пісок і бетон. До мене додому 15 хвилин йти спокійним кроком, а повзла я дуже довго. Проповзу метр і лежу, потім знову повзу і відпочиваю. По дорозі не було жодної людини. Найближчу сусідку вбили. Зі мною були дві мої собаки, але після вибуху вони за мною не побігли, значить їх теж вбили», – каже жінка.

Олена розповідає, що була під обстрілами вже не менше п’яти разів. Уламки снарядів влучали їй в руку, вона отримала опіки ніг до колін. Проте жінка все одно не хоче переселитись з Антонівки, каже, що не може залишити кіз, котів і собак.

Через довгу евакуацію погіршується стан пацієнтів: рани забруднені, приєднується інфекція, і час лікування збільшується. За словами ортопеда-травматолога Юрія Шафера, в прибережних районах Херсонщини залишаються жити літні й маломобільні люди, які не мають змоги і коштів переселитися в безпечні місця. Карети швидких не можуть виїхати до них на допомогу через постійні обстріли.

Лікарі під прицілом

За міжнародним гуманітарним правом під час збройних конфліктів забороняється напад на медичний персонал і санітарні машини. Проте росіяни неодноразово обстрілювали українські карети швидких допомог. Євген Сільванов працює санітаром на автомобілі швидкої медичної допомоги. Під час виїзду на виклик він потрапив під атаку російського дрона.

Ми приїхали на виклик, вийшли з машини і підходили до під’їзду. Прямо перед нами був скид з дрона. Фельдшера і мене поранило. Мені уламками поперебивало кістки на нозі. Я отримав переломи п’яткової і плеснової кісток.

Євгену зробили операцію, наростили частину кістки. Він говорить, що це вже не перша операція після поранення. Вже пару разів йому чистили і зшивали рану, але кістка не зросталась. Чоловік сподівається, що кісткова пластика йому допоможе, і він зможе ходити без ортеза.

Через небезпеку пересування містом деякі медики залишаються ночувати на роботі, але ворожі снаряди прилітали і на територію лікарні. Попри важку ситуацію в місті, всі хірурги продовжують працювати, ніхто не виїхав.

«10 хірургів у нас зараз працює, ще є інтерни. Лікарів вистачає, нам потрібні медсестри. Ми зараз працюємо з повним завантаженням. Відділення повністю заповнене хворими, але справляємось», – каже завідувач хірургічного відділення Сергій Адамович, який щойно завершив складну операцію на черевній порожнині. Операція пройшла успішно.

«Полювання» на херсонців

Росіяни влаштовують справжнє полювання на цивільне населення Херсонщини. Вони відстежують людей на вулицях з FPV-дронів і скидають на них вибухівку. Під приціл потрапляють перехожі, автомобілі, громадський транспорт.

Тетяна Заїкіна опинилась під обстрілом дорогою на роботу в Білозерку. Жінка розповідає, що у неї в машині є детектор дронів, але він не спрацював, оскільки росіяни влучили в авто оптоволоконним безпілотником. Машина повністю розбита, а Тетяна втратила ногу. Вона каже, що все могло бути набагато гірше, якби чоловіки з шиномонтажу поруч не наклали турнікет з паска безпеки, то її би вже не було в живих.

«Перший час після операції я була в шоці. Коли я почала розуміти і сприймати реальність, це стало жахом. Я все життя бігала і тут залишитись без ноги. Не знаю, як буду далі жити», – розповідає жінка зі сльозами на очах.

Росіяни б’ють артилерією по цивільних

Окрім атак безпілотниками, цивільне населення потерпає і від артилерійських обстрілів. Галина Петровська потрапила в лікарню з множинними мінно-вибуховими травмами. В результаті обстрілу вона отримала осколкові ураження рук, ніг і опіки.

«Сім разів мій дім обстрілювали. Будинку вже немає, від нього нічого не лишилось. Я з однієї кімнати в другу бігала, ховалась. В другій кімнаті мене і впіймало. Стіну і вікно просто вирвало», – каже Галина і показує фотографії свого зруйнованого будинку. Вона плаче і говорить, що їй немає куди повертатися.

Херсонська МВА повідомила, що лише за березень 2025 року на території області росіяни вбили 17 і поранили 168 людей. Обстріли не припиняються ні на день. Проте херсонці продовжують жити в небезпечних районах без світла, води, газу і можливості вчасно отримати медичну допомогу. Лікарі намагаються врятувати якнайбільше постраждалих від обстрілів людей, але не завжди це вдається.

Текст: Ольга Куршевська
Фото: Олександра Рахімова

Читати також: Підземний Херсон. Життя, що проходить в укриттях