Танки ховаються, пікапи воюють: куди зникла бронетехніка з лінії бойового зіткнення
Щойно техніка з’являється біля «сіряка», починається «сафарі». На неї скидають кумулятивний снаряд, який прошиває метал і спалює екіпаж всередині. Добивають потенційно вцілілих FPV-дрони. Смерть страшна, кажуть бійці ремонтного батальйону 33 ОМБр. Антидроновий «мангал», який наварюють поверх бронетранспортерів, теж не рятує. Тому легкоброньовані машини та танки не виконують своїх прямих функцій – понад рік техніка стоїть у відстійниках. Frontliner дізнавався, чи є майбутнє у бойових машин, які через смертельний ризик Україна майже не задіює на фронті.
У механіка на псевдо «Дядя» обличчя вкрите кіптявою та плямами мазуту ще до обіду. Він обходить бронетранспортер М113 з болгаркою, шліфує уже наварену арматуру – іскри розлітаються на два метри врізнобій. Піт стікає по обличчю, «Дядя» витирає його замурзаними руками. На умивання немає часу, бо машину до кінця тижня потрібно «намангалити». Для цього йому з побратимами треба доварити каркас, накрити його армованою сіткою, зверху «розпушити» дроти. Лише тоді металева «кульбаба» буде готова.
Щоб зробити «їжака», треба три людини й близько тижня постійної роботи.
Це додаткові півтори тонни металу, який треба правильно приварить,
щоб він не ускладнював евакуацію екіпажа. Але й зараз це
не ідеальний результат, треба постійно щось змінювати,
Бронетранспортери й танки у смузі відповідальності 33 ОМБр не застосовувалися з 2025 року. Тоді востаннє їхній «Леопард» здійснив плановий обстріл у бік ворога, пригадує командир ремонтно-відновлювального батальйону на псевдо «Пасічник». Коли росіяни показують свої бронемашини, їх «розбирають» українській оператори дронів.
Танки 33 бригади переведені в режим чергування і виїдуть на вогневі позиції лише у випадку критичного прориву ворога, додає комбат.
На позиції усе доставляють НРК і важкі квадрокоптери,
«Головне завдання бронетранспортерів М113 чи YPR-765 («Юпік») – захистити екіпаж від кулеметів, крупнокаліберних набоїв, осколків мін чи снарядів. Але пряме влучання така броня не витримує. Як штурмова машина М113 теж малоефективна: кулемет чи гранатомет так трясе, що попасти по цілі неможливо, а ризик для машини й екіпажу надто високий. Тому зараз наша М-ка довозить бійців і посилки до другої лінії. На позиції усе доставляють НРК і важкі квадрокоптери», – пояснює «Пасічник».
Розібрати половину бронетранспортера для дрібного ремонту
На Добропільському, а згодом Куп’янському напрямку, де 33 ОМБр тримала оборону упродовж 2024-2026 років, бойові машини стали головним болем техніків. Антидронові «мангали» – одноразовий захист, каже боєць на псевдо «Механік». Броня може витримати удар дрона-камікадзе, але якщо впаде «гусениця», транспортер перетвориться на могилу для екіпажу. Якщо ж машину вдасться евакуювати, технікам треба розібрати майже все, щоб перевірити мотор чи замінити масла з фільтрами.
Для ремонту такої машини треба спеціальна майстерня,
«Найскладніші ремонти після прильотів займають 2-3 тижні. Доводиться викликати групу «башенників» для відновлення башти, чекати на нову гусеницю. Через щільність конструкції дістатися до багатьох вузлів неможливо – треба розбирати пів броні. Замінити стартер чи мастило так само проблемно, як ремонтувати двигун – треба витягувати краном усе, включно з коробкою передач. Для ремонту такої машини треба спеціальна майстерня», – пояснює «Механік».
У ремонтно-відновлювальному батальйоні 33-ї ОМБр така майстерня є. Вона пересувна, призначена для ремонту «Леопардів». В ній є кран-маніпулятор, генератор, можливість напівавтоматичного зварювання. У майстерні техніки виконують 50–60% ремонтних робіт.
Проте деякі транспортери стоять у відстійниках металобрухтом. Відремонтувати бронеавтомобіль «Husky» після прильоту неможливо через примхливість механізмів. Машину треба евакуювати на захід України, де її повністю розбиратимуть.
На Куп’янському напрямку
техніка грузне.
Запчастин для бронетехніки обмежена кількість. Підрозділ накопичує власний «ремонтний фонд» – ресурс із техніки, що неможливо відновити. Її перетворюють на донорів. Через це навіть у логістиці бронетранспортери застосовують нечасто. Гусениця не призначена для асфальту, а фронтовий ґрунт важкопрохідний.
«У районі Роботиного грязюка була в’язкою, як масло, і була своєрідною змазкою для гусениць. А на Курахівському напрямку через камінці з шахт гусениці постійно рвуться. На Куп’янському напрямку техніка грузне», – каже військовий.
Обварити легкоброньовану техніку антидроновим мангалом легше, ніж пікап. Вона прямокутна, можна просто «гнати смугу металу», пояснює боєць «Дядя». Але корпус М113 алюмінієвий, до нього не можна приварити метал. Доводиться свердлити отвори, нарізати різьбу, встановлювати спеціальні адаптери. Тоді як на звичайні пікапи метал просто приварюють за той самий час.
Нам дешевше купити старий пікап за 300 тисяч.
Але перспектива у легкоброньованої техніки є,
вона захищає піхоту від уламків і дронів,
На Запоріжжі танки виїжджають на бойові завдання
З бронетранспортерами ситуація на фронті складна: їхньої швидкості та маневреності не вистачає, аби виконувати бойові завдання за призначенням. Однак з танками склалася інша ситуація. Зокрема, на Гуляйпільському напрямку Т-80 та Т-72 1 ОШП продовжують виїжджаюти на завдання. Частина бойових машин «вкопана» й працює стаціонарно, каже командир танкової роти на псевдо «Луцик». Якщо танк засікають – доводиться переміщати, вкопувати й маскувати його заново. Інколи – по кілька разів на день.
«Танки працюють, коли треба розібрати те, що не можуть дістати дронами. Він заїжджає, відпрацьовує, після його роботи нічого не лишається. А відстані, на які стріляємо, різні: від 3-4 – і до 12 кілометрів. Бувають постріли й на 500 метрів», – зауважує військовий.
На Запорізькому напрямку наварені «мангали» зберігають броню навіть після атак FPV. Були випадки, коли БпЛА фіксували прильоти дронів по танку, проте той повертався відносно цілим. Але під час виїздів більшу небезпеку становлять заміновані дороги: «броня» підривається, гусениця може спасти. Якщо у траві буде протитанкова міна, здатна пропалити дно машини, для екіпажа існує загроза загорітися. Зокрема, у танках Т-80 і Т-72 можна підірватися разом зі снарядами, оскільки снаряди розташовані на днищі.
Після таких пошкоджень відкотитися своїм ходом неможливо. На евакуацію бойової машини їде інший танк. Це подвійний ризик, бо вони пріоритетніші для росіян навіть у порівнянні з дронарями. Але командир роти переконаний, що танки на полі бою незамінні – щонайменше за силою удару. Тому необхідно шукати варіанти захисту від дронів, оскільки удари рф постійно змінюються: росіяни шукають і знаходять слабкі місця в бронемашинах.
Виїжджати раніше було страшно, зараз ще страшніше.
«Буквально вчора ми виїжджали, розбирали російські танки. Виїжджати раніше було страшно, зараз ще страшніше. Треба ретельніше шукати місце (для пострілу – ред.), бо й «Ланцет» по нас танку прилітав, і велике «крило» може пробити дірку в броні, а малі дрони доклюють. А вони знають, куди залітати. Але у танків є перспектива – це міць. Якщо не виїжджаємо, то використовуємо їх як артилерію», – каже командир танка 1 ОШП на псевдо «Борщ».
Пікапи замінили бронетранспорт, але він ще зможе повоювати
Вік більшості танків, які сьогодні є у підрозділах Сил оборони, перевищує 30-40 років. Вони відповідають реаліям фронту Другої світової, але мають мало спільного з потребами сучасних бойових дій. Перехід поколінь танків і бронетранспортерів не відбувся, тож переважна більшість бронетехніки, яка обороняла Україну, виготовлена у 1980-1990-х роках, а модернізовувалася у 2000-2020 роках. Задовго до того, як основною загрозою стали дрони, в десятки разів менші за «броню».
Роль танків на полі бою може бути переосмислена. Зараз їх використовують на кшталт самохідних установок для стрільби з закритих позицій. Проте є ймовірність, що частину рухомих бронемашин переведуть на автокерування. До такого технологічного рішення прийшла Індія – приблизно 2000 танків Т-72 країна хоче перетворити на наземні роботизовані комплекси.
Для України таке рішення – короткотривале й дороговартісне. Переводити на автоматизовану систему бронемашини, спроектовані для фізичного управління, важче, аніж одразу зібрати дистанційно керований механізм. Проте такий варіант українські виробники бронетехніки не відкидають, каже фахівець у бронетанковій галузі Микола Саламаха.
«Навіть у 30-х роках у Радянському Союзі розробляли «телетанки» на дистанційному керуванні: ТТ-26 та ТТ-БТ-7. Ще був «Голіаф», яким керували по кабельному зв’язку. Виробники бронетехніки хочуть створити сучасний аналог, але дистанційне керування можливе лише по радіоканалах з передачею відеозображення. Це складно, важко гарантувати повну захищеність зв’язку», – пояснює Микола Саламаха.
Технічно такий спосіб керування вже існує, але його використання впирається у вартість систем і дроновізацію фронту. Тож в обороні пріоритетніші НРК з кулеметами. Якщо Сили оборони перейдуть у наступ, гармати доведеться змінити щонайменше на тридцятиміліметрові. Щоб постріл був точний, вага робота має бути 2-3 тонни. Тож Україні доведеться повертати танки та бронетранспортери на поле бою, пояснює Микола Саламаха.
«Заглушити всі дрони противника неможливо. Тому бронетехніка повинна мати протидію БпЛА на радіо- та оптоволоконному управлінні. Установки ППО мають бути автономні, щоб паралельно з роботою по цілі знищувати повітряні загрози», – каже Саламаха.
Втім на сьогодні розробок, що повернуть актуальність танкам та іншій бронетехніц іна полі бою, офіційно не існує.
***
Востаннє про результативний виїзд бронетехніки на Донеччині я чула у 2024 році. Тоді гармата бойового Т-64 на Лиманському напрямку відбила в окупантів наш танк, який росіяни намагалися захопити. Коли того ж року почалася ера дронів, легкоброньована техніка стала пріоритетною ціллю для росіян. Окупанти атакують їх, доки не «рознесуть» на шмаття. Нерідко гинуть військові, бо не можуть вилізти з танка через прицільні удари. Сьогодні ж більшість бойових машин обварені «мангалами», але й вони не рятують екіпаж від страшної загибелі у металевій пастці. Тому все частіше техніка відстоюється місяцями й взагалі не застосовується.
З вашою підтримкою ми продовжуємо розповідати важливі історії. Долучайтеся до спільноти Frontliner, щоб допомогти нам документувати війну Росії проти України з передової та тилу.
***
