Понад 8 000 дронів на місяць – як змінилася інтенсивність ударів по українському тилу і на що очікувати взимку
Росія кілька разів системно перебудовувала архітектуру комбінованих масованих атак на тилові міста України протягом року. Змінювались типи цілей, сценарії обстрілів та засоби ураження, зрештою змінювалась основна мета – від виснаження ППО до руйнування цивільної інфраструктури. Frontliner дослідив хронологію змін російських масованих комбінованих атак по тиловим містам України та ефективність перехоплення цілей засобами української ППО, аби розповісти, що змінилося за рік і чим це загрожує Україні.
Розвиток шахедних атак
17 жовтня 2022 року Росія вперше нанесла масований удар шахедами по місту-мільйоннику. 28 БПЛА атакували Київ, 5 з них – влучили в інфраструктуру міста та житлові будинки. Через 3 роки в ніч на 17 жовтня Росія запустила по Україні понад вдвічі більше безпілотників – 70 одиниць. А через пів року, 17 квітня 2026 року, кількість запущених безпілотників зросла ще в понад два рази і становила 172 БПЛА різного типу. «Шахеди», або їхня російська інтерпретація – «Герані» – стали частиною рутинного життя українців. Мало хто з цивільних реагує на тривогу через шахедний рій. Проте за майже 4 роки застосування цієї зброї, дрони активно еволюціонували за кількістю, якістю, бойовою частиною та тактикою застосування, ставши ще більш небезпечними. Як змінилася ця зброя і методи її використання?
1. Стрімко зросла кількість дронів-приманок «Гербера» та «Пародія». Наразі їхня частка під час масованих атак БПЛА доходить до 35-40%. Така кількість зумовлена дешевизною виготовлення та матеріалів. Вартість «Гербери» становить 2000-3000 доларів, що в двадцять разів менше за ціну бойового дрона. Згідно з відкритими джерелами, «Шахед-136» коштує 50000-70000 доларів. Протягом 2026 року Росія планує виробити приблизно 60000 БПЛА та 50000 приманок, тобто майже половина БПЛА під час атак будуть дронами-приманками. В результаті загальна вартість дронових атак зменшиться, натомість ефективність атак може збільшитись. Українська ППО не розрізняє дрони-приманки та бойові дрони, отже для України таке збільшення засобів ураження може стати викликом.
2. Поява реактивних модифікацій дронів типу «Герань-3», «Герань-4», які розвивають швидкість до 500 км/год, що наразі унеможливлює їхнє збиття українськими дронами-перехоплювачами.
3. Більш стійкі до українського РЕБ дрони з mesh-мережею. Радіоконтроль через mesh-модеми зменшує ефективність української протидії.
4. Покращення антени типу «Комета», яка використовується для бойових дронів і підвищує ефективність влучання.
Травень 2026 року став рекордним місяцем по кількості запущених російських БПЛА – 8150 одиниць. Натомість в червні було запущено 5749 одиниць. Станом на 19 липня 2026 року запущено 2955 російських БПЛА. Попри заявлені підвищення темпів виробництва дронів, тенденція запуску йде на спад. На це може впливати декілька факторів.
- Виснаження запасів і потреба в накопиченні дронів після рекордного травня.
- Удари СОУ по російському військово-промисловому комплексу, який задіяний в розробці та виготовленні БПЛА.
- Ймовірні перебої в логістичному постачанні компонентів з Китаю та інших країн.
- Можливе переорієнтування ліній виробництва на реактивні БПЛА, що тимчасово гальмує темпи виготовлення.
Головні питання в тому, чи вдасться Росії швидко відновити виробництва та масштабувати їх, аби тримати високий темп дронових атак? Чи внаслідок ударів СОУ по військово-промисловому комплексу Росії, кількість дронів таки зменшиться? Чи можна вважати спад кількості запущених дронів тенденцією, яка продовжуватиметься восени?
Якщо СОУ продовжать успішні регулярні удари по російських заводах, що виробляють та збирають БПЛА, а український оборонний комплекс в той же час зможе масштабувати виробництво реактивних дронів-перехоплювачів для протидії роям дронів-приманок та бойових БПЛА, то ймовірно кількість дронових атак на Україну поступово буде зменшуватись.
Балістичні ракети
Саме балістична складова зазнала найдраматичнішого зростання за останній рік.
Причин такого зростання кількості балістичних ударів є декілька: збільшення російського виробництва балістичних ракет, налагодження закупівлі балістичних ракет в КНДР та їхнього покращення, а також закупівля електроніки в інших країнах в обхід санкцій для пришвидшення збирання ракет в Росії.
Важливим фактором є зростання більше ніж удвічі виробництва ракет серії С-300/С-400. Ці ракети, призначені для зенітних комплексів, тепер активно застосовуються Росією проти наземних цілей. Вони дешевші за «Іскандери», виробляються масово і дуже важко перехоплюються через свої характеристики польоту.
За розрахунками ГУР, Росія здатна виробляти до 100 балістичних ракет на місяць. В лютому 2026 року Росія запустила 121 балістичну ракету за місяць, що стало тогочасним рекордом, а за перші 20 днів липня цього року, згідно зі звітами Повітряних сил ЗСУ, росіяни вже випустили по Україні 107 балістичних ракет. Отже, 2026 року Росія два рази (в лютому і в липні) перевищила обсяг використання ракет, відповідно до обсягів їхнього виробництва за місяць.
Чому ситуація загострилась
Частково це пов’язано з кризою українського ППО, а точніше – нестачею ракет РАС-3 для ЗРК Patriot. І хоча українські військові суттєво оптимізували витрати РАС-3 – навчились збивати ціль 1 ракетою, замість 2-3, кількість ракет-перехоплювачів все одно недостатня. Звісно можна посилатися на небажання партнерів надавати ракети-перехоплювачі, політичні чвари, чи змову ілюмінатів, але існує просте математичне пояснення.
Виробник ракет-перехоплювачів, компанія Lockheed Martin може виготовляти до 52 ракет РАС-3 на місяць. Натомість Україну атакують 100+ балістичними ракетами на місяць. Окрім того, для масованих атак ворог використовує крилаті ракети наземного та морського базування, аеробалістичні («Циркон»), протикорабельні (Х-22, Х-32), які також потрібно чимось збивати.
Тобто, аби відбивати масовані ракетні удари Росії, українці мають отримувати втричі більше ракет РАС-3, ніж компанія може виготовити щомісяця станом на зараз.
Є хороші новини: виробник Lockheed Martin планує збільшити виробництво до 166 ракет на місяць, що за умови передачі всіх вироблених ракет в Україну, може суттєво покращити ситуацію. Але є і погані новини: на подібні темпи виробництва компанія планує вийти до 2030 року.
Як Україна планує вирішити цю ситуацію
Під час саміту НАТО президент США Дональд Трамп пообіцяв президенту України Володимиру Зеленському надати ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів. Натомість президент компанії Lockheed Martin заявив, що ще рано говорити про передачу ліцензії Україні, адже вони лише в процесі ведення переговорів з армією США.
Паралельно з цим, під час засідання Коаліції охочих Зеленський попросив 300 ракет-перехоплювачів у союзників. За підрахунками, цього має вистачити на зиму. Фінального рішення щодо передачі такої кількості РАС-3 поки що немає.
Що очікувати взимку?
Спираючись на тенденції січня–червня 2026-го, зимовий період залежатиме від трьох факторів.
1. Росія, ймовірно, утримає темп виробництва балістичних ракет на рівні 100–120 на місяць і свідомо продовжуватиме стратегію виснаження української ППО. Тобто, плануватиме масовані удари таким чином, аби балістичні ракети одночасно з крилатими ракетами та роями дронів підлітали до цілей в одному місті, перевантажуючи українську ППО.
Окреме питання – вирішення проблеми дефіциту ракет-перехоплювачів PAC-3, які можуть збивати балістичні ракети. Постачання нових перехоплювачів очікується лише у 2027 році, тож дні з нульовим перехопленням балістики можуть стати регулярними.
2. Дронова складова, попри тимчасове зниження кількості засобів у червні 2026-го (5749 проти 8161 у травні цього року), не може однозначно свідчити про стратегічне та регулярне послаблення. Росія планує виробити близько 60000 дальніх БПЛА та близько 50000 приманок за рік, отже в середньому може використовувати близько 9200 БПЛА на місяць. Активне використання реактивних «Герань-3/4» ускладнить роботу мобільних вогневих груп, додатково перенавантаживши систему ППО.
3. Визначальним фактором є успішність України в масштабуванні власних контрзаходів. Налагодження та збільшення виробництва дронів-перехоплювачів Sting, балістичних ракет FP-7, крилатих ракет FP-5 Flamingo та як наслідок систематичні результативні удари по російському військово-промисловому комплексу. Усе це частково може полегшити ситуацію з масованими обстрілами взимку. Але якщо ударів по заводах виявиться недостатньо, або вони будуть невдалими, а постачання дронів-перехоплювачів не зросте, то друга половина 2026 року буде вкрай складною для всієї країни.
За рік масовані комбіновані атаки по тилових містах України значно змінилися. Шахеди залишаються масовою, психологічно виснажливою зброєю, але все менш летальною завдяки контрдіям з боку України і покращенню перехоплення цього виду озброєння. Натомість балістичні ракети перетворилися на справжній інструмент терору, проти якого Україна поки не має готового рішення ані кількісно, ані технологічно.
Ключова битва розгортається на виробничих конвеєрах і в залах переговорів: чи встигне колективний Захід наростити виробництво PAC-3, чи зможе Україна вражати підприємства російського ВПК достатньо ефективно, і чи виснажиться виробничий та економічний потенціал Росії раніше, ніж закінчаться українські перехоплювачі та ракети.
