Після трагедії: як живе Вишневе, де детонація знищила сотні будинків
Після трагедії у Вишневому досі подекуди пахне гаром. Комунальники розбирають завали, люди затягують вікна уцілілих будинків плівкою й чекають на компенсації. Майже кожна розмова тут починається не зі зруйнованого будинку, а зі спогадів про ніч, коли після російського удару годинами детонували боєприпаси. Місцеві згадують, як бігли під уламками, втрачали домівки й домашніх тварин. Тепер намагаються зрозуміти, чому поруч із їхніми будинками опинився склад боєприпасів такого масштабу. Frontliner побував у Вишневому та поспілкувався із постраждалими.
Ранкове Вишневе на Київщині зустрічає спекою та сонцем. Те, що тут стався надпотужний вибух після влучання російської ракети спочатку видають розкидані по місту покручені металеві рейки, які летіли із заводу та заліплені поліетиленом вікна. Та що ближче ми до місця трагедії, то менше придатних до життя, хоч трохи уцілілих будинків. Комунальники прибирають сміття, що по собі лишила детонація. Замість деяких будинків – лише обгорілі фундаменти.
-
Працівники комунальної служби прибирають будівельне сміття та цеглу, що залишилися внаслідок детонації боєприпасів у ніч на 6 липня, Вишневе, Київська область, Україна, 13 липня 2026. Юрій Бочан / Frontliner
-
Чим допомогли мешканцям Вишневого?
На одній з вулиць, біля розгорнутого штабу допомоги, група жінок активно обговорює, до кого приходила комісія з оцінки збитків, а до кого – ні. Мешканці кажуть, що процес затягується, а наданих будівельних матеріалів недостатньо. Ольга Буханенко розповідає, що отриманої допомоги не вистачає навіть для тимчасового ремонту:
«Дали плівку, шифер. Я казала, мені треба 60 листів. Вони не давали спочатку, по 10 штук тільки давали. Так це ж треба його вибивати», – каже вона.
Поки триває оформлення компенсацій, а працівники ДСНС продовжують працювати, сусіди допомагають один одному самі. Одні приносять будматеріали, інші прибирають подвір’я. Владислав Маляр (ім’я та прізвище змінені – ред.) уже третій спекотний день поспіль розвозить людям воду:
«Я просто роздаю людям, які потребують води, жителі, працівники. Всім просто роздаю воду. Це вже третій раз, і мені в цьому допомагає поліція. Я їду з поліцією, ми завантажуємо все. Приїжджає поліція, сюди привозить мені, і я роздаю жителям», – каже він.
Влучання та детонація
Мама,
я хочу жити, мама.
Найстрашнішим став не сам удар, а багатогодинна детонація боєприпасів. Інни Деревʼянко (ім’я та прізвище змінені – ред.) у будинку в ту ніч не було. Натомість були її донька та батьки. Вони ховалися в погребі, а коли почали вибиратися, дах уже горів, стеля сипалася їм на голови. Вулицею доводилося бігти під уламками. вони вижили, котів врятувати не вдалося, песик дивом уцілів.
«Донька, щоб ви розуміли, кричала мені просто в слухавку: “Мама, я хочу жити, мама, тільки знай, що я тебе дуже сильно люблю, мамочка, знай, що я тебе дуже сильно люблю”. Вона постійно балакала зі мною, ми читали “Отче наш”. Я хотіла бігти сюди, мені мама кричала: “Не здумай бігти, ми поки в погребі, не здумай сюди бігти”. Це страх просто», – згадує жінка.
Людмила Іщенко розповідає, що прокинулася від першого вибуху. Спочатку, каже, бачила у вікно пожежу й чула, як кілька годин детонували боєприпаси. Коли стався потужний вибух, у будинку вилетіли шибки й рами.
Ми повискакували, аж волосся попалилося у нас,
і все, і побігли…
Жінка пройшла по битому склу, вдягнула протез на ногу, забрала документи й гроші. За мить від сусідського будинку перекинувся вогонь, полум’я охопило дерев’яну прибудову, тож люди вибігли з дому.
«Почали літати такі шари, прямо вогняні. І таке, як комета, прям слід… То ми повискакували, аж волосся попалилося у нас, і все, і побігли… І я навіть не обернулася, і не глянула, як воно горіло, шо воно тут горіло. Аби врятуватися вже було, така мета», – розповідає жінка.
Також Людмила нагадує, що через пожежу люди втратили не лише будинки. У дворах залишалися домашні тварини, яких власники не встигли вивести під час вибухів. Більшість з них згоріли.
Укриття у Вишневому
Єдине обладнане укриття на території приватного сектору у Вишневому було саме на машинобудівному заводі «Візар». Саме туди влучив «Іскандер» та спричинив потжну детонацію. У ніч влучання, за словами мешканців, там було 60-65 людей. Від удару в укритті зникло світло та погнулися двері. Містяни були не впевнені, чи витримає бетонна плита наступний удар.
Вишнівчан випустили з укриття лише о 10 годині ранку, коли рятувальникам вдалося розчистити прохід. Звідти направили в евакуаційний автобус, проте більшість усе одно розбіглася. Ніна Шамшура була однією з тих, хто провів ніч в укритті, а потім не евакуювався:
«Нам сказали піти в автобус, але ми пішли до двоюрідної сестрички. Пішли ми, знаєте, якось… Туди, до супермаркета. В центрі. Пішли, вона нас нагодувала, а потім сюди не пускали. Була повторна детонація. Знову не дай Бог прилетить. Тому на вулицю не пускали. Через забори перелізли, до сусідки теж вже дивилися», – розповідає жінка.
Роман Бровенко (ім’я та прізвище змінені – ред.) разом із родиною в укриття не спускалися. Вибухи перечекали у будинку, якого більше немає. Уся велика родина вижила. Якби спустилися у погріб, результат міг бути іншим, оскільки туди залетів уламок боєприпасу.
«Якби ми були тут, склом би порізалися всі. Це як мінімум. А хтось б однозначно стояв тут, дивився, ще б вбило цим уламком», – розповідає чоловік.
-
Роман Бровенко (ім’я та прізвище змінені – ред.) демонструє металевий уламок, який під час детонації боєприпасів залетів у його погріб. У ніч на 6 липня чоловік із родиною вирішив не ховатися в ньому й перечікував вибухи в будинку, Вишневе, Київська область, Україна, 13 липня 2026. Юрій Бочан / Frontliner
-
Уламок стоїть недалеко від вибитих дверей, важить близько 25 кілограмів.
Чи знали мешканці Вишневого про склад боєприпасів
Після вибуху одним із головних питань стало те, як склад боєприпасів опинився посеред житлової забудови. Офіційно підприємство працювало як оборонний завод. У Генеральному штабі Збройних сил України заявили, що підприємство, на території якого сталася детонація, не належить до сфери управління та не підпорядковується ЗСУ.
B голові не вкладається,
щоб тут розміщувалися такі склади з таким боєкомплектом.
Про масштаби складу, кажуть вишнивничани, не здогадувалися, Роман Бровенко (ім’я та прізвище змінені – ред.) розповідає про це так:
«Ми знали, що це було підприємство «Укроборонпрому», це ні для кого не було таємницею, ми знали, що тут відбувалося. Що воно могло виробляти, чисто теоретично. Це в голові не вкладається, щоб тут розміщувалися такі склади з таким боєкомплектом. Я розумію, там якась одна була комплектуюча на виробниці, а інша справа, коли це стосується повністю масового скупчення боєприпасів», – розмірковує чоловік.
Наталя Близнюк підтверджує, що про завод містяни підозрювали:
«Десь хтось знав, десь хтось здогадувався. У мене ще чоловік, цей завод починав, він помер. Тобто він будувався, як такий завод. Потім, коли Україна вже стала незалежною, зробили видимість, що там каструлі та газові лічильники, але ж люди там працювали. І у нас тут, ну, те, що знає 2 людини знає, знають й інші», – каже вона.
Деякі місцеві зазначають, що якщо знали б про масштаби складу, то переїздили б, або зверталися до влади. Після трагедії вони намагаються повертатися до життя. На згарищі біля свого будинку Роман Бровенко (ім’я та прізвище змінені – ред.) показує паростки полуниці, що зійшли після пожежі. Каже, вони стали для нього символом того, що життя триває.
Жити далі, не вішати носа.
Найголовніше – ми залишилися живі.
«Це такий моральний стимул жити далі, не вішати носа. Найголовніше – ми залишилися живі. Втрата житла не зрівняється з втратою життя. Але зараз мене найбільше турбує, щоб це питання вирішувалося і на місцевому, і на державному рівні якомога швидше. Це не лише наша біда – постраждав увесь мікрорайон», – говорить чоловік.
У ніч проти 6 липня 2026 року Росія завдала масованого комбінованого удар по Україні, випустивши 68 ракет і 351 безпілотник. У Вишневому на Київщині після влучання сталася детонація на території оборонного підприємства. Саме вона спричинила найбільші руйнування, за офіційними даними, загинули дев’ятеро людей, десятки були поранені, майже 300 будинків пошкоджені, а близько 600 мешканців евакуювали.
Після трагедії президент Володимир Зеленський заявив, що винні у події мають бути притягнуті до відповідальності, а також анонсував кадрові зміни в акціонерному товаристві «Українська оборонна промисловість». Уже 14 липня генеральний директор товариства Герман Сметанін повідомив про завершення своєї роботи на посаді.Руслана Кучинського – директора з виробництва АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» суд узяв під варту на 60 діб без права внесення застави.
***
Привіт! Це Мирослава та Юрій, автори цього матеріалу. Дякуємо, що дочитали його до кінця.
У цьому репортажі було важливо показати не лише масштаб трагедії у Вишневому, а й те, як вона змінила життя людей, які опинилися в її епіцентрі. Під час роботи найбільше вразили історії постраждалих: попри втрати, вони продовжують підтримувати одне одного й намагаються відновити своє життя. Водночас цей матеріал ставить питання відповідальності за рішення, наслідки яких виявилися настільки руйнівними для мешканців.
З вашою підтримкою ми продовжуємо розповідати важливі історії. Долучайтеся до спільноти Frontliner, щоб допомогти нам документувати війну Росії проти України з передової та тилу.
***
