Підземний рейд під Куп’янськом: як Сили оборони України ламали плани окупантів у жовтні
Українські штурмовики пройшли понад 15 кілометрів підземним газопроводом, щоб атакувати російські позиції під Куп’янськом. Тим часом на інших ділянках фронту окупанти наступали піхотними «двійками», штурмували позиції на мотоциклах у тумані та намагалися перерізати українську логістику. Сили оборони України відповідали контратаками, ударами по шляхах постачання противника та застосуванням наземних роботів. Як українські військові тримали фронт цього у жовтні, розповідає – Frontliner.
Однією з найпомітніших подій місяця під Куп’янськом стала ліквідація українськими військовими прихованого підземного маршруту окупантів. Російські військові тривалий час використовували суху трубу законсервованого магістрального газопроводу як багатокілометровий тунель.
Підземний маршрут дозволяв російській піхоті пересуватися непомітно для українських розвідувальних дронів і виходити до лісових масивів на північ від міста. Звідти окупанти намагалися проникнути в тил українських опорних пунктів.
Блокувати виходи з тунелю лише з повітря було складно, оскільки росіяни постійно облаштовували нові. Тому українське командування вирішило завдати удару зсередини труби. 22 жовтня 2-й корпус Національної гвардії України «Хартія» оголосив про завершення операції «Велес».
Українські штурмовики пройшли під землею понад 15 кілометрів, узгодивши вихід із наземним наступом та ударами FPV-дронів по позиціях противника. За даними підрозділу, під час операції українські військові знищили понад 100 росіян, ще 30 взяли в полон. Командир 2-го корпусу «Хартія» бригадний генерал Ігор Оболєнський зазначив:
«Росіяни розраховували використовувати газопровід як прихований шлях в обхід української оборони. Українські військові вивчили цю тактику й використали її проти противника. Операція дозволила атакувати ворожі позиції одночасно з кількох боків і повністю вибити загарбників із підземних комунікацій».
За даними підрозділу, під час операції українські військові знищили понад 100 росіян, ще 30 взяли в полон. За інформацією корпусу, операція позбавила російські війська можливості використовувати газогін для проникнення в тил українських позицій поблизу Куп’янська.
Костянтинівський напрямок: бої на підступах до міста
Костянтинівка залишається одним із ключових логістичних вузлів на півночі Донеччини. Російське командування намагалося наблизитися до міста й водночас охопити його з флангів через навколишні села.
26 жовтня аналітики DeepState повідомили про просування російських військ поблизу Костянтинівки. Українські військові заблокували цей район перехресним вогнем і мінами, щоб не дати окупантам закріпитися в міській забудові. Аналітики ISW зазначали, що противник намагається перерізати основні шляхи навколо міста, але натрапив на підготовлену українську оборону.
Окрім піхотних штурмів, російські війська систематично намагаються порушити українську логістику. Російські безпілотники полюють на автотранспорт, який доставляє підрозділам боєприпаси, воду та їжу, а також евакуює поранених. Стримувати окупантів допомагають українські розрахунки БпЛА, які виявляють піхоту ще на підступах до позицій.
Покровський та Добропільський напрямки: інтенсивні штурми та боротьба за логістику
Покровський та Добропільський напрямки в жовтні залишалися одними з найгарячіших на фронті. Російські війська продовжували атакувати малими піхотними групами, намагаючись просунутися в районі Добропілля, Родинського, Сергіївки та прилеглих населених пунктів.
Водночас противник зазнав значних втрат, про що свідчать дані Сил безпілотних систем. За повідомленням командувача СБС Роберта Бровді, лише за перші п’ять днів місяця українські підрозділи підтвердили 1268 уражень російських військових на Добропільсько-Покровському напрямку. Це на 43% більше, ніж за той самий період вересня.
Попри це, російські війська продовжували просуватися на окремих ділянках. 26 жовтня DeepState повідомив про просування противника поблизу Світлого на Донеччині. Незважаючи на українські удари по логістиці та значні втрати піхоти, росіяни продовжували шукати можливості для розширення контрольованої території.
Олександрівський напрямок: протидія російським піхотним групам
На Олександрівському напрямку інтенсивність боїв нижча, ніж на сусідньому Покровському. Тут українські підрозділи поєднують оборону окремих рубежів із локальними контратаками та поступовим просуванням уперед.
Ворог натомість зосередився на тактиці проникнення малими піхотними групами по двоє-троє військових без залучення бронетехніки. Як повідомив начальник відділу комунікації 79-ї ОДШБр Роман Писаренко, ознак підготовки масштабного наступу на цій ділянці фронту наразі немає:
«Ворог проводить саме штурмові дії, намагається відновити втрачене положення, але підготовки до якихось механізованих штурмів, залучення великої кількості бронетехніки чи неймовірної кількості особового складу ми зараз не бачимо».
За словами Романа Писаренка, спроби проникнення залишаються для противника малорезультативними завдяки роботі української аеророзвідки, яка виявляє російську піхоту ще на підступах до переднього краю.
«Працює артилерія, ударні безпілотники, колективне озброєння. А якщо хтось і доходить – там уже безпосередньо в бій вступають десантники на позиціях, стрілецькі бої теж присутні», – каже Роман Писаренко.
Кількість таких атак коливається від двох-трьох до десятка на добу й залежить від надходження поповнення до російських підрозділів. Про проблеми із забезпеченням передових позицій окупантів свідчать розповіді російських військових, яких полонили бійці 79-ї ОДШБр. За словами полонених, їжу та воду їм доправляють дронами нерегулярно, а скинуті з висоти пляшки часто розбиваються об землю.
На перебіг боїв з обох боків суттєво впливає зміна сезону. Опадання листя ускладнює маскування в лісосмугах, а осіння багнюка – просування піхоти та рух колісних і гусеничних наземних роботизованих комплексів (НРК).
Водночас дощі й тумани знижують ефективність дронів на оптоволокні, тому переміщення та ротації проводять лише за сприятливих погодних умов. Керовані авіабомби противник застосовує тут відносно рідко – від кількох до десятка на день, розповідає пресофіцер:
«Кабами вони намагаються наносити вогневе ураження саме по тилах. Але, як показує практика, реально десь 90% – це просто прилітає по цивільних, якщо беремо населені пункти, віддалені від лінії фронту. Якщо брати саме передній край та точки зльоту пілотів, то більшість уражень наноситься саме дронами».
Південний фронт: знищення російської розвідгрупи та контратаки біля Оріхова
На півдні російські війська намагалися скористатися осінніми туманами та дощами, щоб швидко просуватися на мотоциклах і квадроциклах. 19 жовтня 7-й корпус ДШВ повідомив про знищення російської розвідувальної групи, яка намагалася проникнути в український тил під прикриттям густого туману.
Водночас на Оріхівському напрямку українські сили утримували позиції та проводили контрнаступальні дії. За оцінкою ISW від 6 жовтня, Сили оборони зберігали позиції на південний схід від Новоселівки та в північній частині Новоандріївки, на південний захід від Оріхова. Аналітики також відзначали українські контрнаступальні дії поблизу Новоданилівки, Малої Токмачки та на північний захід від Чарівного.
19 жовтня Головне управління розвідки повідомило про контрдиверсійну операцію батальйону «Братство» на дні висушеного Каховського водосховища. Українські розвідники зачищали місцевість від російських диверсійних груп. Під час операції трьох російських військових узяли в полон. Також українські розвідники виявили та знищили ворожі групи.
За даними щоденних зведень Генштабу, інтенсивність боїв на різних напрямках протягом місяця суттєво відрізнялася – від масованих піхотних штурмів на Донеччині до окремих спроб прориву на півдні.
Покровський та Добропільський напрямки: найменше – 18 штурмів за добу (наприкінці місяця); найбільше – 40 (у піковий період середини жовтня).
Костянтинівський напрямок: найменше – 11 штурмів за добу (на початку місяця); найбільше – 33 (20 жовтня).
Куп’янський напрямок: найменше – 4 спроби наступу за добу (біля міста наприкінці жовтня після зачистки труби); найбільше – 26 штурмів (під час спроб російських військ прорватися до Осколу в середині місяця).
Олександрівський напрямок: найменше – 0 штурмових дій за добу; найбільше – 6 спроб висування малих груп (на початку жовтня).
Оріхівський напрямок: найменше – 1 атака за добу; найбільше – 5 штурмових дій (під час спроб прориву мобільних груп на квадроциклах).
Гуляйпільський напрямок: найменше – 0 спроб наступу за добу (тривале затишшя на початку місяця); найбільше – 18 штурмів (разова активізація російських військ наприкінці жовтня).
