В індустрії дронів і робототехніки дрони-важковаговики посідають особливе місце. Вони виконують місію доставки на найбільш віддалені і важкодоступні піхотні позиції, а також уражають противника скидами. Frontliner провів ніч на чергуванні із операторами БПЛА 24 ОМБр імені короля Данила і дізнався про тонкощі таких польотів.
Дрони, що полюють на ворожі БПЛА, стали новим витком у битві технологій. Війна за пультом і екраном у затишному бліндажі трохи нагадує комп’ютерну гру, однак ставки у ній – життя. Frontliner побував на позиції дронів-зенітників 93 ОМБр «Холодний Яр» на Донецькому напрямку і дізнався про специфіку такого полювання.
Сьогодні в ніч на 6 червня 2025 року Росіяни скоїли чергову масовану атаку на Україну. Ворог бив ракетами та дронами, що призвело до смертей, поранень і руйнацій. У Києві загинули троє рятувальників ДСНС. Щонайменше 25 киян поранені. Збитки цієї ночі – підраховують. Frontliner розповідає про неспокійні ночі в столиці та досвід очевидців.
Артилеристи 117 бригади ТРО воюють за свою землю в усіх сенсах: вони боронять як всю Україну загалом, так і свою малу батьківщину – Сумщину, уродженцями якої тут є всі бійці. Вони не заходять на російську територію, однак їхня гаубиця Д-30 тримає противника в тонусі і на відстані від кордону. Frontliner побував на позиціях 117 бригади ТРО та дізнався про особливості ведення війни у цих краях.
Frontliner побував у лабораторії 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська січ», а також на польових випробуваннях дронів і наземних платформ. Тут виготовляють БПЛА усіх можливих калібрів і форматів. Наземні роботизовані комплекси, засоби РЕБ та багато іншого.
У селі Довгеньке на Харківщині фермер Ігор Князєв збудував новий дім на місці знищеної війною ферми. Другий поверх споруди він зібрав із ящиків від набоїв, залишених після окупації. Зовні будинок майже не вирізняється серед інших, проте його історія – приклад того, як українці відроджують зруйноване. Після звільнення у вересні 2022 року в Довгенькому вцілілих будівель не залишилося. Проте поступово люди повертаються. Один із них – Ігор. Російські військові знищили його дім, дім батьків і фермерське господарство. Уся худоба загинула, а поля опинилися серед щільно замінованих територій.
«Старлінк» – не панацея та які існують альтернативи, з якими викликами стикаються зв'язківці та як загалом працює цей надскладний механізм. Про це репортерка Frontliner дізналася, відвідавши вузол зв'язку 148 ОАБр на Курахівському напрямку.
Чота «Карпатська січ» виникла в 2014-му як добровольче об’єднання. Тоді Ігор активно волонтерив, забезпечуючи підрозділ. Сьогодні це 49 ОШБ «Карпатська Січ», а Ігор має псевдо «Білий Джек», посаду заступника командира розвідувальної роти і симпатичний суржик. Зараз штурмовики виконують завдання у Торецьку та його околицях, непідйомні для більшості звичайних підрозділів. Frontliner з’їздив із «Білим Джеком» у рейд відвідати розвідників, механіків та водіїв. Поспілкувалися про ситуацію в регіоні, сподівання, «таксі на нуль» та досвід війни.
Нічний виїзд бадьорить краще за каву. За прифронтовою Костянтинівкою починаються бездоріжжя. Морозу немає, натомість є гливке болото під колесами, на якому корч носить, ніби надувну кульку в гірському потоці. Водій на ім'я Андрій щосили стискає кермо, вирівнюючи транспорт. Ціна сходження з маршруту висока – обабіч болота заміновані поля. «Зараз буде ще більш весело!» – обіцяє він, вимикає фари, і дорога перетворюється на «веселі гірки». За деякий час атракціон закінчується. З посадки виходить чоловік і підсвічує червоним ліхтариком. Проводить у бліндаж. Чути «виходи» танку – працюють сусіди. За кілька кілометрів – Торецьк.
Репортерці Frontliner вдалося потрапити на стабілізаційний пункт, на Донеччині, за відсутності чергової хвилі поранених. Тож з’явилася нагода розпитати медиків про особливі випадки у їхній роботі. Ті не стали приховувати подробиць.
Мощун латає стріхи і стіни, розміновує ліс, ставить меморіали полеглим, лікує рани, а ще – живе волонтерством. У центрі – скромна ялинка і серце з назвою села. Тут без малого три роки тому провалилася операція «Київ за 3 дні», хоча подекуди противник був на відстані витягнутої руки від Києва. Мощун став одним із форпостів, маленьким камінцем у чоботі, що змусив зашпортатись російське військо. Ціна була висока: не залишилося жодної цілої будівлі і жодної родини, яка б не постраждала.
Вже третій рік Україна проходить у повномасштабній війні з Росією. 2024-й був особливо важким та виснажливим для армії, для суспільства, для економіки. Щодня 100-200 бойових зіткнень вздовж тисячокілометрової лінії фронту. Сотні дронів та ракет на міста та села в глибині країни. Перевага армії РФ у ресурсі людей та зброї дається взнаки втратами територій та виснаженням людей в українській армії. Ситуація стає критичною. Але суспільство наче звикло до життя у війні. Втома моральна, економічна та від невизначеності майбутнього наче засліплюють і приховують від нас основну і незмінну мету РФ – знищення України назавжди. 2025 рік може стати у цій війні вирішальним…
1000 днів тому українці прокинулись від вибухів. Війна на той момент тривала вже 8 років, цнотливо прикрита фіговими листочками абривіатур АТО і ООС. Однак давалася взнаки вона військовим, їхнім родинам, волонтерам та ще ветеранам, які зализували фізичні та ментальні рани і намагалися інтегруватися у цивільний світ. Значна частина українського суспільства просто «жила життя». Повномасштабне вторгнення змусило прокинутись усіх. Як змінилися українці за 1000 днів після третьої точки неповернення?
На тій стороні проти нього воють батько і дядько. Побратими кажуть про нього поза очі: більш відданого і професійного воїна важко знайти. Військовослужбовець Центру управління польотами батальйону «Свобода» НГУ з позивним «Паладін» колись вірив російській пропаганді, а тепер свідомо боронить Україну.
Пікап несеться через Костянтинівку, що спалахує від КАБів, і далі, нічним бездоріжжям у бік каналу, того самого, котрий стримує наступ ворога з боку Часового Яру.
Водія, який везе нас, кличуть “Сьома”. Ми зустрічалися з ним раніше. Він запам’ятався хрипким голосом та усмішкою з металевими зубами. Але, в першу чергу, звісно, манерою їзди. Навіжений у доброму сенсі перевізник, чиє авто летить так, ніби під колесами німецький автобан, а не ями й горби фронтової Донеччини. Якби не каски, ми певно отримали би […]
Сенси речей змінюються з плином часу. Якщо в дитинстві “сім-сім” звучало як заклинання з “Алі-баби і 40 розбійників”, в юності сполучення цифр 777 асоціювалося з дешевим портвейном, то тепер ця формула — про супер-потужну і ефективну зброю, гаубицю M777 британсько-американського походження, що нищить ворога калібром 155 мм. Народна назва “Три сокири” перекочувала від хмільного напою […]
Жертвами війни стають як люди, так і оточуюча їх природа. Лиманський ліс, якому за кращих часів пасували епітети “перлина Донбасу” або ж “легені Донеччини”, нині зранений і зболений, він горить майже щодня. Тепер ліс більше нагадує легені курця. Більша його частина замінована, через що немає можливості бодай приблизно оцінити завдані збитки. Frontliner завітав до державного […]
Маленький Сашко дивиться на волонтерів, що спритно виносять із квартири речі, і зрештою починає плакати. За свої півтора року, та ще до появи на світ він устиг помандрувати більше, ніж дехто за все життя. Зараз на нього знову чекає переїзд із Охтирки на Сумщині в Харків, а звідти в Івано-Франківськ. Ольга, його мати, бігає по […]
Вона втомлено сміється і п’є каву. Настя Конфедерат, оператор і зовнішній пілот БПЛА, “літає” здебільшого ночами. День – на спілкування, залагодження робочих питань, і, якщо пощастить, на відпочинок. Ми зустрілися у парку Харкова між обстрілами та постійними сигналами тривоги. В силу специфіки служби, вона не може називати підрозділ та подробиці своєї роботи. Спілкуємося про її […]