На фото 39-річний Олексій Лаврів, ветеран АТО
Змагання «Ігри героїв» з адаптивного кросфіту, в якому взяли участь ветерани з ампутаціями та на колісних кріслах. На фото 39-річний Олексій Лаврів, ветеран АТО, ООС і повномасштабної російсько-української війни, який від 2015 року служив у 501-му батальйоні морської піхоти. Львів, Україна, 28 червня 2025 року. Вікторія Калімбет / Frontliner

Тренажери, протези, піт і аплодисменти. Львівщина, сонячний червневий день. На футбольному полі реабілітаційного центру «Галичина» один з учасників піднімається на півметровий блок на протезі, однією рукою тримаючи гирю. Довкола тренери, судді та десятки ветеранів. Вони не змагаються між собою. Вони кидають виклик собі.

Це – «Ігри героїв». Змагання з адаптивного кросфіту для ветеранів і військових, які втратили кінцівки чи отримали тяжкі травми. Проект, започаткований у 2015-му, об’єднує людей, яким довелося будувати себе заново.

Під час 19-их «Ігор героїв» учасники змагань виконували вправи на витривалість: качали прес, крутили педалі велотренажера, стрибали зі скакалкою та піднімали штанги вагою понад 30 кілограмів. Однак головне в «Іграх героїв» – не мʼязи, а психологічна реабілітація, розповідає засновник проекту Олександр Гончаров.

«Спорт класно впливає на психічний стан. Тут людина, яка думає, що вона обмежена, виходить і робить те, чого я сам не можу зробити. Так хто із нас обмежений?», – Міркує Гончаров.

За його словами, чимало учасників «Ігор героїв» є призерами міжнародних і всеукраїнських змагань з адаптивних видів спорту. Українські спортсмени виборюють медалі серед професійних спортсменів з країн Європи та Північної Америки – попри те, що часто не мають доступу до безбар’єрних фітнес-клубів і спеціалізованих спортивних установ.

Українські ветерани в адаптивному спорті

Один із таких учасників – Сергій Дубов. Під час оборони Маріуполя у 2022 році він втратив руку та око. Його пораненого евакуювали до шпиталю на «Азовсталі», звідки згодом він вийшов у «почесний полон». Після обміну, лікування й реабілітації Сергій повернувся на службу, а в 2024 році здобув три золотих медалі з велоспорту на змаганнях ветеранів та військових Повітряних сил і морської піхоти США у Лас-Вегасі.

Сергій зізнається: до «Ігор героїв» не готувався, тому було складно. Та попри це посів друге місце і, каже, отримав «неймовірні враження». Зараз він планує зосередитися на допомозі іншим ветеранам – уже організовує для них походи в гори й хоче це розвивати.

«Тепер хочеться більше допомагати іншим. На жаль, у нас дуже багато зараз людей з інвалідністю, ветеранів, які потребують допомоги», – говорить чоловік.

Участь в «Іграх героїв» взяв іще один призер міжнародних змагань – Вадим Мазніченко, який виборов два золота зі стрільби з лука та бронзу за штовхання ядра в «Іграх Нескорених» (Invictus Games) у Дюсселдорфі. 

З 2014 року Вадим служив гранатометником у батальйоні «Черкаси». У вересні того ж року, під час ворожого обстрілу, він втратив руку та ногу. Завдяки спорту Вадим зміг повернутися до активного життя. Нині, окрім стрільби з лука, він займається штовханням ядра, настільним тенісом, веслуванням на тренажері, а також бігає 10-кілометрову дистанцію марафонів.

На цьогорічних змаганнях з кросфіту Вадим уперше спробував себе в новій дисципліні. Разом з іншими учасниками він піднімався на півметровий блок на протезі, тримаючи 10-кілограмову гирю, виконував вправи на велотренажері та з гантелями. Каже, було непросто.

«Враження ніби по мені катком проїхали», – говорить ветеран, переводячи подих.

Ветерани повертаються до активного життя

Конкуренції на «Іграх героїв» немає. Учасники зізнаються: важливіше зустріти своїх, поговорити, підтримати й надихнути. Так вважає і Сергій Гордієвич, який також став призером адаптивних змагань, здобувши в цьому році золоту медаль з гірськолижного спорту на «Іграх нескорених». 

«Головне – це побороти себе та викластися на повну», – каже він.

Сергій був стрільцем 92-ої бригади, брав участь у Харківській операції. Через поранення він отримав ушкодження спинного мозку і нині пересувається колісним кріслом. Після поранення він познайомився з Сергієм Калитюком, учасником національної збірної «Ігор Нескорених» у 2022 році. Побачивши його фізичну форму, вирішив не здаватися й почати тренування. Цього разу на «Іграх героїв» вони виступили разом.

До ветеранів, які залишилися «на трибунах», звернувся керівник «Ігор героїв» Юрій Козловський. Учасник АТО, який і сам внаслідок поранення втратив одну ногу та частину стопи на іншій, нагадав: ще кілька років тому українські військові не мали доступу до сучасного протезування, а приклади для мотивації доводилося шукати серед американських ветеранів у відео на YouTube.

Тепер ситуація змінилася: в Україні з’явилися професійні реабілітаційні центри, кваліфіковані реабілітологи з практикою, а головне – тисячі історій українських військових, які не здалися й можуть стати прикладом для інших. Він сподівається, що ті, хто цього разу були лише глядачами, на наступні «Ігри героїв» повернуться вже як учасники.

Упродовж років десятки учасників «Ігор героїв» після реабілітації поверталися на фронт. Дехто з них загинули, захищаючи Україну. 19-ті змагання, що відбулися 28 червня 2025 року, були присвячені полеглим воїнам: Володимиру Ковальському, Андрію Котовенку, Сергію Петровичову, Володимиру Сергієвському, Геннадію Керничному, Юрій Марченку та Віктору Сушкову.

Авторка: Вікторія Калімбет

Читайте також — Ветерани приймають виклик: всеукраїнські змагання для військових з інвалідністю