Не дай себе обдурити: гігієна розуму у часи війни

Поняття «інформаційна гігієна» означає вміння критично споживати інформацію, перевіряти факти та джерела, захищати свій інформаційний простір від токсичного впливу. Особливо під час війни це набуває життєвої важливості, адже дезінформація та пропаганда ворога так само небезпечні, як і реальні кулі.

Інформаційна війна стала інструментом, покликаним послабити волю суспільства до опору, і ворог інвестує величезні ресурси, щоб маніпуляціями посіяти паніку та зневіру. Саме тому дотримання інформаційної гігієни – це необхідність для кожного громадянина, який прагне залишатися добре поінформованим і водночас не дати себе ошукати.

Основні засади медіаграмотності зводяться до критичного мислення та перевірки інформації перед тим, як їй довіряти. Це означає: не сприймати кожне повідомлення за чисту монету, звертати увагу на деталі (хто автор новини, на якому сайті вона опублікована, з якою метою може поширюватися). Важливо також дбати про інформаційну безпеку: наприклад, не розголошувати у соцмережах зайвих персональних даних чи подробиць, які можуть використати зловмисники; уникати підозрілих посилань; користуватися надійними джерелами інформації. Усе це – своєрідний «імунітет» проти вірусів фейків. Як і з фізичною гігієною, правила прості, але їх дотримання рятує від серйозних проблем.

Загрози соцмереж: Telegram, TikTok, Facebook, YouTube, X/Twitter

Соціальні мережі сьогодні стали для багатьох основним джерелом новин, і цим вміло користуються маніпулятори. Дедалі більша частка українців отримує інформацію з Telegram-каналів та YouTube, відходячи від класичних медіа. При цьому більшість людей впевнені, що здатні відрізнити дезінформацію від правди – цей надмірний оптимізм грає на руку пропагандистам. Алгоритми соціальних платформ підсовують нам контент, який просто чіпляє емоції і збирає кліки. В результаті формуються «інформаційні бульбашки»,  коли людина бачить у стрічці лише те, що підтверджує її погляди, і стає більш вразливою до фейків.

Кожна платформа несе свої ризики. Telegram заполонили сотні анонімних каналів, серед яких трапляються відверто проросійські або такі, що ширять неперевірені чутки під виглядом «інсайдів». Далеко не завжди відомо, хто адмініструє такі канали, і чиї інтереси вони просувають. TikTok же стрімко набирає популярність. Фахівці з протидії дезінформації застерігають, що саме ця соцмережа може бути небезпечнішою за Telegram.

Короткі відео з яскравими емоційними повідомленнями розлітаються миттєво, а перевірити їх походження чи достовірність важче. Український Центр протидії дезінформації нещодавно виявив мережу з понад 80 TikTok-акаунтів, через які масово вкидаються кремлівські наративи – від офіційних сторінок російських державних медіа до псевдоукраїнських блогерів.

Facebook та X (Twitter) теж не залишаються осторонь: там також ширяться фейки і маніпуляції. Експерти зазначають, що небезпечно фокусуватися тільки на якомусь одному майданчику – російська дезінформація використовує будь-які шпарини в модерації контенту кожної соцмережі.

Отже, соціальні мережі – це великий потік інформації без фільтрів, де ризик натрапити на відверту брехню або приховану пропаганду дуже високий. Особливо коли новина подана в привабливій упаковці: гучний заголовок, шокуюче відео, емоційний заклик. 

Небезпеки від неякісних медіа: сайти та телеканали

На жаль, загрози криються не лише в соцмережах. Сама по собі назва «ЗМІ», чи або професійний вигляд сайту ще не гарантують якості інформації. Існують неякісні медіа – ті, що порушують журналістські стандарти, маніпулюють фактами або відверто обслуговують чийсь інтерес. Деякі телеканали та інтернет-видання в Україні роками працювали як рупори проросійської пропаганди, маскуючись під звичайні новинні ресурси.

Наприклад, низку телеканалів було закрито через систематичне просування кремлівських наративів під виглядом українського телебачення. Окрім свідомо ворожих ресурсів, є й такі, що женуться за сенсаціями та трафіком ціною правди: публікують неперевірені «сенсації», грішать джинсою (прихованою рекламою) чи однобокою подачею.

Як же розпізнати неякісне медіа? Кілька ознак: відсутність чітких вихідних даних (немає інформації про редакцію, контакти, власників), постійні кричущі заголовки на кшталт «ШОК!» або «ТЕРМІНОВО!», велика кількість емоційно забарвлених оцінок замість нейтрального викладу фактів, публікація теорій змови чи відверто абсурдних новин. Якщо сайт рясніє сенсаціями щодня, а посилань на першоджерела – варто насторожитися. Так само і з телеканалами: коли в ефірі постійно звучать лише негатив і зрада, або навпаки занадто приторний позитив без жодної критики – це ознака упередженості.

В Україні існують професійні організації, які перевіряють якість медіа-контенту. На результати їхніх моніторингів можна покладатися к надоровказ у пошуку джерел надійної інформації, правдивих новин. Але перш ніж розповісти про це детальніше,  слід розібратися із тим як впізнати дезінформацію та маніпуляції.

Як не стати жертвою фейків та ворожої пропаганди

За умов інформаційного перенавантаження і ворожих спеціальних інформаційних операцій дуже легко піддатися маніпуляції. Проте кожен може зменшити цей ризик, дотримуючись кількох простих правил. Насамперед: не поспішайте вірити першому ж допису в стрічці. Ворог часто прагне викликати у нас паніку або агресію, вмикаючи емоції на повну. Тому, коли бачите приголомшливу новину, зберігайте спокій і вмикайте критичне мислення. Запитайте себе: чи це виглядає правдоподібно? Хто повідомив цю інформацію? Чи є підтвердження з інших джерел?

Корисно виробити в собі звичку проводити базову перевірку факту. Якщо новина важлива, її точно підхоплять кілька різних надійних медіа – тож пошукайте її в інших джерелах. Якщо заяву зробила офіційна особа, знайдіть першоджерело: наприклад, сторінку відповідного відомства або офіційний акаунт спікера. Не довіряйте чуткам від анонімів: у воєнний час особливо багато фейків запускається з посиланням на безіменні «інсайди з Офісу», «джерела в Генштабі» тощо – краще дочекайтеся офіційного спростування або підтвердження. І пам’ятайте: навіть якщо інформація звучить правдоподібно, вона може бути частиною ворожої пропаганди, мета якої – підірвати єдність чи посіяти страх.

Навіть авторитетне видання або відомий блогер можуть помилитися або поширити неперевірену новину. Тому варто виробити скептичний підхід до будь-якої інформації, доки ви особисто не впевнитеся в її правдивості.

Що допоможе убезпечити себе від дезінформації? Кілька порад.

• Аналізуйте джерело. Завжди звертайте увагу, хто саме повідомляє новину. Чи це відоме медіа з доброю репутацією, чи випадковий Telegram-канал без вказаного авторства? Чи вказані на сайті контакти редакції, справжні імена журналістів? Надійне джерело не ховатиметься в тіні.
• Оцінюйте заголовок критично. Якщо заголовок надто сенсаційний, емоційно забарвлений («шок», «скандал», «зрада/перемога») – є велика ймовірність маніпуляції. Серйозні медіа зазвичай формулюють заголовки нейтрально і по суті.
• Шукайте першоджерело. Дізнайтесь, звідки взялася ця інформація вперше. Якщо це перепост повідомлення, знайдіть оригінал: пресреліз, заяву посадовця, репортаж з місця подій тощо. Для фото чи відео можна зробити зворотний пошук зображень (через Google Lens) – так ви перевірите, чи медіафайл не старий або вирваний з контексту.

• Співставляйте з іншими джерелами. Перевірте, чи інші авторитетні медіа повідомляють те саме. Якщо новина справді важлива, про неї напишуть декілька незалежних одне від одного ресурсів. А от коли гучну заяву тиражує лише одне сумнівне джерело – це привід насторожитися.
• Перевіряйте дату і контекст. Часто старі повідомлення або відео видають за нові, щоб ввести публіку в оману. Переконайтеся, що інформація актуальна: подивіться на дату публікації новини, коли було знято фото/відео, чи не вирвані слова з інтерв’ю з іншого приводу.
• Довіряйте тільки перевіреним медіа. Сформуйте для себе перелік надійних джерел – наприклад, тих, що входять до «Білого списку» ІМІ або Мапи рекомендованих медіа (про ці ініціативи – нижче). Це не означає сліпо вірити кожній їхній новині, але принаймні ви знатимете, що ці редакції працюють за стандартами.
• Ставте запитання і не соромтеся сумніватися. Будь-яку отриману інформацію корисно поставити під сумнів: чи є докази? Чи логічно це звучить? На здоровий скепсис агресори особливо не розраховують. Якщо ж ви виявили, що натрапили на фейк, – не допомагайте йому поширюватися далі (не репостіть, не переказуйте неперевірене знайомим). Натомість можете повідомити модераторам або попередити оточення, що ця інформація неправдива.
  

Як розпізнати якісні медіа і де шукати достовірну інформацію

Не менш важливо знати, де брати правду – тобто мати орієнтири в інформаційному просторі, яким медіа можна довіряти. В Україні є проєкти, що допомагають з цим визначитися.

«Білий список» ІМІ. Інститут масової інформації (ІМІ) регулярно аналізує топові новинні сайти на дотримання стандартів та публікує перелік найякісніших онлайн-медіа. Прозорість власності, дотримання журналістської етики, відсутність фейків та прихованої реклами – ключові критерії відбору. До списку потрапляють тільки ті редакції, які продемонстрували високий рівень дотримання журналістських стандартів стандартів.

За даними останнього моніторингу, найкращі українські онлайн-видання забезпечують близько 96% відповідності професійним стандартам – в їхніх новинних стрічках не виявлено джинси (прихованої реклами), мови ворожнечі, сексизму чи фейків.

Ці прозорі та відповідальні медіа ІМІ включає до «Білого списку» – переліку найбільш якісних українських онлайн-ресурсів. До останнього оновленого списку, зокрема, увійшли Суспільне, Радіо Свобода, “Українська правда”, “Бабель”, Громадське, “Тексти”, ZN,ua, “Еспресо”, “Слово і діло”, “Український тиждень”, Громадське радіо, NV та “Ґрати”.

Список оновлюється двічі на рік і служить своєрідним орієнтиром для аудиторії: кому можна довіряти в українському інформпосторі. Деякі ресурси вилітають із «Білого списку», якщо починають грішити порушеннями – репутація медіа потребує постійної відповідальності, а аудиторія має право знати, хто справді дбає про журналістські стандарти.

Звісно, «Білий список» не охоплює усіх хороших медіа (поки що це переважно найбільші новинні сайти), але якщо ви бачите медіа в цьому переліку – це знак якості.

«Мапа рекомендованих медіа». Більш всеохопним проєктом є спільна ініціатива ІМІ та організації «Детектор медіа» – інтерактивна карта якісних медіа України. На цій онлайн-мапі зібрано 205 медіаресурсів з усіх регіонів України (станом на кінець 2024 року). Сюди входять не лише всеукраїнські інтернет-видання, а й регіональні сайти, радіостанції та телеканали. Усі вони пройшли незалежну експертну оцінку за 14 критеріями – прозорість власності, достовірність контенту, дотримання балансу думок, відсутність мови ворожнечі тощо. На цю мапу потрапляють і зовсім невеликі, нішеві проєкти – аби лиш вони відповідали високим стандартам.

Frontliner – той сайт, на якому ви читаєте цю статтю – також входить до переліку рекомендованих медіа. Для нас це не тільки честь, а й відповідальність перед читачами. Ми, як і інші медіа з мапи, прагнемо подавати інформацію чесно, точно й повно, аби ви могли отримувати перевірені факти про події навіть на найбільш небезпечних напрямках фронту війни Росії проти України.

Отже, аби отримувати точну та перевірену інформацію, обирайте медіа з доброю репутацією, слідкуйте за тими виданнями, які рекомендовані медіафахівцями. Якщо ви споживаєте інформацію з соцмереж, то намагайтеся підписуватися на офіційні сторінки відомих ЗМІ чи державних установ, а не на анонімні канали. І завжди зберігайте частку критичності, навіть щодо джерел, які самі обрали.

Дотримання інформаційної гігієни – це своєрідна самооборона. Це внесок у перемогу в інформаційній війні, а відтак і у війні загалом. Дотримуймося правил медіаграмотності, підтримуймо якісну журналістику та залишаймося пильними. 

***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте також Мовчазне нагадування: історія «Прапора Надії»