«Ми ставимо перед фактом»: Міська влада Кропивницького не може визначитися із тим як вшановувати полеглих захисників України

Перший траурний кортеж у Кропивницькому відбувся 15 жовтня 2024 року. Щоб це втілити, родині загиблого захисника та активістам довелось організувати все самостійно і поставити міську раду перед фактом. 

25-річний військовослужбовець 5 штурмової бригади Олексій Назарчук загинув 9 жовтня 2024 року біля Часового Яру. Родина та друзі захисника хотіли, щоб він пішов у свою останню путь містом, бо дуже любив гуляти Кропивницьким, коли приїжджав у відпустку. 

Мама Олексія Алла Русаченко зібрала вдома після загибелі сина всіх найближчих родичів та друзів. Вони разом вирішили втілити масштабне прощання і самостійно організували автівки, прапори та інші атрибути. Відкритим залишалось питання дозволу на проведення кортежу та гучномовця.

Кропивничани домоглися згоди на траурний кортеж

Раніше люди в Кропивницькому вже просили організувати траурні кортежі – в міській раді їм відмовляли. Друг полеглого Олексія Михайло Саленко, активіст і волонтер, допомогав батькам з організацією кортежу. 

«Ми прийшли у військкомат поспілкуватися з відповідальним за звʼязки з громадськістю. Він сказав, що заради одного загиблого нічого організовувати не будуть. Я йому сказав: «Ви будете організовувати і заради одного, і заради тих, хто буде далі. Це потрібно робити постійно, а не ховати, щоб ніхто не бачив». Він почав виправдовуватись, що він нас розуміє, бо сам воював в Афганістані. Я не витримав і пояснив, що перед батьками загиблого він не має права нічого говорити за радянські війни і порівнювати їх з сучасною війною», – розповідає Михайло.

Хлопець пояснює, що загалом Кропивницький здавна вирізнявся радянськими настроями та відставав у розвитку суспільно-політичних процесів порівняно з більшістю інших обласних центрів України. Але Михайло і його загиблий друг Олексій вирізнялися на такому тлі, вони були учасниками патріотичної організації «Сокіл» та ультрасами. 

«Ми сказали хай роблять що хочуть, погоджують чи не погоджують з міською радою, ми ставимо їх перед фактом, що робимо для Льохи кортеж. Нам від них нічого не було потрібно, я працював тоді в похоронному бюро, ми мали де взяти машину. Вони попросили направити до міськради звернення на бланку громадської організації, батьки Льохи того ж дня це зробили. Вже тоді ми почали працювати на випередження і поширювати всюди інформацію про час і місце проведення кортежу. Після цього в них не було вибору», – ділиться Михайло. 

Маршрут батьки та друзі Олексія також складали самостійно. Поліція одразу погодилась їх супроводжувати. Вранці 15 жовтня вони почали рух, о 9:00 весь кортеж зупинився біля головної площі міста на хвилину мовчання, а після неї проголосили Молитву Українського націоналіста. Далі прощалися із загиблим на кладовищі. 

«Я дуже пишаюся тим, що ми зробили своїми руками те, що Льоха завжди робив. Він, коли приїжджав в цивільне життя, завжди обурювався, чого люди навколо не бачать, що у нас війна, чого немає нормальних поховань. Я була задоволена, що ми зробили велику справу. За кілька місяців після поховання Олексія траурні кортежі стали постійною практикою в місті. Я так дивлюсь інколи і думаю: «Наші зерна проросли»», – каже мама героя Алла.

Зараз в честь кожного загиблого на фронті жителя Кропивницького організовують траурний кортеж. В центрі міста поліція перекриває рух і о 9:00 всі зупиняються на хвилину мовчання. Однак, у родичів залишається ще одне суттєве зауваження – замінити старий автобус з 1990-х, яким везуть труну, на охайне авто з гучномовцем. 

Проблема Алеї Героїв 

На центральній площі Кропивницького розташована тимчасова Алея Героїв, що складається зі стендів зі світлинами загиблих на фронті кропивничан. Щоправда портретів тих, хто загинув у 2024-му та 2025 роках там немає. А ті, які є, вже вицвіли на сонці. Та й самі стенди хитаються від вітру. 

3 червня 2025 року ініціативна група, яка складається з родин загиблих військовослужбовців, активістів та представників влади зібралась обговорити проблему й запропонувати варіанти рішення. 

Обговорення тривало майже 2 години. Більшість часу учасники присвятили ідеям того, який вигляд має бути в Алеї. Зі своїх ідей розпочала депутатка Ольга Ковальова-Алокілі. За її словами, одна із підприємець Кропивницького, готова за власні кошти здійснити друк портретів для меморіалу. 

«Де б я не була в містах, які мають меморіали, це зазвичай великі портрети на центральній вулиці. Ти ідеш живим містом, а тут раптом починається тиша і портрети. Їх роблять для того, щоб люди зрозуміли масштаби війни і пріоритети. Ми, депутати, у 2023 році проголосували за звернення, в якому просили міську раду облаштувати на пішохідній вулиці у Кропивницькому Алею вшанування памʼяті, як у інших містах, наприклад, у Хмельницькому. Сьогодні у нас вже 2025 рік і ми досі спілкуємось, що це має бути, тимчасова споруда чи капітальна. Боюсь, якщо ми попросимо капітальну споруду, вони знову скажуть, що грошей нема і зроблять все після закінчення війни, коли будуть знати кількість загиблих», – каже депутатка.  

На що є гроші в міської ради?

Їй відповів громадський активіст Михайло Саленко, який допомагав організувати перший траурний кортеж у місті, попри байдужість міськради. 

«Мені все одно, що міська рада скаже, треба робити капітальний меморіал. Гроші на облаштування скверів, зупинок, бруківку, ремонт доріг у них є. А на те, щоб облаштувати Алею памʼяті грошей нема? Такого не повинно бути. Якщо для просування цього треба буде палити шини під міською радою, я буду їх палити»  – відстоює думку друг загиблого. 

Михайло невдоволонений тим, що міська рада роками не виявляє жодної ініціативи і через це потрібно постійно ламати голову як правильно до них підійти і що запропонувати, і як їх заставити це зробити. 

Крім того, Михайло наполягає, що місце, де вшановуватимуть захисників, які загинули під час російсько-української війни, не повинно мати нічого спільного навіть за зовнішнім виглядом з меморіалами радянській армії після Другої світової війни і вони не мають бути розташовані поруч. 

Наразі вирішити вдалося лише те, що треба звернутися до профільної комісії міської ради, створеної ще з 2023 року. І вже з її допомогою просувати ідеї в раду. 

«Нам треба ця комісія. Вирішити з ними чи там треба тимчасова алея, чи розпочати хоча би з проєкту і рухатись. Це затягнеться на роки, але ми будемо рухатись» – каже дідусь полеглого воїна Григорій Савченко.

Загалом родини загиблих та представники влади не прийшли до спільного рішення: ні місця розташування, ні проєкту не обрано. Наразі лише створено робочу групу, яка опрацьовуватиме пропозиції надалі. Обговорення завершилося раптово – через сповіщення про замінування міської ради. 

Текст: Альбіна Карман; Фото: Олександра Рахімова

Читайте також — Небесні мисливці. Як дрони-зенітники полюють на ворожі БПЛА