Війна технологій. Роль безпілотників на полі бою

Ефективність дронів є беззаперечною. Прості безпілотники за кількасот доларів здатні знищити або вивести з ладу техніку вартістю в мільйони доларів. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, у січні 66% втрат російської військової техніки були спричинені саме ударними БПЛА.

Одні з найкращих результатів серед усіх Сил оборони показала тоді 28-а механізована бригада, зокрема її підрозділ «Kurt & Company». У 2024 році його бійці знищили 1532 російських солдатів, понад 400 одиниць ворожої техніки, близько 300 антен пілотів, 80 вантажних автомобілів, і ще близько 12 тисяч інженерно-фортифікаційних споруд. Майже всі ураження – результат використання безпілотників.

Командир підрозділу «Курт» воює з 2014 року. Починав службу рядовим розвідником, згодом перекваліфікувався у снайпера. У 2017 році військовий створив групу снайперів «Kurt & Company». Проте з появою дронів їхня тактика втратила актуальність. «Курт» та його бійці залишили гвинтівки й узялися за безпілотники. Тепер підрозділ воює винятково ними, і як запевняє командир, це приносить результат.

«Російська техніка, яка їде штурмувати, не може навіть доїхати до лінії бойового зіткнення. Ми знищуємо будь-яку одиницю, яка тільки з’являється в полі зору дрона», – говорить «Курт».

Успіхи на полі бою, за його словами, починаються з виробництва боєприпасів на «фабриці скидів». Щоб не залежати від штатного забезпечення, яке покриває лише чверть потреб підрозділу, військові налагодили власне виробництво дронів і снарядів для них. Поки одні бійці тримають позиції, інші працюють у майстернях: виготовляють вибухівку, збирають боєприпаси, перепрошивають безпілотники. Деякі деталі для скидів друкують на 3D-принтерах.

«Курт» підкреслює, що така ефективність підрозділу не була б можливою без підтримки волонтерів. Він підраховує: загалом за рік його бійці отримали забезпечення вартістю 70 мільйонів гривень, з яких частка держави склала лише 15 мільйонів. Решту коштів, тобто 55 мільйонів, бійцям передали їхні друзі та волонтери.

Умови роботи оператора БПЛА

Тоді як багато військових перекваліфікувалися в операторів дронів, безпілотні системи переросли в окремий рід військ, а підрозділи, що їх застосовували, – в самостійні батальйони та бригади. Зокрема, новий батальйон БПС створили в 37-й бригаді морської піхоти.

За словами головного сержанта з позивним «Чуба», багато бійців перейшли у батальйон безпілотників з піхоти, розраховуючи на менш ризиковану роботу. Зазвичай пілоти працювали «на відтяжці» – за кілька кілометрів від лінії бойового зіткнення. Утім, сьогоднішня ситуація на фронті змушує їх наближатися до ворога на кількасот, а деколи навіть на кількадесят метрів. Крім того, на операторів БПЛА ведеться нині таке ж активне полювання, як колись на снайперів. Як розповідає «Чуба», українські дронщики стали ласою ціллю для росіян.

«Вони знищують більше, ніж піхота, бо з неба ж більше бачать. Можуть гранатку пустити або міну, або скоригувати артилерію», – пояснює головний сержант батальйону.

Це підтверджує й інструктор з позивним «Цар», який проводить тренування майбутніх операторів БПЛА. Він радить бійцям під час зйомки закривати обличчя балаклавою, не називати своїх імен (лише позивні) та не говорити публічно про свою роботу. На його думку, це необхідні заходи безпеки для того, щоб росіяни не могли їх вистежити.

Дрони проти піхоти

Перебуваючи близько лінії зіткнення, дронщики мають змогу знищувати ворога на відстані до 12 кілометрів – ще до того, як він дістанеться передової. Це значно ускладнює логістику по всій лінії фронту, також і для української сторони. Колишня «сіра зона» фактично зникла, перетворившись на зону постійної загрози. Будь-яке переміщення тут – великий ризик, тому вони відбуваються переважно вночі, якомога швидше і якнайрідше.

Піхотинці 24-ої бригади, які нині утримують позиції у Часовому Ярі, розповідають, що через ворожі «пташки» їхні бойові виходи можуть тривати навіть понад 100 днів. Боєць із позивним «Каченя» згадує, як йому довелося провести на позиціях 47 днів. Утім, за його словами, найважче – не тривале перебування, а шлях туди і назад.

«Дрони та погода не дозволяють ходити регулярно – наприклад, раз у 10 днів мінятися. Треба посидіти трохи довше», – говорить «Каченя».

До нових бойових умов військовий ставиться спокійно, як до звичайної роботи. Після перших 2-3 днів на позиціях, які є для нього найважчими, «Каченя» звикає до небезпеки. В перервах між боями він навіть встигає голитися.

Колись довгі бойові виходи могли означати нестачу їжі, води чи боєприпасів. Утім тепер забезпечення піхоти – задача, яку виконують дрони – такі ж самі, що перетворюють будь-яке пересування на смертельну загрозу і змушують бійців тижнями залишатися на позиціях.

«Допомагає наша дорогенька «Баба-Йожка», – з теплом говорить один із бійців про нічний дрон-бомбер «Vampire», який став порятунком для них і справжнім кошмаром для росіян.

Ударні дрони «Vampire» та «Heavy Shot»

Отже, крім виконання логістичних і гуманітарних задач, український безпілотник «Vampire» здатен скидати велику кількість боєприпасів та дистанційно мінувати території противника. Через велике навантаження, точність і непомітність, цей і подібні ударні дрони – серйозна загроза для росіян, за що ті прозвали їх «Бабою-Ягою». Вже тривалий час росіяни намагаються відтворити ці українські розробки, та ЗСУ досі мають перевагу у важких бомбардувальниках.

З «Вампірами» працювали на Курахівському напрямку оператори 37-ї бригади морської піхоти. Проте в лютому, внаслідок російського штурму, один з екіпажів втратив ці дрони, тому нині освоює інший важкий БПЛА – «Heavy Shot».

На відміну від «Вампіра», він має більшу вагу (близько 50 кілограмів) і здатен нести ще важчий вантаж на більшу відстань. Також цей дрон, якщо втрачає звʼязок з оператором, самостійно змінює частоту, що робить його більш стійким до засобів радіоелектронної боротьби. Втім переваги «Heavy Shot» мають і зворотний бік: дрон вимагає більше часу на підготовку до запуску, а його антени, хоч і забезпечують надійніший звʼязок, роблять роботу пілотів помітнішою. Полегшений алюмінієвий корпус безпілотника дозволяє йому переносити більший вантаж, але є вразливим до ударів.

На думку головного сержанта взводу БПЛА «Уруза», головна проблема дрона «Heavy Shot», – це його ціна. Комплекс, якій складається з двох дронів, системи керування та дванадцятьох батарей коштує близько 2,5 мільйонів гривень – майже втричі більше за «Вампіра».

«Вони зробили все по-багатому. Тільки не потрібно цього робити з дроном, який можна втратити під час першого ж вильоту», – підсумовує військовий.

Тоді як командир критикує «Heavy Shot», його бійці новим «бортом» задоволені. Вони визнають, що в українському арсеналі є й ефективніші дрони (зокрема їх цікавить «Перун»), але все одно прагнуть якомога скоріше використати «Heavy Shot» у бою.

«Він може переносити більше ваги, може далі летіти. «Вампір» може взяти лише до 9-ти кілограмів, і цього інколи не вистачає», – говорить оператор БПЛА з позивним «Хентай».

РЕБ – ефективна протидія, але не панацея

Головний спосіб протидії безпілотникам – використання засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Пристрій РЕБ створює радіочастотні перешкоди, щоби заглушити сигнали ворожих засобів звʼязку. Втративши звʼязок з оператором, дрон може нерухомо зависнути в повітрі, впасти на землю, чи змінити напрямок руху, гублячи ціль. Через втручання в мережі противника, РЕБи також дозволяють перехоплювати дані ворожих безпілотників, виявляючи тим самим розташування їхніх операторів та плани противника.

Читати також: Американська зброя на полі бою в Україні. Відгуки українських військових

Втім засоби радіоелектронної боротьби працюють по обидві сторони фронту, і росіяни також навчилися захищатися від українських «пташок». За словами «Філософа», командира відділення взводу управління групи розвідки, що зараз працює на Покровському напрямку, росіяни вдосконалюють окопні РЕБ-и, створюючи великі проблеми для роботи українських дронщиків. Нині, щоби вразити ворожу ціль, їм доводиться витрачати в 3-4 рази більше FPV-дронів, ніж ще рік тому.

«Раніше, щоб знищити якусь техніку, нам треба було 5-6 FPV. Коли росіяни почали накручувати на техніку сітки, «мангали», ця цифра виросла до 10-12. Зараз, з урахуванням усіх РЕБів (у тому числі наших), нормою стало витратити навіть 20 FPV на одну ціль», – каже «Філософ».

Окрім посилення власних засобів РЕБ, росіяни також навчилися обходити українські системи радіоелектронної боротьби, використовуючи безпілотники, які не залежать від радіохвиль.

Дрони на оптоволокні

Як відповідь на засоби РЕБ, що глушать або перехоплюють сигнал більшості безпілотників, з’явилися дрони на оптоволокні. Замість радіохвиль вони використовують світловий промінь, що передається по спеціальному кабелю, який зʼєднує дрон з оператором. Це робить їх стійкими до радіоелектронної боротьби – перервати зв’язок можна лише фізично, пошкодивши сам дрон або кабель. Дальність застосування такого дрона обмежується лише довжиною кабелю. Рекордна відстань ураження, яку було зафіксовано, склала близько 40 кілометрів.

За словами «Філософа», на окремих напрямках фронту росіяни мають перевагу, якщо йдеться про кількість оптоволоконних безпілотників: вони давно налагодили масове виробництво, тоді як українці в більшості виготовляють їх самостійно. Побачити їхню роботу складно: деякі задіяні безпосередньо на фронті, деякі тримаються у таємниці, а в багатьох підрозділах таких БПЛА просто немає.

У січні низка українських виробників представила свої дрони на оптоволокні та повідомила про готовність постачати їх на озброєння ЗСУ. Водночас у Міноборони України заявили, що кільканадцять моделей перебувають на завершальному етапі кодифікації і невдовзі будуть поставлені Силам оборони.

Попри стійкість до РЕБ, оптоволоконні дрони все ж не є непереможними. Як пояснює «Філософ», головна перевага цих безпілотників – кабель, є водночас головним їхнім недоліком, адже він виявляє розташування місце запуску.

«За день, у нормальну погоду, один екіпаж вилітає до 30 разів. Якщо це буде оптоволокно, то воно як стрілочка буде вказувати, куди вдарити КАБом», – говорить «Філософ».

Додатково, катушка з кабелем, що важить декілька кілограмів, обтяжує дрон, через що він летить повільніше (до 70 км/год) і здатен нести меншу масу заряду ніж звичайні FPV. Через кабель, що тягнеться від оператора на сотні метрів, дрон більше залежить від вітру, а також може чіплятися за дерева, будівлі та інші перешкоди, що значно обмежує його ефективність у складній місцевості.

«Немає універсальної зброї. Все працює у комплексі. Якби росіяни воювали одними оптоволоконними дронами, ми б уже перемогли» – підсумовує досвід свого підрозділу «Курт».

Крила розвідки

Окремий клас безпілотників – розвідувальні «крила». Це дрони літакового типу, які не мають гвинтів, а планерують. Вони ведуть спостереження та коригують удари по ворогу далеко за лінією фронту. Один із безпілотних літальних апаратів українського виробництва «Гор» добре зарекомендував себе на фронті.

У базовій комплектації цей дрон може перебувати в повітрі 2,5 години з дальністю польоту до 150 км. Максимальна висота підйому – 3,5 км.

«Літає і до Москви. Але не хоче», – жартує «Френсіс», командир екіпажу БПЛА-розвідників підрозділу «Бродяги». Екіпаж вже давно використовує «Гор» і, порівнюючи його з попереднім розвідувальним дроном «Лелека», хвалить за кращий зв’язок та якісну камеру і надійне шифрування, що унеможливлює перехоплення сигналу відеотрансляції ворогом.

«Наразі ворог не може заглушити «Гор» засобами РЕБ. Може лише фізично збивати», – пояснює Френсіс.

Зазвичай екіпаж використовує «Гор» для розвідки вглиб російських позицій на 30-40 км. У разі необхідності, ще далі, все залежить від радіогоризонту та поставлених завдань.

Найбільша ціль, яку екіпаж виявив під час використання крила-розвідника, – російський зенітно-ракетний комплекс «Бук».

«В один із недавніх вильотів, завдяки якісній камері, ми помітили момент «виходу» російської гармати. Відправили координати українській артилерії», – розповідає Френсіс.

Камера дійсно дуже якісна – вона дозволяє побачити рух людини в лісосмузі з відстані п’яти кілометрів. Є також інфрачервона камера для нічної розвідки.

Курс навчання для пілотів «Гора» триває два тижні.

Вартість комплексу, що включає станцію управління та три літаки-безпілотники, становить близько 10 мільйонів гривень. Це незначна сума у порівнянні з втратами, які українська далекобійна артилерія завдає штабам, складам і логістиці окупантів, використовуючи дані з камер «Гора».

«І це робить нас пріоритетною ціллю, – закінчує Френсіс, – Хоча ми й запускаємо БПЛА досить далеко від «нулів». Але, якщо ворог помітить місце зльоту, то нічого не пошкодують аби знищити нас».

Ефективність безпілотників не дозволяє нині жодній стороні здобути абсолютну перевагу на полі бою. Успіх визначають інноваційні технології та винахідливі інженерні рішення. Альтернативою оптоволоконних дронів, стійких до дії засобів РЕБ, є безпілотники зі штучним інтелектом, які не потребують зв’язку з оператором, адже здатні самостійно переслідувати та вражати цілі. Поки що вони не увійшли в стандартний арсенал ЗСУ через високу вартість, а також те, що росіяни навчилися від них захищатися. Втім не можна виключати, що вдосконалення технології та здешевлення їхнього виробництва може вчергове змінити тактику ведення бою.

Текст: Вікторія Калімбет
Фото: Андрій Дубчак