Що забезпечило успіх контрнаступу Сил оборони та чим завершився серпень на фронті
У серпні Сили оборони України продовжили наступальну операцію на Олександрівському напрямку та за кілька місяців повернули під контроль 745 українських квадратних кілометрів та 26 населених пунктів. Водночас російські війська активізувалися на Куп’янському напрямку та продовжують тиснути біля Костянтинівки, Покровська і Лимана. Що відбувається на цих ділянках фронту та як український наступ на півдні впливає на загальну ситуацію – у матеріалі Frontliner.
Олександрівський напрямок став однією з тих ділянок фронту, де влітку українські військові не лише оборонялися, а й повертали території. За словами Президента Володимира Зеленського, із січня до серпня 2026 року Сили оборони України проводили там контрнаступальну операцію. У результаті під український контроль повернули 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях.
Після звільнення територій бойова робота не припинилася, розповідає виконувач обов’язків начальника відділення комунікацій 110-ї ОМБр Ілля Коцуконь:
Триває знищення противника, зачистка населених пунктів від
залишків окупаційних підрозділів, а також ударно-пошукові заходи.
За його словами, російські військові й надалі намагаються просочуватися в напрямку українських позицій невеликими групами. Такі переміщення виявляють, після чого по противнику працюють безпілотниками, артилерією та іншими засобами ураження.
До операції 110-та бригада долучилася вже після першого етапу прориву. Важливу роль у її перебігу відігравали аеророзвідка та артилерійські підрозділи бригади – вони виявляли цілі, відстежували переміщення противника та допомагали знищувати його.
«Безпосередньо на етапі прориву першими діяли підрозділи Десантно-штурмових військ. Наші військовослужбовці рухалися слідом, закріплювалися на звільнених територіях та надалі забезпечували їхнє утримання і зачистку», – пояснив майор.
Одним із ключових факторів успіху Коцуконь називає інформаційну тишу під час підготовки та проведення операції. Російські військові якомога довше не повинні були розуміти українських намірів. Додатково на ситуацію вплинули проблеми росіян зі зв’язком. За словами військового, на певному етапі вони втратили можливість повноцінно використовувати Starlink, що позначилося на комунікації, координації та швидкості передачі інформації між російськими підрозділами.
Росіянам не було де ховатись, бо самі все зруйнували – речник 110-ї ОМБр
Ще одним фактором стало ускладнення логістики російських військ. Українські підрозділи системно впливали на шляхи забезпечення ворога, через що йому було складніше підтримувати передові позиції та швидко реагувати на зміни на полі бою. Водночас російська оборона мала ще одну слабкість.
«Значну частину населених пунктів противник свого часу захоплював, попередньо фактично знищивши їх. У результаті, коли ситуація змінилася, ці ж руйнування зіграли вже проти нього: повноцінних укриттів та можливостей приховано діяти там залишилося небагато», – розповідає військовий.
Операція із зачистки ще триває, а російські військові намагаються повернути втрачені позиції та перекидають на напрямок новий особовий склад. За словами майора, українські військові також фіксують появу додаткових спеціалізованих підрозділів противника.
«Тому говорити про абсолютно стабільну ситуацію було б неправильно. Після звільнення територій ситуація залишається динамічною, а на окремих ділянках немає класичної сталої лінії бойового зіткнення», – говорить майор.
Для російського командування ця ділянка залишається важливою, тому воно змушене перекидати сюди додаткові сили та резерви. Це впливає і на можливості російської армії на інших напрямках, каже Ілля Коцуконь. Крім того, українське просування частково зменшило загрозу для Покровського Дніпропетровської області. Росіяни намагалися рухатися в цьому напрямку та наблизитися до щільнішої забудови, де могли б закріпитися.
«Просування українських підрозділів суттєво скоригувало ці плани», – зазначив він.
Куп’янський напрямок: росіяни намагаються просочуватися в місто
У серпні російські війська продовжили тиснути на Куп’янському напрямку, передусім на лівому березі річки Оскіл. За даними DeepState, 16 серпня росіяни просунулися біля Курилівки у напрямку Куп’янська-Вузлового.
Водночас ситуація там протягом серпня не зводилася лише до російського просування – українські підрозділи також проводили локальні контратаки. 25 серпня DeepState повідомляв про успіх українських військових. Сили оборони відтіснили російські підрозділи на ділянці між Западним та Дворічною, повернувши понад 6 квадратних кілометрів території.
Командир 1-го батальйону 428-го окремого полку безпілотних систем Владислав Колісник «Титан» оцінює ситуацію на Купʼянському напрямку як стабільну. За його словами, росіяни намагаються не заходити в місто великими групами, а просочуватися по одному бійцю.
Вони по одній особі ворога пробують просочувати їх в місто.
Через це ми витрачаємо великі ресурси для того, щоб їх знищувати,
Він додає, що така тактика для російських військових не нова і за останній місяць суттєво не змінилася. Водночас їм сприяють погодні умови та велика кількість зелені, яка дозволяє краще маскуватися. Через це, за словами військового, українській розвідці складніше працювати, а росіяни користуються можливістю просуватися непомітно.
«Треба ще враховувати погодні умови – ясне небо. А також, крім погодних умов, саме «зеленка», яка всюди зараз», – розповідає «Титан».
Він додає, що найскладніша ситуація зараз на лівому березі Осколу. Проте українські підрозділи намагаються постійно контролювати цю територію за допомогою безпілотників. Дрони дозволяють не лише знаходити російських військових, а й бити по їхній логістиці.
Ми постійно робимо ворогу неприємності тим,
що наші птахи завжди знаходяться в небі. Цим самим ворог не може
активно просочуватися в місто, він не може активно робити
забезпечення своїх позицій, а також робити підвоз боєприпасів,
Втім логістика залишається однією з головних проблем і для українських підрозділів. Росіяни намагаються перерізати українські шляхи забезпечення, тоді як українські військові роблять те саме у відповідь.
Проблема всіх однакова на всіх ділянках фронту – це є
логістичне забезпечення. Ми тримаємося на сталевих нервах
наших військовослужбовців. На характері зайшли, занесли забезпечення,
на характері вийшли, помінялися, зробили ротацію,
Щодо ситуації на північ від Куп’янська, військовий підтвердив, що українські сили успішно просунулися, однак деталей поки не розкриває.
Донеччина залишається одним із основних напрямків наступу
На інших ділянках фронту російські війська продовжують тиснути. Зокрема, на Донеччині протягом серпня найбільше штурмів фіксували на Покровському та Костянтинівському напрямках.
На Костянтинівському напрямку російські війська намагаються наблизитися до міста та просуватися через навколишні населені пункти. За даними Генштабу, лише за добу 27 серпня тут відбулося 28 атак, а 28 серпня – вже 35.
При цьому росіяни не йдуть одним великим штурмом. Вони намагаються рухатися невеликими піхотними групами, використовуючи посадки, балки та зруйновані забудови як укриття. Українські військові виявляють такі групи за допомогою дронів, після чого по них працюють FPV, ударні безпілотники та артилерія.
Окремо українські військові активно працюють по російській артилерії. 28-ма окрема механізована бригада повідомила, що від початку серпня пілоти батальйону безпілотних систем «Спалах» уразили 33 російські гармати на Костянтинівському напрямку. У бригаді зазначили, що значну частину цих уражень забезпечив один екіпаж із трьох військових. За їхньою оцінкою, така кількість артилерійських систем співмірна майже з двома російськими артилерійськими дивізіонами.
На Покровському напрямку українські військові також намагаються позбавити російські штурмові групи можливості отримувати підкріплення. 22 серпня 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада показала роботу своїх операторів БпЛА по російських наземних роботизованих комплексах, які окупанти використовували для забезпечення штурмовиків. На оприлюднених кадрах також видно ураження російської піхоти, яка намагалася просочитися до українських позицій.
На Лиманському напрямку протягом серпня російські війська теж продовжували тиснути на українську оборону, але значного просування не мали. ISW фіксував російські атаки на північ, північний захід, схід та південний схід від Лимана. Водночас 23 серпня аналітики ISW зафіксували просування українських сил на схід від Діброви, на південний захід від Лимана.
Аналітики також зазначають, що після невдалих спроб просуватися до Слов’янська через Лиман російські війська активізували наступальні дії зі східного та південно-східного напрямків. Тому цей напрямок залишається важливою частиною ширшої боротьби за підступи до Слов’янська.
У серпні головною особливістю цих напрямків став не один великий прорив окупантів, а постійні атаки на багатьох ділянках одночасно. При цьому дедалі більшу роль продовжують відігравати дрони, логістика та здатність підрозділів вчасно виявляти й знищувати невеликі штурмові групи. Російські війська шукають слабкі місця в українській обороні та змушують українські підрозділи розподіляти сили між різними ділянками фронту.
