За перші пів року 2025-го російська армія окупувала понад 950 квадратних кілометрів української землі, за даними аналітиків DeepState. У масштабах всього фронту це не виглядає проривом. Але за кожним квадратним кілометром – не лише поле, лісосмуга чи зруйноване село. Це втрачені домівки, пусті вікна, порожні дитячі ліжка.

Під удар потрапили передусім прикордонні території: Сумщина, Донеччина, частина Запорізької та Харківської областей. У Сумській області росіяни змогли зайти на десятки кілометрів углиб, захопивши невеликі прикордонні села, а на Донеччині йдеться про просування до нових ліній оборони.

Назви населених пунктів, які опинились під контролем окупантів, мало що скажуть тому, хто не живе поряд. Але для мешканців Костянтинівки, Зуравки чи Роздольного – це тепер не просто точки на мапі. Це реальність, де замість українського прапора – озброєні загарбники, обшуки й страх.

Евакуація під прицілом: чи вдалося вивезти людей

Щоразу, коли карта змінюється, змінюється й людське життя. У селах і селищах, які перейшли під контроль росіян, до початку повномасштабної війни Росії проти України проживали десятки тисяч людей. Частина з них евакуювались у перші дні – хто пішки, хто власним авто, хто встиг застрибнути в останній автобус. Частина залишились – через хвороби, родину, страх чи брак інформації. Ці люди опинилися на чужій території, не зрушивши з місця.

Українська влада не залишає прифронтові громади без уваги. У Сумській області з початку червня проводиться евакуація з прикордонних сіл, де ймовірність штурму стала реальною. Людей вивозять автобусами, допомагають волонтери. Але вдається далеко не все. Далеко не всюди. І далеко не всіх.

Безпека – це відповідальність

Організована евакуація – це комунікація, логістика, безпека, час. А коли війна наростає за лічені години, часу може не залишитись. У багатьох випадках люди змушені вириватися самі – дорогою, яку ще не накрило, між посадками, де ще не стріляють. 

У новій реальності звичне «нічого не станеться» більше не працює. Frontliner вже розповідав детально як підготуватися та пережити евакуацію. Цивільні мають бути готові до гіршого, навіть якщо хочуть вірити в краще. У прикордонних і прифронтових районах варто постійно стежити за офіційними каналами, мати тривожну сумку, документи напоготові, знати шляхи евакуації. 

***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте також — Необережність, що стає шпигунством: як ми самі допомагаємо ворогу