Підлітки та молодь війни: як змінюється ідентичність покоління
Повномасштабна війна Росії проти України давно вийшла за межі лінії бойового зіткнення: вона вдерлася у школи, сім’ї, міста, плани на навчання і перше доросле життя. Покоління 2000-х і 2010-х дорослішає в реальності, де поруч із обстрілами є переїзди, втрати, дистанційка, волонтерство, а також постійний вибір – залишатися чи їхати, вчитися чи працювати, говорити чи діяти. Frontliner розповідає як війна перекроює ідентичність підлітків і молоді.
У молоді війна відібрала відчуття прогнозованості, але дала іншу опору – звичку жити короткими циклами й триматися за своє коло людей. Дослідження ПРООН зафіксувало зростання уваги молодих людей до теми ментального здоров’я: 25% молоді називали це питанням, яке їх турбує.
Також зросла частка тих, хто визнає потребу в психологічній підтримці, і готовність звертатися по безкоштовну допомогу. Паралельно наукові публікації про підлітків, які переживають війну, описують суттєве психоемоційне навантаження і потребу в доступній допомозі без стигматизації.
Школа як явище, а не місце
Школа для багатьох підлітків стала не будівлею, а перемикачем: сьогодні офлайн, завтра укриття, потім онлайн і переїзд. Аналітики Cedos описують наслідки повномасштабного вторгнення для шкільної освіти: руйнування, вимушене переміщення учнів і вчителів, втрати в освітніх спільнотах.
UNICEF у ситуаційному аналізі підкреслює, що війна системно б’є по добробуту дітей, зокрема через освіту та психосоціальні ризики.
Самоідентифікація і вибір
Для покоління 2000-х і 2010-х бути українцем дедалі частіше означає не декларацію, а вибір: мови, кола спілкування, правил, на які вони погоджуються. Соціологія свідчить про зміни ідентичності: Разумков-центр показує зростання частки людей, які визначають себе через одну національну ідентичність, порівняно з попередніми роками.
Ще один шар – громадська активність. Опитування IRI серед молоді засвідчило зростання рівня участі молоді у публічному житті та показало, що в Україні під час війни дорослішання молодшого покоління базується на міграційних настроях, освіті, баченні майбутнього та медіаспоживанні.
Поради для батьків і дорослих, які поруч
- Говоріть коротко і чесно: підлітки швидко відчувають фальш, але нормально сприймають прості пояснення без «накручування».
- Поверніть контроль у дрібницях: сон, вода, їжа, заряджений телефон, домовлене місце зустрічі під час тривоги.
- Не зводьте все до війни: потрібні щоденні інтереси, спорт, гуртки тощо.
- Дайте безпечний простір для емоцій: страх і злість нормальні; проблема починається, коли дитина лишається з цим наодинці.
- Якщо негативні симптоми тримаються тижнями (порушений сон, паніка, різкий спад успіхів в навчанні, самоушкодження) – звертайтесь до фахівців, а не намагайтесь перевиховувати.
Ідентичність на практиці
Ідентичність підлітків війни складається не з гасел, а з практики: як діти та підлітки реагують на тривоги, як тримають зв’язок, як допомагають іншим і як вчаться будувати плани в ситуації нестабільності. Нинішнє молодше покоління дорослішає швидше і водночас потребує чесності уваги: від сім’ї, школи, держави й медіа.
Якщо дорослі хочуть вплинути, найкращій спосіб не моралізаторство, а надійні правила, підтримка і повага до досвіду, який підлітки вже прожили. Війну не повинна стати нормою. Нормою має залишилася людяність.
***
Frontliner висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Frontliner зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.
Читайте також
