Російська армія намагається захопити Покровськ та прорвати адміністративний кордон Дніпропетровської області. Відстань до неї – менш ніж 2 кілометри. На передовій тримають оборону українські артилеристи 72-ї ОМБр «Чорні запорожці», які день і ніч відбивають атаки, попри безперервні обстріли, дрони та «Гради». На позиції одного з таких розрахунків побував Frontliner.
Понад 50 тисяч українців втратили кінцівки внаслідок війни. Більшість із них стикаються з фантомними болями – фізичними відчуттями в частинах тіла, яких більше немає. В Україні лікують такі болі за допомогою AR-технологій, фізіотерапії та навіть психоделічної терапії. Як це працює – в матеріалі Frontliner.
Він втратив пам'ять про народження своєї доньки, але ніколи не забуде російських злочинів проти України. Іван Любиш-Кірдей, воєнний кореспондент Reuters і лауреат премії імені Георгія Ґонґадзе отримав тяжке поранення голови під час ракетної атаки на Краматорськ у 2024 році. Майже рік по тому він відтворює своє життя з розповідей близьких і поодиноких спогадів, що лишилися після травми. Без жалю до себе та з волею до боротьби журналіст щодня працює, щоб відновити своє тіло і повернутися до роботи. Сьогодні, як і раніше, Іван прагне документувати російську агресію і доносити світу правду про неї.
Впродовж тижня команда провідних хірургів зі США провела понад сто годин в операційних Львова. Разом з українськими лікарями працювали 84-річний Джеймс Суен, який лікував президента Білла Клінтона, пластичні хірурги Стів Ортен і Воррен Шуберт та інші фахівці. Що привело їх в Україну під час повномасштабної війни – розповідає Frontliner.
Темно-блакитні шафи з ретельно відібраними книжками огинають стіни зали з високою стелею. Програвач на журнальному столику зараз вимкнений, але під стільницею стоїть цілий стос платівок. На підвіконні — лаванда у гранованій вазі та чорно-білий портрет хлопця зі стриманою усмішкою. «Мені здається, він часто тут буває», — зі стриманою усмішкою промовляє жінка у легкій […]
“Прилетіло недалеко від нас, ми дуже злякалися. Малий злякався спочатку, але дуже швидко заспокоївся, справжній козак. Від ударної хвилі відкрилися двері ліфта та вікна. Спочатку ми думали, що приліт був у будинок поруч, а потім нам сказали, що повністю знесло відділення”, – розповідає Наталя, мати чотиримісячного Тарасика, який недобирає ваги. На лікування вони приїхали з […]
Карпати мають своє «море»: оточене густим лісом, прозоре і маловідоме. Кілька років тому Вільшанське водосховище повністю змінило життя подружжя з Мукачева — Романа та Олени Жуків. Заїхавши туди на пів години, вони побачили тонни сміття, що принесла до узбережжя гірська річка. Невдовзі Жуки повернулися до моря вдруге — вже з метою повністю очистити його береги. […]
“Я хочу одружитись та створити сім’ю. Якщо, не дай Бог, зі мною щось станеться, хочу щоб моя кохана отримала виплати та держава подбала про неї. Я не можу взяти 10 діб відпустки за сімейними обставинами, бо офіційно у мене немає сім’ї. Чому всі можуть це зробити, а я не можу?”, – говорить Марія Воля, лесбійка, […]
Поранення, внаслідок якого втратив дві руки, Сергій Жуковський отримав під час злагодження військ на Запорізькому напрямку у червні 2023 року. Чоловік походить з тимчасово окупованого Токмака Запорізької області. Його родина змушена була евакуюватися з рідного міста в перший день повномасштабного вторгнення. Після реабілітації в центрі “Галичина” та протезування у SuperHumans Сергій долучається до бізнес-школи SuperHumans, […]
У табір «Я да Вінчі», підтриманий фондом «Діти Героїв», з усієї України з’їхалися шістдесят дітей: усі з різними характерами та досвідами. Тут вони відвідують терапевтичні сесії, а ще грають у футбол, заводять друзів, сваряться, плачуть, сміються та навіть будують ділові відносини. Горювати, але продовжувати жити Це — перша група дітей в Україні, яка […]
Про штатну чисельність Національної гвардії України Wikipedia дає дані про 90 тисяч осіб. Левова частина (близько 80%), залучена до бойових дій, територіальної оборони та відсічі ворожої агресії після початку повномасштабного вторгнення на фронті на рівні із ЗСУ. Серед них відомі і вже легендарні бригади «Азов», «Червона Калина», «Рубіж» та інші. Звісно, усі вони потребують поповнення […]
Понад 7 тисяч людей залишаються проживати в Купʼянській громаді на Харківщині. Щоденні обстріли з артилерії, ракетні атаки та нищівні авіабомби раніше цим людям могли лише траплятися у фільмах. Але сьогодні вони живуть під прицілом росіян подекуди біля самої лінії бойового зіткнення. У 2022 році Купʼянщина пережила півроку російської окупації, катування росіянами мешканців, мародерства та вбивства. […]
Ворожий штурм, порожній магазин автомата, і сам-на-сам з росіянами в одному окопі – дивом уникнувши полону, 36-річний військовослужбовець Дмитро Головко тепер бачить той день у своїх снах. Тепер спокійно спати, відволіктися від спогадів та вгамовувати панічні атаки йому допомагають у центрі психологічного відновлення на Харківщині. Психологи центру стверджують, що двотижневе відновлення допомагає 95% бійців. Тим […]
Актор українського кіно Руслан Коваль зустрів повномасштабне вторгнення на рідній Київщині, де одразу вступив до лав тероборони. Після деокупації регіону продовжив службу в ЗСУ. Попри те, що в тимчасовому військовому посвідченні його спеціальність була “артист”, чоловік пройшов військову підготовку, рік прослужив у морській піхоті, а тепер служить у батальйоні безпілотних систем 43-ї окремої механізованої бригади […]
Його тіло понівечене шрамами від операцій, а заглушити нестерпний біль допомагають лише дороговартісні ліки. Проте - він посміхається, бо його родина поруч і він зміг вижити. Василь Чолпан був командиром підрозділу матеріального забезпечення 36-ї бригади морської піхоти.
Під мінометними та артилерійськими обстрілами їздити на роботу та повертатися додому доводиться співробітникам одного з найбільших у Європі підприємств з виробництва безшовних труб, розташованого у Нікополі. Через війну робочий день став важчим – зміни довелося подовжити. Втім, більшість працівників заводу тримаються своїх місць і не мають наміру залишати рідне місто. Лінія фронту проходить лише у […]
