Операції українським військовим, що змінюють світову медицину

До кабінету запрошують військового Олександра Немінського – вже вісім місяців він бореться з наслідками бойової травми. Спершу йому видалили пошкоджене око й встановили титанову пластину в череп. Згодом закрили очницю пластиковим конформером і дістали уламки з обличчя. Але без системної реабілітації шлях до відновлення лишається важким.

Після поранення ми нікому не потрібні. Ніхто не хоче нами опікуватись.

Разом із дружиною він шукає допомогу серед волонтерів. Нещодавно подружжя подало заявку на участь у місії Vision for Ukraine. Візит трьох американських хірургів організували спільно кілька фондів: «Християнська медична асоціація України», Razom for Ukraine, LEAP Global Missions та Ed’s Friends. За кожною місією стоять години планування та співпраця відданих людей, пояснює один з творців ініціативи Ед Ма.  

Чи допоможе ця спільнота військовим відчути, що вони – не сам-на-сам із травмою?

За день лікарі оглянули сімдесят військових

Олександр у світлому кабінеті сідає. Позаду стоїть довгий стіл, на якому розкладені аркуші з чорно-білими фотографіями. На них – десятки облич, чоловіки з черепно-лицьовими травмами. Лікарка Павла Іванюта бере одну з фотографій.

«У березні 2025 року він був на огляді. Ми поставили внутрішній очний імплант», — розповідає вона американському колезі.

Її уважно слухає чоловік у поло і трекінгових штанях. Це – Стюарт Сейфф, хірург із Сан-Франциско, має сорок років практики. Хоча визнає, що в Україні працює з випадками, яких донині не бачив. Пацієнт скаржиться на сльозотечу та неприємні відчуття. Лікар Сейфф одягає на окуляри збільшувальні лупи та оглядає Олександра. Серветкою перевіряє, чи є в очниці рідина. 

«Ймовірно, проблема у віях», – каже він і пропонує видовжити очницю та встановити амніотичну мембрану на заміну сльозової оболонки. 

Павла занотовує рекомендації.

«Поки що ви можете йти додому, я вам зателефоную і призначу операцію», – каже вона Олександрові.

Наступним до кабінету заходить підтягнутий чоловік у сонцезахисних окулярах. Чорна футболка обрамляє татуювання на його руках. На правому зап’ясті – витатуюване слово «Воля». Чоловік сідає в крісло, знімає окуляри та пов’язку з правого ока. Шрам розсікає надбрівну дугу та закінчується біля порожнього очної ямки. Військовий з Волині Андрій Дунаєв дістав поранень на сході. Пригадує, що повністю перестав бачити щойно пролунав вибух. Лікарям вдалося врятувати друге око, але на нього Андрій ледве бачить.

Лікарі набирають темп і огляд проходить швидко. Стюарт запевняє, що слід провести пластику біля шраму і тільки потім робити протез. Андрія відпускають, але він повернеться вже в понеділок. 

Операції в свідомості та під повним наркозом

Від ранку стартували операції. Графік щільний, хірургічні втручання проводять паралельно в трьох операційних. Саме зараз хірурги Дейв Рассел та Ольга Денисюк оперують військового, який не може розплющити повіки. Чоловік накритий клейонкою, з-під неї видно обличчя та ноги. Хірурги сконцентровано працюють під музику. Ольга дає вказівки Siri переключити пісню і в операційній починає грати Coco Jambo. 

Невдовзі після початку операції пацієнт ворухнувся. Потім і зовсім склав ногу на ногу. Упродовж всієї операції він перебуває у свідомості, поки через вену вводять розслабляючі препарати. Під час тонкого хірургічного втручання лікарі мають тримати з ним контакт.

«Як ти почуваєшся? – запитує Ольга і заспокоює: – Ми трохи потиснемо на око. Не хвилюйся, це – Ольга Юр’ївна. Твоє око повністю захищене, ми його ніяк не пошкодимо».

Поміж притишеної музики, перемовин лікарів і тарахтіння апаратів почувся новий звук. Пацієнт захропів.

«Треба його трішки розбудити», – каже анестезіологу Ольга Денисюк.

Неочікувано почулась відповідь з операційного столу: «Не будіть, не треба». В операційній сміються. Ольга дає військовому вказівки: дивитись догори, донизу.

В більшій залі зібралось чимало спостерігачів. Медсестри, інтерни, студенти-медики не відривають погляди від медитативної роботи хірургів, які готують пацієнта до встановлення 3D-імпланта. Після поранення Рафаель Ахмедов втратив частину кістки над очною ямкою та око. Зараз знімки його черепа з усіх ракурсів розвішані на білій плитці у операційній. Хірурги раз-по-раз поглядають на стіну та продовжують операцію. 

Тут і зараз українські та іноземні лікарі творять нові практики, що можуть змінити медицину. Раніше після таких травм не виживали, пояснюють хірурги. Тому напрацьованих рішень лікування немає. 

Американці сподіваються, що можуть не лише повернути ветеранам впізнаване обличчя, але й відновити їхнє почуття впевненості. Після безсонних ночей через російські обстріли американські і українські лікарі повертаються в операційні. Бо на них чекають.

Авторка: Діана Делюрман

Читайте також — «Українці – не самі»: американські хірурги доводять це у операційних Львова