Повернути ім’я: як Україна ідентифікує загиблих і повертає їх родинам

Війна позбавляє не лише життя, а й можливість попрощатись з загиблими. Від початку повномасштабного вторгнення тисячі українських воїнів були поховані без імені, без фотографій, без точної дати. Десятки тіл щотижня повертаються з тимчасово окупованих територій у межах обмінів з Росією – у цинкових трунах, мішках, із біркою «невідомий». В Україні триває кропітка робота, щоб повернути кожному ім’я, а родинам, замість невизначеності, – змогу поховати близьку людину.

Тіло – зразок – система: як відбувається ідентифікація

У червні 2025 року було проведено вже два масштабні обміни. Україна повернула протягом місяця понад 2400 тіл. Серед них є ті, хто довгий час вважався зниклим безвісти. Більшість із повернених загиблих – невстановлені. 

Ідентифікація кожного тіла – це складна послідовність дій, де немає місця поспіху. Починається все з транспортування до обласного бюро судово-медичної експертизи. Далі – огляд, відбір зразків, вивчення ДНК-профілю, звірка з базами родичів зниклих безвісти. Лише в системі МВС у 2024 році було проведено понад 74 тисячі експертиз на майже 151 тисячі об’єктів, серед яких – тіла, їхні фрагменти, особисті речі. У середньому, понад 1500 біологічних експертиз на тиждень. 

Нові лабораторії і зростаюча база: що змінилось за три роки

До 2022 року в Україні було лише 9 лабораторій, здатних проводити ДНК-експертизи для ідентифікації. Нині їх уже 27, майже в кожній області. Кількість експертів зросла більше ніж удвічі – зі 159 до 349. Інфраструктура поступово розвивається. Адже що вища пропускна спроможність лабораторій, то більше родин отримують відповіді. За офіційними оцінками, від початку великої війни вже вдалося ідентифікувати понад 8 500 тіл, які не мали документів або зазнали ушкоджень, що не дозволяли візуальне впізнання.

Проте швидкість цього процесу залежить не лише від техніки чи експертів. Значення має наявність зразків від родичів. Чим більше таких зразків у ДНК-базі, тим більше шансів вчасно встановити особу. Часто єдине, що дозволяє з’ясувати ім’я – це відповідність у генетичному коді між останками й родичами, які залишили свій біологічний матеріал на випадок найгіршого. Така співпраця дозволяє знаходити навіть тих, хто загинув на початку війни і досі не був упізнаний.

У пошуках імен: зусилля, що не припиняються

Іноді тіла довго залишаються невстановленими. Вони зберігаються в холодильних камерах, у спеціалізованих сховищах бюро судово-медичної експертизи. У 2024 році таких установ в системі МВС налічували щонайменше 19. У деяких випадках встановлення особи займає тиждень, в інших – місяці. Але жоден випадок не закривається остаточно, поки є шанс повернути ім’я.

Росія передає тіла без імен, часто – без супровідних документів. Тому саме на українських лабораторіях лежить відповідальність за первинну перевірку, аналіз, встановлення даних. Ще один виклик – фрагментарні останки. Випадки, коли замість тіла передається лише частина – реальність, з якою щодня стикаються експерти. 

***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте також — Війна вбиває не лише людей: як Росія знищує дику природу України