Чим відрізняється національно-патріотичне виховання від мілітаризації дітей?

Аліса Серпокрил – 18-річна студентка Харківського національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Щодня, дорогою до свого гуртожитку, дівчина проходить повз зруйноване обстрілом підприємство. Каже, що вже давно не звертає уваги на цю «картину», бо звикла.

Закінчивши школу, Аліса мріяла піти вчитися на прикордонника, а юридичний факультет розглядала як додатковий варіант. Через плутанину з умовами вступу так і не змогла потрапити до прикордонної академії. Та навіть попри майже півтора роки навчання на юридичному факультеті досі хоче пов’язати життя з військом та шукає можливості це зробити. 

Аліса у дитинстві багато часу проводила з батьком, слухала його розповіді про службу в армії й любила займатись «чоловічими справами». Каже, що їй завжди було цікавіше порпатися в автомобілі, ніж доглядати квіти у садку. За час повномасштабного вторгнення Аліса багато спілкувалася з військовими, які проходили службу у її рідному селі. Саме їхні історії та приклад надихнули дівчину.

Дівчина розповідає, що в школі предмет «Захист України» викладався не особливо ретельно, не послідовно і лише теоретично. В університеті є більше можливостей отримати практичні навички. Аліса планує пройти БЗВП на кафедрі підготовки офіцерів запасу на базі навчального закладу. Розповідає, що батьки не проти її вибору, але за умови, що перш ніж вирішити остаточно, чи йти у військо, вона спочатку довчиться в університеті.

Після школи: про що думає майбутній випускник

Зовсім інші плани на майбутнє має 17-річний школяр з Харкова Євгеній Ельксніт. Хлопець поки не знає, яку професію обере, але має намір навчатися, а не служити. Каже, що має на меті пристойний університет. Євгеній впевнений, що в його віці важливо експериментувати, пізнавати нове та шукати свій шлях.

У 10-му класі в шкільному розкладі Євгенія з’явився предмет «Захист України». Це був час, коли все навчання стало дистанційним. Тому на лекціях Євген слухав теоретичну інформацію й зізнається, що вона була не дуже цікавою для нього.

«Чи змінила мене війна? Можливо, я почав швидше дорослішати», – не впевнений Євгеній.

Поза системою: патріотичне виховання в громадській організації

Попри різні плани на майбутнє, Аліса та Євгеній є учасниками однієї й тієї ж національно-патріотичної організації – «Patriots 1654».

Організація прагне виховати лідерів, які підуть у політику, юриспруденцію, громадський сектора та інші сфери суспільного життя, що формують державу, зазначає головний хорунжий «Patriots 1654» Роман Сидорик. На його думку, молоді необхідно пояснювати, як формується країна під впливом того, що обирають її громадяни, які існують маніпуляції та як їх помітити.

Очікувано, в «Patriots 1654» просувають здоровий спосіб життя, в якому багато спорту. Учасники руху можуть займатись пентблом, боксом, стрільбою з лука, футболом  та легкою атлетикою. Окрім спортивних занять, проводять освітні з історії, ідеології, тактичної медицини, мінної безпеки, а також з медіаграмотності, менеджменту, ІТ, та, навіть, ораторської та акторської майстерності. Молодь також відвідує полігони, де навчається поводитись зі зброєю та керувати дронами, лекції з інженерної справи та тактики.  Заняття проводять професійні тренери та вчителі, розповідає керівниця відділу комунікацій полку безпілотних систем «KRAKEN 1654» Анна Ткаченко.

Декого з підлітків приводять батьки, інші самі знаходять інформацію в соціальних мережах і приходять – якогось спеціального рекрутинга організація не проводить, розповідає заступник голови громадської організації Євгеній Ткаченко. За його словами, і зміст навчальних програм залежить від самих учасників, саме наймолодші з них наполягли на запровадження навчання короткоклинковому фехтуванні. Тепер з цієї дисципліни проводять турніри.

Один серед таких відбувся під час святкування річниці заснування організації. До святкової галявини приїхали хлопці та дівчата віком від 14 до 24 років із Краматорська, Харкова, Запоріжжя та Києва. Ті, хто не змагалися, – вболівали за друзів, готували чай на польовій кухні,  спілкувалися та обмінювалися контактами. 

Під час урочистої частини святкування учасникам вручили шеврони організації, провели молитву та запалили велетенську ватру.

Патріотичний рух об’єднує різних молодих людей: хтось уже знає, чого прагне у житті, хтось ще в пошуку. Та на якому б етапі вони не були, в атмосфері руху молодь стає більш свідомою, вчиться розуміти межі дозволеного та поваги до інших, до своєї землі та людей, які її захищають вважає Аліна Серпокрил. Але доєднатися до організації – замало, щоб бути тим, від кого залежить майбутнє держави, зауважує Євгеній Ельксніт. На його думку,  необхідно ще й усвідомлювати свій вибір та самовдосконалюватись.

 

Авторка: Олександра Рахімова

Читайте також — Україна скорочується і старішає: чи буде 34 мільйона населення у 2030-му