Літо, море і протидесантні тетраподи: як змінився курортний сезон у Чорноморську
Воєнне літо 2026 року в курортному Чорноморську розжарює пісок і разом з ним відпочивальників. На пляж лише трохи тіні кидає стіна бетонних протидесантних загороджень. Попри загрозу російських атак, сюди приїжджають туристи та працює сезонний бізнес. Водночас місцеві звикли прислухатися до звуків роботи ППО. Репортери Frontliner побували на узбережжі Одещини, щоб побачити, як війна змінила курортне містечко.
Сонце не зважає на війну в Україні і над Чорноморськом світить так само гаряче, як у будь якого літа мирного часу. Діти з надувними колами галасують біля води, пісок липне до мокрих ніг відпочивальників, а в повітрі відчувається запах йоду та солі. Уздовж узбережжя проходять незмінні продавці:
Гаряча кукурудза!
Креветки! Пахлава!
Але варто підняти погляд від шезлонгів трохи вище, і курортна ідилія розбивається об реальність. Уздовж берегової лінії в понад 12 кілометрів тягнуться масивні протидесантні тетраподи, які тут називають «їжаками». Їх встановили після початку повномасштабного вторгнення як частину системи оборонних укріплень Одещини. Разом із протитанковими ровами, бліндажами та колючим дротом вони мали унеможливити висадку російського десанту на узбережжі.
Між ними майорять яскраво-помаранчеві пляжні парасолі, поруч стоять різнокольорові дитячі надувні гірки. Діти будують піщані замки біля «зубів дракона», ховаються між ними під час гри, спираються на холодний бетон. Те, що має стримувати можливий наступ із моря, стало тлом літнього відпочинку.
Туристи їдуть до моря, попри загрозу ворожих атак
Саме таким Чорноморськ уперше в цьому році бачить Ігор Сотніченко. Разом із родиною він приїхав із Черкащини лише кілька годин тому. Каже, довго шукали варіанти, де б провести два дні відпустки, порівнювали ціни й умови у різних курортних містечках Одещини. Зрештою зупинилися саме на Чорноморську – тут вдалося знайти житло, яке вкладалося в бюджет, а саме місто здалося спокійнішим за інші.
Валізи до кінця не розібрані, маршрут прогулянок ще не визначений. Та насамперед – до моря. Ігор спирається ліктем на бетонну піраміду й вдивляється в горизонт. Вода прохолодна, людей поки що небагато, загалом – усе подобається, каже він. Загородження його не бентежать. Вони давно стали необхідністю, переконаний чоловік:
«Ну стоїть воно і стоїть. Без цього ніяк. Не дай Боже щось піде не так, краще мати хоч якийсь супротив, ніж просто голим і босим намагатися втекти», – каже Ігор.
Минулого літа сім’я також відпочивала на Одещині. Тоді вони стали свідками російських ударів по Одесі. Будинок, неподалік якого жили, невдовзі після їхнього від’їзду зазнав атаки. Та навіть цей досвід не змусив відмовитися від поїздки цього літа.
«Літо коротке. Що ми зробимо? Росія може дістати де завгодно», – говорить чоловік.
Проте війна все ж змінила туристичні звички. Заселяючись у готель, Ігор насамперед питає не про наявність Wi-Fi чи час сніданку. Його цікавить, чи є укриття, де пожежна драбина, чи працює ліфт і як можна швидко спуститися вниз, якщо вночі зникне світло або почнеться російська атака.
На запитання про безпеку чоловік відповідає стримано. Каже, що робити висновки ще зарано:
Ми тільки приїхали. Поки що все спокійно.
Ні «Шахедів», ні ракет ще не застали.
Чому місцеві залишаються в Чорноморську
Після кількох годин у Чорноморську Ігор бачить місто таким, яким його бачить більшість відпочивальників. Проте місцеві знають його іншим. Вони розуміють, що це територія, яка постійно ризикує опинитися під ударом РФ.
Марія Даниленко (імʼя та прізвище змінені – ред.) йде узбережжям, поспішаючи додому після зміни в порту. Жінка називає його серцем місцевої економіки – коли порт відновив діяльність, тисячі людей змогли повернутися на робочі місця, а місто – до нормального ритму. Однак цей же об’єкт є постійною ціллю для ворожих атак.
Якщо ще рік тому місто обстрілювали приблизно раз на тиждень, то зараз значно частіше. Російські «Шахеди» можуть летіти десятками, іноді – по двадцять-двадцять п’ять за ніч, розповідає жінка.
«Буває дуже страшно, буває не страшно, а буває тихо», – описує Марія життя в Чорноморську.
Через це частина жителів міста виїхала, зокрема, за кордон. Натомість сюди переїхали люди з окупованих територій Херсонщини та Запорізької області. Курортне місто поступово стало не лише місцем для відпочинку, а й прихистком для тих, хто втратив дім. Проте сама Марія нікуди їхати не планує, навіть попри постійну загрозу.
«А чого мені виїжджати? Мені вже за шістдесят. Починати життя заново я не хочу», – говорить жінка.
Як змінився курортний сезон для пляжного бізнесу
Денис Беляєв працює продавцем у невеликому кіоску зі снеками та питвом, що на центральному пляжі. Уже кілька років поспіль він проводить літо за прилавком, тому одразу помічає зміни в курортному сезоні. Цього літа відпочивальників трохи більше, ніж торік, хоча робити остаточні висновки ще зарано, каже продавець:
«Минулого року ми відкрилися 17 червня. Людей тоді було дуже мало. Зараз, здається, більше, але багато залежить від погоди».
За словами Дениса, курортний сезон ще не почався, бо готелі та бази відпочинку мають вдосталь вільного житла. Отже, основний потік туристів попереду.
«Багато квартир ще здаються. У розпал сезону такого майже не буває», – говорить чоловік.
У цьому ж кіоску працює Руслана Беляєва. Жінка розповідає, що Чорноморськ для відпочинку обирають переважно жителі Києва, Дніпра, Харкова, Запоріжжя, Полтавщини та Чернігівщини. Чимало серед відпочивальників і військових, які приїжджають до моря під час відпустки.
Руслана каже, що кожен, хто вперше опиняється на пляжі, ставить однакове запитання: «Чи безпечно тут?». За роки повномасштабної війни відповідати на нього доводилося десятки разів, додає продавчиня:
Якщо порівнювати з Одесою, то в нас, слава Богу, спокійніше.
«Шахеди» здебільшого збивають над морем. Якщо щось і буває,
то переважно вночі, коли людей на пляжі вже немає,
Пʼяте воєнне літо не внесло суттєвих змін в перебіг курортного сезону. Проте за кілька років роботи Руслана почала помічати, що настрій відпочивальників уже зовсім інший.
«Люди стали депресивніші», – каже жінка.
За її словами, це відчувається у звичайних розмовах. Якщо раніше люди частіше цікавилися місцями для відпочинку чи розвагами, то тепер говорять про повітряні тривоги, війну, рідних на фронті та втому.
До Чорноморська й надалі їдуть, щоб провести кілька днів біля моря і змінити звичне середовище. Але навіть тут, на пляжі, війна залишається частиною відпочинку. Просто на кілька днів її заглушують шум хвиль, дитячий сміх і звичний літній гамір біля моря.
