Дні пам’яті: Проводи на Марсовому полі у Львові – фоторепортаж
Після Великодня українці традиційно поминають померлих рідних. Сімʼї збираються на кладовищах, прибирають і моляться за своїх близьких. У час війни традиція набула ще глибшого значення, адже у ці дні вшановують і воїнів, які загинули на фронті. Рідні та небайдужі люди приносять полеглим великоднє тепло: залишають паски і дбайливо розфарбовані писанки. На деяких могилах все ще зберігаються символи попередніх свят – новорічні дощики і вербові «котики».
Подружжя Ліда та Юрій Наконечні пораються на могилі: жінка підрізає траву, чоловік запалює свічки. На Марсовому полі похований їхній син. Він не мав бойового досвіду та військової освіти, але у 2023 році став на захист України. Іван Наконечний не встиг прослужити пів року: загинув 17 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на неподалік Ізюма Харківської області. Йому було тридцять пʼять років.
Батьки навідують могили свого сина і сироти
Ліда Наконечна вказує рукою на портрет поруч і каже:
«Це – його одноліток. На цьому ряду взагалі усі одного віку, 1987-88 року народження».
Мати проходить повз могилу сина і зупиняється біля наступної, молиться і хреститься. Ліда пояснює, що у цього полеглого бійця не залишилось рідних. Утім, біля могили морського піхотинця Євгена Гусєва є штучні квіти та лампадки. Про нього піклуються небайдужі львівʼяни, зокрема і подружжя Наконечних.
«Треба тут посадити квіти», – вголос міркує Ліда.
Наостанок Ліда та Юрій моляться перед могилою сина.
«Головне, щоб була перемога. І щоб ці діти загинули недарма», – каже жінка.
Свічки у лампадках продовжують горіти, коли рідні йдуть з кладовища.
Молодь вшановує памʼять воїнів
На Марсовому полі можна зустріти чимало молоді. Вони приходять вшанувати памʼять полеглих воїнів наодинці або цілими групами.
17-річна Саша знаходить час, щоб поміж навчанням та підготовкою до випускних іспитів зі школи відвідати Марсове поле. На вході до кладовища вона заходить у магазин і купляє свічки. Минає з десяток рядів поховань і зупиняється біля могили. Тут похований її дядько. За хрестом на його могилі три стяги утворюють тризуб. Воїн українсько-вірменського походження Артем Шакарян загинув на Донеччині на початку своєї служби.
-
Дівчина прийшла провідати свого загиблого на війні дядька, Львів, Україна, 19 квітня 2025 року. Діана Делюрман / Frontliner
-
Дівчина прийшла провідати свого загиблого на війні дядька, Львів, Україна, 19 квітня 2025 року. Діана Делюрман / Frontliner
-
Дівчина прийшла провідати свого загиблого на війні дядька, Львів, Львівська область, Україна, 19 квітня 2025 року. Діана Делюрман / Frontliner
Саша перевіряє усі лампадки, замінює свічки на нові. Дівчина не встигла провести багато часу із дядьком, коли той був живий. Тепер вона мовчки сидить поруч з його могилою.
Біля першої лінії поховань на Марсовому полі вишукувалась шеренга юнаків і дівчат у чорному вбранні. Навпроти них стоїть лідер і проголошує:
«Вшануємо памʼять полеглих воїнів. Вони не зважали на те, скільки мали дітей – двох, трьох чи пʼятьох, але взяли до рук зброю».
Декілька хлопців підходить до могили Юрія Руфа, воїна, поета і сучасного ідеолога націоналізму. Розпочинається хвилина мовчання.
-
Хвилина мовчання під час акції вшанування полеглих воїнів, Львів, Україна, 26 квітня 2025 року. Діана Делюрман / Frontliner
-
Хвилина мовчання під час акції вшанування полеглих воїнів, Львів, Україна, 26 квітня 2025 року. Діана Делюрман / Frontliner
Авторка: Діана Делюрман
Читати також: Війна – останнє, що вони побачили. Незрячі ветерани повертаються до життя
