Чотири роки великої війни: як її завершити на умовах України
За чотири роки після 24 лютого 2022-го Росія не досягла головного – не зламала українську державність. Але й Україна не отримала бажаного фіналу війни. Близько 20% території залишаються під контролем окупантів, росіяни надалі вбивають українців, мільйони людей вимушено залишаються біженцями і не можуть повернутися додому, а вартість майбутнього відновлення України вимірюється сотнями мільярдів доларів і з кожним днем зростає. Паралельно з війною жевріють розмови про «перемир’я». Чотири роки великої війни принесли Україні не тріумф і не катастрофу, а виснажливу, складну реальність, у якій головне завдання – вистояти й не втратити себе, підсумовує Frontliner.
Україна входить у п’ятий рік повномасштабної війни з двома суперечливими підсумками. З одного боку, країна навчилася жити й працювати в умовах постійної загрози: зміцнювати оборону, розгортати виробництва та відновлювати інфраструктуру після атак. З іншого, ця нормалізація обставин війни має межу, бо ресурси вичерпні, люди – не безкінечні, а втома накопичується.За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, від початку повномасштабного вторгнення загинули понад 15 тисяч цивільних і понад 41 тисячу було поранено.
Росія теж заплатила за свою агресію високу ціну, але це не робить її менш небезпечною. Навпаки: ставка на масовані удари по цивільній інфраструктурі та тиск уздовж лінії бойового зіткнення показує, що Кремль не шукає виходу, а шукає слабке місце.
Територія і люди
Станом на лютий 2026 року Росія утримує приблизно п’яту частину української території – це мільйони людей, для яких війна не стихає навіть тоді, коли поруч немає вибухів. На окупованих територіях фіксують примус “русского міра” та отримання російських паспортів, репресії за проукраїнські погляди, мобілізацію до російської армії.
Водночас Україна зберегла здатність рятувати людей і підтримувати тих, хто втратив дім. Станом на кінець 2025 року в країні залишалися близько 3,7 млн внутрішньо переміщених людей, а кількість біженців, зафіксованих у Європі, у січні 2026-го перевищувала 5,3 млн.
Економіка й відновлення
Економічна стійкість України тримається на поєднанні власних податків, зовнішньої підтримки та постійного «латання дірок» після атак. МВФ очікував, що зростання економіки у 2025 році буде нижчим за 2%, і водночас закладав кращу динаміку на 2026-й у базовому сценарії.
Це означає, що країна воює не лише зброєю, а й бюджетом, а кожна затримка допомоги або політичні торгіи серед західних партнерів навколо рішень б’ють по здатності України фінансувати оборону, соціальні виплати та відновлення.
Вартість відбудови України наразі можна лише уявляти. Глибоку консолідовану оцінку уряд України, Світовий банк, ЄС і ООН робили у 2024 році, і тоді було названо цифру 524 млрд доларів. На сьогодні точно зрозуміло лише одне – вартість на багато зросла. відновлення та реконструкцію протягом наступного десятиліття.
Атаки по енергетиці взимку 2025-2026 років показали, що відбудова йде паралельно з новими руйнуваннями: у січні 2026-го удари по енергосистемі фіксувалися майже щодня в різних регіонах України.
Переговори: багато розмов – мало миру
Публічні дискусії про «припинення війни» нині звучать регулярно, але реальність говорить про інше: бойові дії тривають, удари по цивільній інфраструктурі не припиняються, а ключові розбіжності.
Тому обіцянки скорого миру виглядають радше як політичні маніпуляції, зручні для проголошення з трибун та в ефірах, але мало пов’язані зі щоденною реальністю українців.
Зовнішня підтримка залишається критично важливою, але дедалі частіше залежить від внутрішньої політики партнерів. ЄС декларує готовність рухатися у бік членства України і формально просуває переговорний процес, але цей шлях вимірюється не місяцями місяцями і навіть невідомо скількома роками.
Фінансові рішення також стають приводом для торгу: достатньо вето однієї країни, щоб заблокувати великі пакети європейської підтримки України
Чотири роки – не фінал
Станом на лютий 2026 року підсумок для України не є таким оптимістичним, як хотілося б українцям: бойові дії та обстріли мирних міст і сіл тривають, втрати й руйнування масштабні, а перспектива швидкого повернення всіх територій аж ніяк не гарантована. Але й для Росії це не перемога, яку малюють кремлівські пропагандисти: Україна не зникла, не капітулювала і не повернулася в чужу імперську рамку.
Це головний факт чотирьох років війни – країна вистояла тоді, коли планом Кремля було знищення держави Україна.
Тим часом розраховувати на переговорний шум небезпечно. Необхідно розраховувати на власну силу. Міцна оборона, стійка економіка, реалістична дипломатія й захист української ідентичності – це має має бути основою стратегії завершення війни на умовах України.
***
Frontliner висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Frontliner зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.
Читайте також — Бізнес під обстрілами: що реально допомагає триматися підприємцям під час війни
