Ціна «Золотої Зірки»: що не так із головною нагородою країни?
Чисте золото, філігранна робота й найвища шана від держави. За роки незалежності «Золоту Зірку» Героя України отримали понад 1300 людей – і більш як половина з них посмертно. Та за найвищим статусом досі ховається радянська спадщина: від п’ятикутної форми зірки до розмитих законодавчих критеріїв щоби його отримати. Хто насправді ухвалює рішення про «Золоту Зірку» та чи відповідає нинішня нагородна система ціні подвигів українських військових – дізнавалися журналісти Frontliner.
Звання «Герой України» вручають за здійснення визначного геройського вчинку або трудових досягнень. Принаймні, саме так лаконічно написано в Указі Президента України. На практиці за цим формулюванням – ближні бої, важкі поранення й рішення, які ухвалюють за секунди, а коштують вони життя чи здоров’я.
Герой України: історія 20-річного штурмовика
Одним із тих, хто удостоєний найвищої нагороди від держави, є Андрій Сергієнко. У свої 20 він пройшов шлях від стрільця-снайпера до командира штурмової групи. У вересні 2023 року під час звільнення Андріївки, знищив двадцять чотири окупанти. А згодом, під час важких боїв на Донеччині, чоловік зазнав важкого поранення й втратив обидві ноги. Андрій не надто любить говорити про свою нагороду. Для цього матеріалу він відмовився фотографуватися із «Золотою Зіркою». Каже, що для нього важливіше не звання, а те, що він робив разом із побратимами.
Після поранення в мене було багато операцій, так от вже в лікарні
мені написали, що буду отримувати медальку, ще й цілого Героя України.
Спочатку не повірив і подумав можливо, що це все ж таки не я?
Чесно сказати, було якось незвично.
Ніколи не отримував нагороди на такому високому рівні,
До «Золотої Зірки» боєць уже мав «Золотий хрест» та «Хрест хоробрих» від Головнокомандувача ЗСУ, а також відзнаку «За службу та звитягу». Попри подвійну ампутацію та складне протезування, Андрій не пішов у запас, він продовжує службу в ЗСУ.
«Чесно сказати, в цілому в моєму житті нічого не змінилося, зокрема через поранення буває незручно коли в метро якась бабуся місцем поступається. Додався певний статус і на цьому все, але кардинально моє життя не змінилося», – розповідає Андрій.
Водночас, боєць переконаний: кожен, хто зі зброєю в руках захищає країну, вже є героєм, але погоджується з тим твердженням, що найвища державна нагорода не для всіх.
«Тут грає роль не просто подача петиції, а в цілому всі заслуги бійця. Рідні бувають трохи перебільшують, що зробив боєць, командування ж також формує подачу на нагородження, і тут багато факторів грає роль. Я не знаю, це все індивідуально, але роздавати наліво й направо було б не зовсім правильно», – говорить Андрій.
Родини загиблих Героїв України
Така ж позиція й у родин, які втратили найдорожчих. Марія Білаш, дружина загиблого Євгена Білаша, дізналася про присвоєння чоловікові звання Героя України посмертно лише в день нагородження. Під час виконання бойового завдання група Євгена потрапила в засідку, чоловік лишився прикривати побратимів і це коштувало йому життя.
«Женя скомандував хлопцям відходити, а сам залишився прикривати їхній відхід і загинув від вибуху гранати. Вже пізніше побратими розповідали інші епізоди: як він уночі пробрався до хлопців, які опинилися в напів оточенні, і вивів їх усіх, як витягав пораненого з-під завалів. Зараз, коли я приїжджаю до нього на могилу, часто бачу там свіжі квіти зі стрічками «Дякую за життя»», – каже Марія.
Попри втрату, Марія Білаш принципово не створювала електронних петицій для нагородження чоловіка. За її словами, це була свідома позиція самого Євгена ще за життя, який вважав, що звання втрачає вагу, якщо його розгляд перетворюється на кабінетну чи суспільну кампанію.
Якщо ми будемо роздавати цю зірку всім,
її сенс просто зникне.
«Ми обговорювали це ще за його життя. Женя сказав фразу: «Якщо ми будемо роздавати цю зірку всім, її сенс просто зникне». І це справді так. Кожен, хто зі зброєю в руках захищає Україну, – герой, а для своєї родини – найбільший герой. Це абсолютно зрозуміло. Але якщо звання не матиме суворих критеріїв і роздавати його масово, воно знеціниться» – говорить Марія.
Такої ж думки й Маріанна Колос – мати Назарія Гринцевича із позивним «Грєнка». Син був був захисником «Азовсталі», він пройшов чотири місяці полону, а після повернувся на фронт і став командиром взводу у 12-й бригаді «Азов». Його фраза: «Що б не було, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну» стала народною цитатою. Назарій загинув у травні 2024 року, не доживши кількох тижнів до 22 років. На День Незалежності 2026-го його «Золоту Зірку» отримувала мати.
Для кожної матері її син – герой.
«Є багато поетів, але є Шевченко. Так само й тут. Для кожної матері її син – герой. Але ми як суспільство маємо розуміти винятковість саме цієї відзнаки. Я не писала петицій. Мій син був героєм і без паперів. Але держава визнала його винятковий бойовий шлях, і мене це тішить», – каже Маріанна.
Чому не всі: Як отримати Героя України?
Історія Андрія, Євгена та Назарія – це приклади, коли нагородна система спрацювала через бойових командирів. Проте тисячі інших родин опиняються в зовсім іншій реальності. Щоб військовослужбовець отримав нагороду за офіційною процедурою, командування має скласти нагородний лист і направити подання Президенту України. Далі документи розглядає експертна група при Комісії державних нагород та геральдики, яку наразі очолює керівник Офісу Президента Кирило Буданов. Є й альтернативний шлях, до якого все частіше вдаються родичі загиблих воїнів – електронні петиції. Щоправда зробити це на практиці доволі важко. Навіть після збору необхідних 25 тисяч голосів це не гарантує автоматичного присвоєння звання. Фахівець із питань військової геральдики Віталій Гайдукевич пояснює: цей процес перетворився на важке випробування для родин через те, що сама нагородна система України не оновлювалася з 90-х років.
«У нас з одного боку жорсткий дефіцит інформації, а з іншого – абсолютно криворука реалізація наявної нагородної системи. Через некоректну фіксацію обставин бою на відомчому рівні родини відчувають несправедливість. І вони пишуть у петиціях не «нагородіть орденом Богдана Хмельницького», а одразу вимагають «Героя України». Бо нижчі нагороди в суспільній свідомості знецінені або незрозумілі», – зазначає Гайдукевич.
Найвища державна нагорода України у її нинішньому вигляді датується 1998 роком – тоді указом Леоніда Кучми запровадили знак «Герой України». Сучасну систему творили не через розбудову власної військової традиції, а через банальне копіювання радянського звання «Герой Радянського Союзу». Обличчям найвищої шани держави стала п’ятикутна радянська зірка, а в закон із самого початку заклали абсурдні обмеження, зокрема заборону нагороджувати іноземних добровольців, які воюють за Україну.
У результаті ми досі нагороджуємо людей,
які віддають життя за Україну, символом, проти якого вони воюють,
Коли під час Революції Гідності загинув громадянин Білорусі Михайло Жизневський, влада замість системного перегляду закону просто зробила разовий виняток.
«Змінити дизайн чи умови нагородження завжди було «не на часі». Порошенка у свій час за таку реформу просто знесли б суспільним обуренням, а в команди Зеленського банально немає розуміння цієї проблеми. У результаті ми досі нагороджуємо людей, які віддають життя за Україну, символом, проти якого вони воюють», – наголошує Віталій Гайдукевич.
Цивільний орден чи нагорода для військових?
Паралельно в законі існує й інша системна колізія – відсутність чіткої межі між бойовим подвигом і цивільними заслугами. Юридично звання «Герой України» має два різні знаки: орден «Золота Зірка» вручають за здійснення визначного геройського вчинку, а «Орден Держави» – за трудові досягнення. Проте в публічному просторі вони зливаються в один статус. Коли один і той самий статус отримує артист за багаторічну кар’єру і штурмовик за пролиту кров, це не виглядає справедливим.
«Наприклад у США, то там усе максимально просто й чесно: наприклад, відзнаку «Пурпурове серце» може отримати виключно військовослужбовець і виключно за поранення або загибель у бою. Жоден цивільний, жоден чиновник чи політик, незалежно від його статусу й заслуг, не може отримати цю нагороду», – каже Віталій.
Чітке розмежування нагород між цивільними та військовими могло б суттєво зменшити кількість електронних петицій. Водночас, за словами фахівця з військової геральдики, не варто відкидати й той факт, що деякі ініціатори таких звернень можуть переслідувати виключно матеріальні цінності, адже статус Героя України гарантує чималі пільги. Зокрема, одноразова виплата в понад 150 тисяч гривень, щомісячна фінансова допомога, пільги на житло та комунальні послуги, безоплатне медичне обслуговування і транспорт. У разі посмертного присвоєння звання передбачені виплати для родини загиблого. Більше про систему державних нагород України, їхні види та передбачені для нагороджених пільги Frontliner писав раніше у матеріалі «Державні нагороди України: від “Золотої Зірки” до іменної зброї».
Така модель передбачає чітку градацію відзнак залежно від характеру бойової ситуації, рівня підрозділу та наслідків виконаного завдання. Це дозволило б усунути суб’єктивний чинник під час підготовки нагородних листів та створити прозорий механізм, де присвоєнню звання «Герой України» передує послідовне отримання нижчих державних або відомчих нагород.
«Виходом із цієї ситуації могло б стати впровадження реформи з багаторівневою системою нагород та деталізованими критеріями для кожного ступеня. Це з одного боку виглядає цинічно, а з іншого – іншого підходу немає», – каже Віталій Гайдукевич.
Зокрема, така модель має передбачати чітку градацію відзнак залежно від характеру бойової ситуації, рівня підрозділу та наслідків виконаного завдання. Це дозволило б усунути суб’єктивний чинник під час підготовки нагородних листів та створити прозорий механізм, де присвоєнню звання «Герой України» передує послідовне отримання нижчих державних або відомчих нагород.
«Аналогічні багаторівневі системи існували в країнах, які воювали в Другій світовій: така модель була в Британії, вона ж діє і в США. У нас її досі немає. Якби ця система працювала, суспільство чітко розуміло б і цінувало кожен рівень. Отримати той самий «Золотий хрест» Главкома – це не просто так, за цим стоїть величезний бойовий досвід. І люди бачили б якщо військовий має «Золотий хрест», це означає, що він безпосередньо відзначився на полі бою. А якщо поруч «Срібний хрест» – це свідчить про успішний перехід від командно-штурмових дій до планування операцій», – розповідає Віталій Гайдукевич.
Аби з’ясувати, чи готує держава реформування нагородної системи та оновлення статуту звання «Герой України», редакція направила офіційний запит до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України. На момент публікації матеріалу відповіді на запит не надійшло.
