Мільйон знешкоджених: як Росія перетворила людське життя на витратний матеріал
Станом на червень 2025 року Збройні сили України знешкодили понад мільйон російських солдатів. Ця цифра свідчить про цілковите знецінення людського життя в російській воєнній доктрині. Водночас українське суспільство заплатило високу ціну: десятки тисяч загиблих, мільйони переміщених осіб, викрадені діти та зламані долі. Frontliner розповідає детальніше.
Понад три роки великої війни – і понад мільйон російських солдатів залишилися на українській землі мертвими, пораненими чи в полоні. Це не лише цифра зі зведення Генштабу. Це – вирок російській воєнній машині, яка кидає живу силу у бій так, наче перед нею не люди, а безіменні деталі до гармат. Кожен ліквідований окупант – результат безжального плану Кремля, в якому людське життя стало статистикою.
Від 24 лютого 2022 року Сили оборони України щоденно скорочують ресурси російської воєнної машини. Станом на 12 червня 2025 року, за даними Генерального штабу ЗСУ, втрати армії Росії перевищили мільйон осіб – це вбиті, поранені та ті, хто потрапив у полон. Росія мовчить про масштаби своїх втрат, адже визнавати їх – означає зруйнувати власний міф про «непереможність». Проте мовчання – теж відповідь. У ньому чути голоси солдат, які ніколи не повернуться додому.
Втрати України: не статистика, а долі
Для україни війна теж має високу ціну. За словами президента Володимира Зеленського, які пролунали на форумі у Давосі у 2024 році, у війні загинули щонайменше 31 тисяча українських військових. І хоча ця цифра менша за втрати противника в десятки разів, за кожною з них – конкретне ім’я, родина, біль. Це люди, які свідомо пішли захищати свою землю і заплатили за неї найдорожчим.
Не менш вражаючими є жертви серед цивільного населення. За останніми оцінками Управління Верховного комісара ООН з прав людини, щонайменше 11 тисяч цивільних українців загинули від війни, ще понад 21 тисяча – поранені. Проте реальні цифри, вірогідно, значно вищі.
Розірвані сім’ї, мільйони втеч
Війна роз’єднала мільйони родин. Згідно з даними Мінреінтеграції, в Україні зареєстровано понад 4,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Ще понад 6,5 мільйона українців, за даними УВКБ ООН, залишили країну, шукаючи порятунку за кордоном. Кожна з цих історій – це не вибір, а втеча. Від обстрілів, окупації, знищених будинків і відірваного майбутнього.
За даними державної платформи “Діти війни”, Росія примусово вивезла з України щонайменше 19,5 тисячі дітей. Частину з них вдалося повернути, проте більшість досі залишаються під контролем держави-агресора. Їхні імена змінюють, а пам’ять – намагаються стерти. Це злочин, замаскований під «порятунок», який насправді є викраденням майбутнього.
Ціна війни: не лише кров, а й принципи
Усі ці дані разом не просто констатують втрати – вони розкривають суть російського підходу до війни. Це війна, в якій немає місця людяності. Росія зневажає не лише закони війни, міжнародні конвенції чи дипломатичну етику. Вона зневажає саме життя – як своє, так і чуже. І ця зневага стає її філософією.
Для Кремля тіло солдата – це витратний ресурс, дитина – ідеологічний трофей, а біженець – статистика, що не варта уваги.
Україна платить високу ціну за свободу. Але на відміну від Росії, вона не кидає своїх людей у піч війни без імені, без мети, без правди. Українські воїни, цивільні, діти – не розхідний матеріал. Вони – причина, чому ця боротьба триває.
Бо життя має цінність. І тому ця війна – за саму ідею людяності.
***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також — Тривога у кишені: еволюція системи оповіщення про небезпеку в Україні
