«Звикли, вже напоготові»: будні Ізюма за 30 кілометрів від фронту
Ізюм на Харківщині залишається ключовим військовим логістичним вузлом, через який постійно рухається особовий склад та важка техніка. Через високий попит на оренду житла, воно стало дорогим. Дитячих садків не вистачає, а місця для прогулянок затягнуті антидроновими сітками. Попри це, місто продовжує функціонувати. Люди переїжджають із дітьми та орендують квартири, дехто вкладає гроші у бізнес. Про будні прифронтового Ізюма – у матеріалі репортерів Frontliner.
У березні 2026 року Ізюм залишається одним із ключових логістичних вузлів, через який безперервно рухається особовий склад військових підрозділів та важка техніка. Попри руйнування після окупації міста у 2022-му, воно не перестає бути фундаментальним тилом, де кожна відновлена колія чи міст безпосередньо впливають на стійкість східного напрямку. Бої точаться вже за 30 кілометрів, тому тут постійно перебуває велика кількість військових – хтось зупиняється на кілька днів перед виїздом до позицій, хтось дислокується довше.
Присутність військових формує і місцевий побут: вони орендують житло, купують одяг та продукти в крамницях. Вони стали основними клієнтами місцевого бізнесу. Попит на оренду квартир різко зріс, а разом з ним – і ціни.
Анна Петриченко працює продавчинею у невеликому магазині одягу в центрі Ізюма. До міста вона переїхала менш ніж півроку тому. Каже, що знайти житло було одним із найскладніших завдань.
Зняти квартиру – від 15 тисяч.
І дуже важко знайти,
Для багатьох місцевих – це значно більше, ніж вони можуть собі дозволити. Анна каже, що більшість покупців у магазині – військові або їхні родини:
«Приходять купити щось для себе, для дітей чи дружини, іноді просто поговорити. Місто живе завдяки їм».
За її словами, робота в місті є, але вибір обмежений.
«Перспектив, на жаль, немає, бо це містечко воєнне. Тяжко жити. Бо з роботою теж тяжко, всі тримаються за своє місце.»
Дуже маленька зарплата, зараз дуже піднялися ціни,
зняти квартиру – це більше мінімальної зарплати,
«Звикаєш до всього, а це дуже погано»
За останній рік лінія фронту стала ближчою до Ізюма на 20 км, та попри це, місто не порожніє. У центрі працюють невеликі магазини, відкриваються кав’ярні, десь ремонтують дороги. Час від часу цю звичайність переривають вибухи.
Жителька Ізюма Тетяна Росинська повертається з магазину з невеликим пакетом продуктів. За її словами, обстрілів у місті поменшало, але вони нікуди не зникли.
Не часто, але ось із п’ятниці на суботу було два прильоти.
Один там, один там,
Майже кожен місцевий має свою історію, повʼязану з періодом окупації Ізюма. Тетяна добре пам’ятає перші місяці повномасштабної війни. Каже, що тоді місто переживало найстрашніші обстріли.
«З 2022-го по 2023-й я постійно плакала. Тут поруч з моїм будинком був приліт, в хаті все ходуном йшло. Люди в бомбосховище бігли, а я сиділа. Я сказала: як така у мене доля, то так і буде», – згадує жінка.
З часом реакція людей змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни мешканці активно обговорювали кожен вибух, то тепер просто продовжують свої справи, каже Тетяна:
«Знаєте, ми вже звикли, вже напоготові. Ти звикаєш до всього вже, а це дуже погано», – говорить вона.
Жінка пояснює: звикання до війни – небезпечна річ, але водночас і неминуча. Інакше, каже вона, неможливо жити у місті, де фронт зовсім поруч. Саме тому більшість мешканців намагаються триматися за звичні для них речі – роботу, розмови з сусідами та щоденні справи.
«Родзинка» прифронтового Ізюма
Поблизу центрального ринку працює магазин Надії Громицької – «Родзинка». До неї заходять постійні покупці: хтось за кавою, хтось за печивом, хтось просто перекинутися словом-другим. Надія каже, що місто навчилося не виживати, а жити.
Я збираю прикмети добрі, знаєте. Думала, все, наближається лінія бойова,
ми ближче і ближче до фронту.
Начебто страшнувато, але я збираю хороші прикмети,
Продавчиня пояснює, що уважно стежить за дрібницями: хтось проводить інтернет у приватний сектор, хтось починає ремонт. Для неї це знак, що місто продовжуватиме жити. Однією з таких прикмет став новий термінал для розрахунку у її магазині.
«Мені дав банк термінальчик, значить банк не боїться його давати. Також я взяла «екофло», бо світло часто вимикають, особливо там, де я живу, кожен день».
Світла немає,
а через 5 хвилин «бррр» – і всі працюють,
На випадок відключення електроенергії у Надії завжди з собою павербанк і лампочка:
«Русня нічого не зробить з нами. Десь читала, що українці закупили стільки «екофло» та генераторів, що за потужністю це приблизно як атомна станція. Світла немає, а через 5 хвилин «бррр» – і всі працюють, ніхто не закрився».
Життя під «антидроновими коридорами»
Втім, життя в Ізюмі ніхто з місцевих не може назвати стабільним. У місті досі бракує закладів для сімей із дітьми. Багато дитячих садків не працюють. Місцева жителька Альбіна Жорнова каже, що через це батькам доводиться шукати альтернативи.
«Немає садочків. Один чи два, але не в центрі, а туди, де є, мені з дитиною їздити дуже далеко», – говорить вона.
Місць, де можна погуляти з дітьми або просто провести час, теж небагато. Зазвичай це парк біля фонтанів, куди вони виходять лише на кілька годин. Над головами там тягнуться мережива антидронових сіток, які захищають житлові квартали та критичну інфраструктуру від ударів безпілотників. Місто стало першим на Харківщині, де створюють такі «антидронові коридори». Це ознака того, що місто готується до потенційних атак, адже російська армія регулярно застосовує «Молнії» та «Ланцети».
-
Антидронові сітки на виїзді з міста, Ізюм, Україна, 2 березня 2026 року. Анна Зубенко / Frontliner
-
-
Через активний рух важкої військової техніки дороги залишаються розбитими, ремонтні роботи йдуть повільно. Попри це, місцеві намагаються підтримувати звичний ритм міста. Від маленьких магазинів до ремонтів у дворах – усе це означає: Ізюм продовжує адаптуватися до нових умов, водночас залишаючись важливим стратегічним «перехрестям» на східному напрямку.
***
Привіт! Це Руслана та Анна, авторки цього матеріалу. Дякуємо, що дочитали його до кінця. Щодня ми працюємо в небезпечних для життя місцях — на фронті та біля нього — щоб розповідати про російсько-українську війну. Щоб зберегти життя моїх колег, Frontliner спільно з UA First Aid збирають кошти на 30 індивідуальних аптечок першої допомоги для нашої команди. Долучіться до спільноти Frontliner, щоб ми продовжували розповідати важливі історії про про військовий конфлікт та гібридну війну РФ проти України.
***
