Фіксуй окупанта: як цивільні збирають докази воєнних злочинів Росії

Не мріяли стати воєнним кореспондентом чи криміналістом? А доводиться. У сучасній Україні звичайний перехожий із телефоном часто перетворюється на збирача доказів для майбутнього трибуналу. Росія щедро «постачає» нам воєнні злочини – від ударів по житлових кварталах до звірств на окупованих територіях. Іронія в тому, що кожен смартфон і нотатник сьогодні може працювати на правосуддя. Цивільні мешканці стали очима і вухами світу, фіксуючи те, що відбувається, аби жоден злочин не залишився в тіні. Це емоційно важко, іноді небезпечно, але неймовірно важливо. Далі – про те, як саме громадянам документувати воєнні злочини росіян правильно і безпечно.

Що вважається доказом і що можна фіксувати

Воєнний злочин – це не абстракція з підручника. Це дуже конкретні дії, заборонені міжнародним гуманітарним правом і здоровим глуздом. Наприклад, прицільний обстріл школи чи лікарні, бомбардування житлових будинків, тортури полонених, знущання з мирних мешканців, зґвалтування, використання людей як «живого щита», примусова депортація населення – усе це воєнні злочини. Якщо ви стали свідком таких дій або їхніх наслідків, ваша інформація може стати частиною доказової бази.

Фіксація – це будь-яке збереження фактів про подію. Звучить просто, але що саме можна робити?

• Фото і відео. Знімати наслідки обстрілів, руйнування, техніку окупантів, поранених або інші докази на камеру. Бажано робити оригінальні фото/відео файли, не змінюючи налаштування часу і місця, щоб збереглися метадані (координати, час тощо).
• Геолокація. Записати точне місце події. Це може бути адреса, координати GPS або помітні орієнтири. Розуміння де сталося – критичне для розслідування.
• Свідчення очевидців. Якщо є інші свідки, варто записати їхні контакти і свідчення (за їхньою згодою). Коротке інтерв’ю на телефон чи навіть просто занотовані слова очевидця про те, що сталося – цінний матеріал. Головне – отримати інформовану згоду і пояснити, навіщо ви це фіксуєте.
• Речові докази. Уламки ракети у вашому дворі, гільзи, документи, залишені окупантами – все це теж докази. Але важливо не змінювати обстановку на місці злочину без потреби. Наприклад, не пересувати уламки і не прибирати нічого до приїзду слідчих, якщо вони очікуються. Краще просто все зафіксувати на фото, а речові докази залишити на місці.
  

Як правильно документувати і не нашкодити собі

Стихійний ентузіазм – це добре, але план і обережність – ще краще. Ось кілька порад, як цивільному безпечно і якісно фіксувати злочини:

1. Безпека понад усе. Передусім переконайтеся, що немає прямої загрози життю. Якщо був обстріл – дочекайтеся відбою повітряної тривоги, переконайтеся, що немає ризику повторного удару чи нерозірваних боєприпасів. В окупації – дійте максимально приховано, аби вас не викрили загарбники. Ваше життя важливіше за будь-які фото.

2. Перевірте техніку. Камера телефону повинна бути заряджена, пам’ять – мати місце. Це дрібниці, про які легко забути у стресі. Але вони визначать, чи зафіксуєте ви щось взагалі.

3. Фіксуйте все в деталях. Зніміть широкий план: загальний вигляд місця (для контексту). Потім середній план: конкретний об’єкт злочину з орієнтирами (наприклад, вирва від ракети з прилеглим будинком для масштабу). І близький план: деталі – серійний номер на уламку, напис на техніці, вигляд пошкоджень тощо. Не шкодуйте пам’яті – краще більше різнопланових кадрів, ніж щось пропустити. Короткі відео по 10–15 секунд теж допоможуть зафіксувати динаміку і звук, якщо доречно.

4. Коментуйте на камеру. Корисно записати відео, де ви (або інший свідок) на місці події називаєте дату, час, місце і коротко пояснюєте, що трапилось. Наприклад: «7 липня 2023 року, село Н., після обстрілу касетними боєприпасами. Ось воронка на подвір’ї, тут уламки з маркуванням…». Такий запис потім буде цінним, щоб прив’язати доказ до контексту.

5. Не наражайте інших на небезпеку. Якщо берете свідчення у постраждалих, переконайтеся, що вони розуміють, куди піде ця інформація. Не знімайте облич без згоди, особливо якщо люди на окупованій території – це може їм зашкодити. Краще анонімізувати такі свідчення (знімати руки, змінювати імена).

6. Зберігайте докази належним чином. По-перше, метадані: не вимикайте на телефоні функцію геолокації і не редагуйте фото, аби зберегти «цифровий паспорт» файлу. По-друге, зробіть резервні копії: перешліть файли довіреній особі чи на хмарне сховище, щоб матеріали не пропали, якщо телефон зламається або буде втрачений. По-третє, запишіть для себе на папері чи в нотатках основні факти: дата, місце, що зафіксували, хто свідки. Ці нотатки допоможуть пізніше при свідченнях.

Куди звертатися зібравши докази

Зробили фото і відео, зібрали свідчення – що далі? Головна мета фіксації – передати інформацію тим, хто може притягнути винних до відповідальності. В Україні та світі вже діють кілька механізмів, куди цивільні можуть  надсилати задокументовані воєнні злочини:

• Офіційні органи влади. Офіс Генерального прокурора України збирає інформацію про воєнні злочини по всій країні. Є спеціальний сайт warcrimes.gov.ua, де через форму можна конфіденційно подати свідчення і прикріпити фото/відео. Також приймають заяви і всі правоохоронні органи: СБУ, Нацполіція, прокуратура – куди вам зручніше звернутися особисто. Якщо ви виїхали за кордон, теж не проблема: уже понад 10 європейських країн відкрили власні розслідування щодо злочинів РФ, тож можна передати інформацію тамтешнім правоохоронцям. Головне – не мовчати: держава закликає громадян повідомляти про кожен випадок, адже безліч епізодів ще чекають свого розслідування.

• Служби для збору розвідданих. Якщо потрібно негайно реагувати на присутність ворога або факти злочину, є застосунки на кшталт чат-бота «єВорог» у застосунку «Дія». Через нього можна надіслати фото чи відео з геолокацією, де видно переміщення або дії російських військ. Ваші дані потраплять до українських сил оборони, і за можливості по цій цілі ударять або вживуть інших заходів. Звісно, це більше про збір розвідданих для військових цілей, ніж про юридичне документування. Але і таких ботів цивільні активно використовують – щоб злочинці отримали кару, не чекаючи вироку суду.
• Правозахисні ініціативи. Громадські організації теж збирають свідчення. Яскравий приклад – глобальна ініціатива «Трибунал для Путіна» (T4P), створена українськими правозахисниками після лютого 2022 року. Вона об’єднала десятки організацій по різних областях, які документують злочини РФ – від обстрілів цивільних об’єктів до депортації дітей. Якщо ви були свідком таких подій, ви можете заповнити анкету для T4P. Ваші свідчення потраплять у єдину базу, яка станом на початок 2025 року налічує уже близько 85 тисяч задокументованих воєнних злочинів. Ці матеріали правозахисники передають далі: і в Офіс Генпрокурора, і до Міжнародного кримінального суду, і в ООН – всюди, де можуть покарати агресора. Крім T4P, діють інші проєкти: наприклад, «Архів війни», що створює цифровий архів відео- та фотодоказів для історії й судів. Тож звернутися можна не лише до держави, а й до незалежних ініціатив – оберіть, кому ви більше довіряєте, або дублюйте інформацію в різні інстанції.

• Міжнародні розслідувачі та медіа. Якщо маєте унікальні фото- чи відеоматеріали, можна зв’язатися з журналістами-розслідувачами. Відомі команди на кшталт Bellingcat займаються перевіркою і збором відкритих даних про війну. Вони з перших днів вторгнення архівують все, що викладають очевидці в інтернет. Наприклад, відео з камер спостереження чи смартфонів, викладені у мережі Х (Twitter) або Telegram, вже стали доказами російських злочинів у звітах правозахисників. Тому ви можете надсилати напряму незалежним розслідувачам. Світ має бачити правду – і чим більше каналів передачі інформації, тим менше шансів агресора щось приховати.
  

Навіщо це потрібно? Правосуддя і підтримка постраждалих

Виникає логічне питання: навіщо звичайній людині ризикувати і займатися всім цим? Навіщо документувати воєнні злочини? Причин декілька, і всі вони вагомі:

• Щоб покарати винних. Без доказів не буде вироку. Кожна світлина, кожне свідчення – це цеглинка в стіні правди. Злочини росіян вже розслідують українські суди і Міжнародний кримінальний суд. Але слідчим потрібні дані. Ваші матеріали можуть стати тими відсутніми пазлами, що допоможуть вийти на конкретного винуватця – чи то солдата, що стріляв, чи генерала, що віддав наказ. «Зло буде покаране» – це не просто гасло; для цього потрібні томи доказів, які зараз ретельно збираються.
• Для справедливості постраждалим. Люди, які пережили жахіття війни, мають побачити, що світ визнав їхній біль. Документування злочинів – це спосіб підтримати жертву. Коли ви записуєте історію людини, в якої окупанти відібрали дім чи життя близьких, ви даєте їй шанс бути почутою. А згодом – отримати статус потерпілого в суді, домогтися відшкодування збитків чи хоча б моральної сатисфакції. Жодна трагедія не повинна лишитися просто статистикою.
• Матеріальна допомога від держави. Українці, чиє житло було пошкоджене або знищене внаслідок російських обстрілів, можуть отримати допомогу від держави в кількох формах. Основний інструмент – програма «єВідновлення», яка передбачає компенсацію на ремонт або повну відбудову житла. Для цього також можуть знадобитися фото чи відео наслідків російських обстрілів. Постраждалі можуть отримати до 200 тисяч гривень на ремонти, а у випадку повної втрати майна – компенсацію за зруйноване житло після його оцінки. Також передбачено тимчасове житло або виплати на оренду. Для отримання допомоги необхідно подати заяву через застосунок «Дія» або звернутися до ЦНАП
• Міжнародні суди і компенсації. Зібрані докази ляжуть в основу не лише кримінальних справ, а й, можливо, майбутніх компенсаційних механізмів. Світова практика показує: агресор рано чи пізно платить за завдану шкоду. Вже зараз обговорюється, як використати заморожені російські активи для відшкодування українцям втрат. Але щоб отримати компенсацію, треба довести, що сталося з кожною конкретною людиною чи будинком. І тут знову без ретельної фіксації нікуди. Фотографії зруйнованого житла, акт про пошкодження, свідчення сусідів – цей пакет документів стане у пригоді, коли настане час пред’явити рахунок Росії.
• Історична правда. Окрім юридичних причин є ще моральна і пізнавальна: ми фіксуємо злочини, щоб зберегти правду про цю війну. Російська пропаганда вже зараз заперечує багато фактів або вигадує альтернативні версії («це все постановка», «самі себе обстріляли»). Тому фото- і відеодокази – це щеплення проти брехні. Через роки саме задокументовані сьогодні свідчення ляжуть в основу підручників історії, фільмів, меморіалів.

Війна Росії проти України зробила мобілізувала українців не лише на фронті, а й у тилу. Хтось донатить на армію, а хтось озброєний камерою і сміливістю йде фотографувати вирву від снаряда у своєму подвір’ї. Але слід пам’ятати про безпеку і дотримуватися порад. Фіксуйте факти, користуйтеся сервісами на кшталт «єВорог» чи звертайтеся до прокуратури і правозахисників. Нехай жоден воєнний злочинець не сподівається, що про його «подвиги» забудуть. Рано чи пізно докази воєнних злочинів російської армії прозвучать у залі суду.

***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

 

Читайте також — Не дай себе обдурити: гігієна розуму у часи війни