Не армія, а грабіжники: як Росія краде історичну спадщину України
Росія використовує війну не лише як інструмент захоплення територій, а й як засіб викорінення української ідентичності. Однією з форм цього наступу стало масове вивезення культурних цінностей з окупованих територій. У Херсоні, Маріуполі, Мелітополі, Криму та інших регіонах викрадено тисячі артефактів: від скіфського золота до унікальних ікон і рукописів. Frontliner розповідає чому це не хаотичне мародерство, а скоординована політика держави-агресора, яка прагне привласнити історію.
Системне викорінення культурного спадку України, окупанти вчиняють під прикриттям фальшивої риторики про «захист» і «евакуацію». До цих дій причетні російські державні інституції та представники сфери культури. Україна документує такі злочини і готує юридичні механізми повернення вкраденого.
Херсон: вивезення спадку під охороною
Херсонські музеї – один із найбільш яскравих прикладів культурного мародерства. Перед відступом з міста у листопаді 2022 року російські військові та представники окупаційної адміністрації вивезли з Херсонського художнього музею понад 80% фондів. За різними підрахунками, йдеться про тисячі експонатів: твори українських і західноєвропейських художників, стародруки, ікони, археологічні артефакти. Не менш масштабним було пограбування Херсонського обласного краєзнавчого музею: для транспортування колекції окупанти використали кілька десятків вантажівок. Серед викраденого – навіть рештки князя Григорія Потьомкіна.
Російська пропаганда намагається представити ці дії як «евакуацію». Проте порожні зали, сліди демонтажу експозицій і знищені вітрини свідчать про інше, про навмисне й організоване вивезення спадку з метою його привласнення.
Маріуполь: переміщення унікального під знищенням міста
У квітні 2022 року, паралельно з активною фазою бойових дій у Маріуполі, російські сили вивезли понад 2000 експонатів із міських музеїв. Серед них – оригінали картин Архипа Куїнджі та Івана Айвазовського, стародавні рукописи, зокрема сувій Тори та грецьке Євангеліє початку XIX століття. Чимало з цих предметів збереглися попри авіаційні удари, що знищили інфраструктуру міста. Зараз їхня доля невідома: частину могли перевезти до окупованого Донецька, частину – до Росії.
Мелітополь: золото скіфів – у руках окупантів
Особливо цінною втратою стало зникнення скіфського золота з Мелітопольського краєзнавчого музею. Одна з найважливіших археологічних колекцій України включає прикраси, зброю, монети, ритуальні предмети IV століття до нашої ери. Російські військові діяли цілеспрямовано, з залученням «фахівців» і примусом до співпраці. За даними української сторони, вивезено щонайменше 198 предметів, зокрема унікальну гунську діадему, яка могла зберігатися лише у спеціалізованих державних фондах.
Інші випадки: Сватове, Луганськ, Крим
Окрім відомих об’єктів, триває системне вивезення та знищення культурних цінностей у низці інших міст і селищ: у Сватовому, Луганську, Новій Каховці, Бахчисараї, Севастополі. У Новій Каховці окупанти розграбували музей із близько 16 тисячами експонатів: кам’яні половецькі статуї, античні артефакти, живопис, предмети побуту. У Криму руйнується Бахчисарайський ханський палац, один із ключових символів кримськотатарської культурної спадщини. Артефакти з місцевих музеїв також вивозять, часто без обліку та без належних умов зберігання.
Політика грабунку: державна участь і пропагандистський супровід
Викрадення культурної спадщини України не є проявом стихійного мародерства окремих військових. Йдеться про системну державну політику РФ, що координується через органи «культури» та пропаганди. До пограбувань в Херсоні, зокрема, були залучені делегації з окупованого Криму: музейні працівники з Сімферополя та Севастополя діяли під охороною ФСБ. У низці випадків до процесу долучались колаборанти, що були призначені «директорами» установ. У Росії ж викрадене намагаються легалізувати, відкриваючи псевдовиставки та створюючи на захоплених територіях «музеї СВО».
Перспективи повернення
Українська держава фіксує випадки вивезення культурних цінностей. За оцінками Міністерства культури, кількість викрадених артефактів може сягати 1,7 мільйона. Розслідування тривають, відкрито низку кримінальних проваджень. До процесу залучені міжнародні партнери: передано звернення до ЮНЕСКО, Міжнародного кримінального суду, застосовано санкції проти причетних осіб.
Окремі предмети вже вдалося повернути – іноземні спецслужби перехоплювали спроби продажу українських культурних цінностей на чорному ринку. Однак більшість роботи ще попереду. І хоча грабунок української спадщини триває вже не перше століття, історія показує: загарбане не затримується в руках злодіїв. Імперії, що крали, зрештою занепадають.
***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також — Кров на випередження: війна оголила вразливість системи донорства