«Ворог лізе всюди»: Україна втратила контроль над 4 тисячами кілометрів території протягом року

2025 рік став ще одним роком запеклих боїв і повільної динаміки фронту у війні Росії проти України. На відміну від перших двох років повномасштабного вторгнення, коли лінія зіткнення змінювалася стрімко, 2025-й виявився роком позиційної боротьби, поступових тактичних зрушень і високої інтенсивності бойових дій без стратегічних проривів.

За даними DeepState, упродовж 2025 року Росія окупувала близько 4 336 квадратних кілометрів української території – приблизно 0,72 % площі країни. Для порівняння, у 2024 році російські війська захопили понад 3 600, а у 2023-му – близько 540 квадратних кілометрів.

Одними з ключових зон бойових дій у 2025 році були Донбас, Харківщина, Сумщина та південь Запорізької і Дніпропетровської областей. Основні битви відбувалися за Покровськ, Мирноград, Сіверськ, Куп’янськ, Гуляйполе та прилеглі населені пункти. На Лиманському та Олександрівському напрямках противник здійснював позиційні атаки.

Темпи наступу російських військ прискорилися наприкінці 2025 року. За даними Deep State, у листопаді вони захопили 500 квадратних кілометрів. Близько 40% просування у листопаді припало на Запорізький напрямок.

Перший місяць 2026 року– інтенсивні бойові дії

Січень 2026-го підтвердив: війна в Україні не вщухає, інтенсивність бойових дій залишається високою. За даними Генерального штабу ЗСУ, кількість бойових зіткнень часто перевищувала сотню на добу. Ворог активно застосовував артилерію, авіацію та безпілотники, намагаючись послабити позиції українських захисників і просунутися вперед.

Бої тривали по всій лінії фронту, однак найінтенсивнішими залишалися Покровський, Костянтинівський і Гуляйпільський напрямки. Активність ворога фіксували й на інших секторах, зокрема на Північно-Слобожанському, Курському, Лиманському та Олександрівському, де українські війська продовжували утримувати оборону та відбивати атаки.

Покровський напрямок

Покровськ і прилеглі райони залишалися найгарячішою ділянкою фронту у січні. За даними Генштабу ЗСУ, саме тут фіксували найбільшу кількість бойових зіткнень і штурмових спроб російських військ. У підсумках окремих діб повідомляли про понад 80 зіткнень.

Переважно діють малими групами по три–п’ять осіб
і намагаються проникати на наші позиції,

«Зараз досить часто ворог почав задіювати мототехніку – квадроцикли з невеликими причепами. Намагаються налагоджувати логістику, поповнювати боєкомплект, завозити продовольство та медикаменти. Також використовують електроскутери – вони працюють тихо, їх складніше виявити. Переважно діють малими групами по три–п’ять осіб і намагаються проникати на наші позиції», – розповідає про тактику ворога речник угруповання військ «Схід» Григорій Шаповал.

Українські сили стримували противника на підступах до Покровська, Мирнограда, Родинського та навколишніх сіл, відбиваючи численні атаки, зокрема в районах Удачного, Котлиного, Молодецького та Філії.

Навіть у дні, коли загальна кількість зіткнень на фронті сягала 260-270, саме Покровський напрямок залишався найактивнішим. Це свідчить про значну концентрацію сил противника в цьому секторі та його постійні спроби прориву.

Гуляйполе – противник намагався розтягнути оборону

На Гуляйпільському напрямку, що на південній ділянці лінії фронту, активність бойових дій була високою упродовж усього січня. Генштаб регулярно повідомляв про десятки бойових зіткнень на добу у цьому районі. Там російські підрозділи намагалися відтягнути українські сили або створити локальні плацдарми для подальших дій.

Bони постійно перебувають у стані штурму,
їм інколи це вдається,

Особливо активність була високою поблизу Гуляйполя, Солодкого, Зеленого, Варварівки та інших прилеглих населених пунктів, де українські війська відбивали атаки й утримували оборону.

Хоча цей напрямок не завжди перебував у центрі загальної уваги, як Покровський, саме тут противник намагався розтягнути оборону ЗСУ та послабити південні фланги.

Командир роти батальйону безпілотних систем 93-ї бригади з позивним «Штик» зазначає, що погодні умови ускладнюють роботу українських військових поблизу Гуляйполя.

«Вони погоду використовують для здобуття результатів, а ми – ні. Зараз розвідкою й ураженням на полі бою переважно займаються безпілотники, і через негоду ми не можемо повноцінно організувати спостереження та вогневе ураження. Їхнє завдання – захопити якомога більше території: посадку, позицію, будь-яку ділянку. Фактично вони постійно перебувають у стані штурму. І зараз, коли нам складніше виявляти ворога, їм інколи це вдається», – розповідає військовий.

Костянтинівський напрямок – росіяни намагалися посили тиск

Ще одним важливим сектором у січні став Костянтинівський напрямок. Генштаб ЗСУ фіксував регулярні атаки та артилерійські обстріли позицій українських військ у цьому районі.

Тут кількість зіткнень була меншою, ніж на Покровському чи Гуляйпільському напрямках, однак противник систематично намагався посилити тиск, застосовуючи артилерійську підготовку та допоміжні піхотні групи.

Ворог лізе всюди, де тільки може.
За першої ж нагоди застосовує техніку – щойно погіршується погода,
одразу намагається заходити.

«Її знищують, піхота пробує висаджуватися – теж зазнає втрат. Але спроб вони не полишають. Піші групи постійно намагаються просочитися. Навіть проходять по замерзлих водойомах. Втрати у них шалені, а успіху немає», – розповідає начальник штабу штурмового батальйону 25-го окремого штурмового полку з позивним «Гор».

Костянтинівка залишається важливим логістичним і тактичним вузлом, що дозволить ворогу, у разі прориву, відрізати суміжні сектори на Донбасі.

Інші напрямки: локальні та позиційні бої, артобстріли 

На північному сході України бойові дії у січні мали переважно локальний характер. За зведеннями Генштабу, ворог атакував і обстрілював райони поблизу Вовчанська, Стариці, Тернової та Петро-Іванівки, а також на Куп’янському напрямку – в районах Петропавлівки та Курилівки. Усі ці спроби просування українські військові відбивали, не допустивши суттєвих змін лінії фронту.

У Донецькій області, зокрема на Лиманському та Слов’янському напрямках, тривали позиційні бої в районах Ямполя, Зарічного, Дробишевого та Сіверська. Російські війська регулярно застосовували артилерію й штурмові групи, однак масштабних проривів або помітного зсуву фронту тут зафіксовано не було.

На півдні Запорізької та сусідніх областей противник продовжував завдавати артилерійських ударів і атакувати дронами позиції Сил оборони та прифронтову інфраструктуру. Попри зростання інтенсивності обстрілів, загальна лінія фронту на цих ділянках залишалася відносно стабільною – без значних стратегічних змін.

 

Авторка: Тетяна Забаштанська

Читайте також — Як змінився імідж України у світі після майже чотирьох років великої війни