Весілля на передовій: як військові 3-ї ОШБр створили родину під час служби
Коридор із факелів, арка та вогнище – замість традиційної зали. У батальйоні безпілотних систем 3-ї ОШБр вперше провели весільну церемонію у стилі скандинавської містерії. Її назвали «Церемонія скріплення долі та роду». Це стало новою традицією підрозділу – як знак того, що родина та обов’язки перед державою під час війни можуть поєднуватися. Весільну церемонію – бачили репортери Frontliner.
На відкритій ділянці посеред соснового лісу встановлюють металевий каркас майбутньої арки. На нього намотують білу матову тканину, її фіксують дротом та стяжками. Поверх кріплять соснові гілки, між зеленню вставляють червоні троянди. Паралельно готують місце для вогнища. Уздовж проходу встановлюють факели, що утворюють коридор.
Ми вирішили провести ритуал тут, на місці,
поблизу війни.
Так замість банкетної зали хорунжа 3-ї ОШБр на позивний «Мамайка» разом із побратимами та посестрами готує простір до церемонії. Коли молодята звернулися до неї з проханням організувати таку церемонію, вона погодилась без вагань.
«Ми вирішили провести ритуал тут, на місці, поблизу війни. І знову продемонструвати, що вона вартує тих зусиль, ці позитивні емоції. Я відчуваю радість, мені дуже подобається створювати цю атмосферу. І коли бачу, що воно з голови реалізується тут, я хвилююся, але водночас пишаюся», – каже «Мамайка».
Під час підготовки хорунжа багато говорить про те, як військових зазвичай зображують у публічному просторі. За її словами, часто можна побачити історії про втрати, травми та конфлікти, тоді як інший бік життя майже не показують.
Ми хотіли продемонструвати інше, що на війні створюються
міцні родини, що традиційні цінності тут не зникають,
а навпаки укріплюються,
«Мамайка» додає, що серед її побратимів багато тих, хто має сім’ї та дітей. І це, за її словами, стабільні, відповідальні родини, які тримаються попри службу та постійні ризики. Вона також заперечує поширене уявлення, ніби жінки остерігаються пов’язувати життя з військовими.
«Тут багато достойних чоловіків. І я щиро радію, коли побратими знаходять своїх других половинок і створюють союз», – каже хорунжа.
Освідчення – одразу після приєднання до війська
Молодята приїжджають без зайвої урочистості. Обоє – у формі. Боєць із позивним «Сьомий» служить у батальйоні безпілотних систем 3-ї окремої штурмової бригади. До повномасштабного вторгнення він жив у Польщі, але за тиждень після 24 лютого 2022-го повернувся в Україну і став до лав Збройних сил. З майбутньою нареченою «Фреєю» він познайомився на третьому році служби у соціальних мережах.
«Фрея» – санітарна інструкторка ремонтно-відновлювального батальйону. Після знайомства стосунки розвивалися на відстані, згодом уже в межах однієї бригади. Коли «Сьомий» перевівся до 3-ї штурмової, «Фрея» також приєдналася до підрозділу. Пропозицію отримала в листопаді – у Києві, після повернення з базової військової підготовки. «Фрея» каже, що не очікувала освідчення, але погодилася без вагань.
Наше весілля – геть інше,
це просто якийсь новий рівень,
«В нас був один день, нас якраз випустили в місто. До цього чоловік сказав, що він не зможе приїхати. Але потім зробив мені сюрприз і приїхав. Він мав мені подарувати подарунок на день народження. Разом з тим подарунком я відкрила коробочку і побачила там ще обручку. Перше враження – легкий шок, тому що я не очікувала цього. Навіть не планували, не розмовляли про це. Але це було класно, несподівано», – розповідає дівчина.
Молодята відмовилися від традиційної весільної сукні та класичного костюма. Кажуть, думали про такий формат, але вирішили, що зараз це було б недоречно. На тлі війни і служби форма для них – не просто одяг, а частина спільного шляху.
«Те, що ця подія відбувається зараз, на тлі того, що коїться в нашій Україні – це неймовірне відчуття. Навіть зараз, якщо думати про весілля, до якого ми всі звикли, то наше – геть інше, це просто якийсь новий рівень», – каже наречена.
«Скріплення долі та роду»
Коли починає сутеніти, розпалюють ватру. Побратими й посестри стають у півколо, тримаючи факели. Посеред столу перед аркою – старовинний меч, на якому лежать обручки.
Весільну церемонію назвали «Скріплення долі та роду». Вона побудована на поєднанні українських та скандинавських традицій – із символікою вогню та сталі. Серед українських традицій, які вже є у 3-й ОШБр – читання молитви українського націоналіста. З неї і починають церемонію, яку проводять заступник та командир бригади.
Командир звертається до наречених з пропозицією скріпити своє рішення обручкою. Бійці підходять до меча. Кожен бере свою обручку з холодної сталі.
По черзі вони промовляють слова за командиром: «Цією обручкою я поєдную свою долю з твоєю. Беру відповідальність за наш рід і наш спільний шлях».
Після цих слів вони надягають обручки одне одному на пальці. Далі – обряд пов’язування долі. Командир бере металевий ланцюг і перевʼязує їхні з’єднані руки.
Рід створено. Долю скріплено.
Союз освячено,
Ланцюг знімають. Наречені проходять крізь арку та коридор із факелів, який символізує дорогу до подружнього життя. «Сьомий» та «Фрея» уперше цілують один одного як чоловік і дружина.
В державі насправді дуже кульгає демографічна програма,
то ми маємо свою,
Нова традиція у бригаді
У підрозділі підкреслюють: організація такого весілля – це не просто формальність. За словами заступника командира 3-ї ОШБр Олександра Тарнавського, у бригаді поділяють прагнення бійців до повного життя – знайомитися, товаришувати, одружуватися та народжувати дітей.
«Зараз одним з наших принципів у Третій окремій штурмовій бригаді є сприяння демографічній ситуації. І оскільки в державі насправді дуже кульгає демографічна програма, то ми маємо свою», – з посмішкою каже заступник командира.
«Мамайка» сподівається, що традицію такого одруження будуть наслідувати і в інших підрозділах:
«Я собі часто фантазую, якими ми будемо, коли постаріємо. І уявіть собі, як баба і дід показуватимуть своїм онукам фотографії, зроблені десь недалеко від війни, розповідаючи, як дали один одному обіцянку створювати родину».
У підрозділі існує традиція вшановувати загиблих побратимів – під час присвяченого цьому зібрання зачитують їхні імена. Тепер планують започаткувати й «день роду» – у день літнього сонцестояння читатимуть імена дітей, які народилися в бійців. Це, за словами командування, частина внутрішньої культури.
-
Ватра на церемонії скріплення долі та роду, Харківська область, Україна, 1 березня 2026 року. Анна Зубенко / Frontliner
-
Наречені біля ватри, Харківська область, Україна, 1 березня 2026 року. Анна Зубенко / Frontliner
За два-три дні молодята повернуться до служби. Відпустки фактично не було.. Тепер службові обовʼязки вони виконуватимуть вже у статусі чоловіка та дружини.
Бо життя йде сьогодні. Не завтра і не вчора.
Треба жити саме зараз. Мріяти теж потрібно,
Вогнище поступово догорає. Гостей пригощають короваєм та роблять спільні фото. Простір знову стає звичайною локацією підрозділу. Але тепер тут з’явилася ще одна сім’я.
-
Наречені розрізають коровай, Харківська область, Україна, 1 березня 2026 року. Анна Зубенко / Frontliner
-
Весільний коровай, Харківська область, Україна, 1 березня 2026 року. Анна Зубенко / Frontliner
